Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2425/2012р. Головуючий у 1-й інстанції: Артемова Л.Г.

Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого: Онищенка Е.А.

Суддів: Ломейка В.О.

Подліянової Г.С.

При секретарі: Карацюпі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та заз зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним,, -

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

В обґрунтування позову зазначав, що 07.10.2008 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір, згідно до умов якого позивач надав відповідачу 24500 грн. в борг. Вказану суму боргу відповідач зобов'язався повернути в строк до 10.11.2008 року.

До вказаного строку ОСОБА_3 борг не повернув.

За період з 11.11.2008 року по 31.10.2011 року на суму основного боргу позивачем нараховуються 3% річних, що складає суму 2205 грн.

За період з грудня 2008 року по вересень 2011 року на суму основного боргу нараховуються втрати від інфляції, що складає 14579,29 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості складає 41284,29 грн.

Виходячи з вищевикладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 24500 грн. суму основного боргу, 2205 грн - 3% річних та 14579,29 грн. суму інфляційних втрат, судові витрати покласти на відповідача.

В січні 2012 року ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним.

В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_4 є засновником ТОВ «ТГТ»на якому працював ОСОБА_3 на посаді водія-експедитора з 02.05.2008 року по 07.10.2012 року, що підтверджується наказом по підприємству № 10 від 02.05.2008 року про прийняття його на роботу з закріпленням за ним автомобіля ГАЗ 33021 та трудовою книжкою з відповідними записами.

При виконання ОСОБА_3 трудових обов'язків 02.07.2008 року о 07 год. 45 хв. З його вини сталося ДТП.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.07.2008 року ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності.

З моменту коли стало відомо про вартість відновлювального ремонту автомобіля ГАЗ 33021, близько 30000 грн., ОСОБА_4 разом з директором підприємства ОСОБА_5 почали на нього здійснювати психологічний тиск щодо відшкодування коштів на ремонт автомобіля. Такої суми у ОСОБА_3 не було, тому йому було запропоновано укласти договір позики на суму 24500 грн., яка є різницею між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та утриманої з нього суми керівництвом підприємства.

07.10.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики на суму 24500 грн., хоча ОСОБА_3 грошові кошти не отримував, тому останній вважає його недійсним.

Виходячи з вищевикладеного ОСОБА_3 просив суд визнати договір позики, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 07.10.2008 року недійсним за безгрошовістю.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 24500 грн. в рахунок боргу, 2205 грн. - 3% річних та 14579,29 грн. втрат від інфляції, разом 41284,29 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2012 року в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_4 залишити без задоволення, зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що позивач у відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України як сторона, яка приймала участь у справі не довів суду ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме не довів безгрошовість спірного договору займу, та не довів що договір вчинено ним під тиском або примусом сторонніх осіб, а тому підстав для визнання угоди недійсною у суду не має.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07 жовтня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно до умов якого позивач надав відповідачу 24500 грн. в борг. Вказану суму боргу відповідач зобов'язався повернути в строк до 10.11.2008 року.

До вказаного строку ОСОБА_3 борг не повернув.

Відповідач ОСОБА_3 стверджує, що грошові кошти за договором позики не отримував, уклав під тиском та погрозами позивача, однак на підтвердження цих обставин ним будь яких доказів не надано.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання договору недійсним , та обґрунтовано задовольнив вимоги первісного позову про стягнення боргу на підставі ст.ст. 1046-1053 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2012 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: