Справа № 1304/2-537/11 Головуючий у 1 інстанції: Курилець А. Р.
Провадження № 22-ц/1390/3011/12 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.
Категорія 52
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2012 року Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого - Берези В.І., суддів - Федоришина А.В., Мікуш Ю.Р., при секретарі-Качмар М.Я., з участю відповідача-апелянта, позивача, його представника,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою директора Львівської державної дитячої музичної школи № 6 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 26 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської державної дитячої музичної школи № 6 ОСОБА_3, третя особа -управління культури Львівської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказу про зменшення педагогічного навантаження, стягнення втрати заробітної плати у зв»язку з зменшенням педагогічного навантаження, стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 26 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Львівської державної дитячої музичної школи № 6, які в процесі розгляду справи уточнювались та змінювались, задоволено частково, скасовано наказ директора Львівської державної дитячої музичної школи №6 від 01.09.2010 року «Про педагогічне навантаження»№45 в частині встановлення ОСОБА_2 навантаження 24 годин у місяць. Скасовано наказ директора Львівської державної дитячої музичної школи №6 від 02.09.2010 року «Про звільнення ОСОБА_2.»№ 82-к. Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді викладача сопілки та гітари Львівської державної дитячої музичної школи №6 на умовах педагогічного навантаження обсягом 1,19 ставки. Стягнуто з Львівської державної дитячої музичної школи №6 в користь ОСОБА_2 41389 гривень 68 копійок втраченого заробітку за вимушений прогул. В задоволенні решти вимог відмовлено , допущено рішення в частині поновлення на роботі та стягнення виплати заробітної плати за один місяць до негайного виконання. Крім цього ухвалою про виправлення описки в рішенні Галицького районного суду м. Львова від 07 березня 2012 року , видно про виправлення описки в оскаржуваному рішенні, а саме описку щодо зазначення посади на яку поновлено позивачку, та правильною посадою ухвалено вважати «викладач сопілки»замість «викладач гітари та сопілки»(а.с.15спр.№2-537/11).
Рішення суду оскаржив директор Львівської державної дитячої музичної школи № 6 ОСОБА_3 . Просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Обгрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, покликається на те, що рішення винесене з порушенням матеріального та процесуального права, неправильно встановлені обставини справи та дано оцінку доказам. Позивач поновлена на посаді на якій не працювала, наказом №57 від 27.08.1997 року вона прийнята на посаду викладача по класу сопілки, не працювала на посаді викладача гітари. Суд не застосував пряму норму Закону України «Про позашкільну освіту», згідно абзацу 2 ч.2 ст. 22, якого, перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року можливий у разі зміни кількості годин за окремими навчальними програмами, що передбачається навчальним планом, у разі вибуття або зарахування вихованців, учнів, слухачів позашкільного навчального закладу, початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу (школи естетичного виховання) протягом навчального року або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства України про працю. Роботодавцю дається альтернатива і безумовне застосування законодавства про працю. Суд у мотивувальній частині застосував ч. 1 ст.22 Закону України «Про позашкільну освіту», яка на пряму пов'язана з укладанням трудового договору та відповідно встановлення педагогічного навантаження працівнику у межах норм визначених цією статтею. Але не зважаючи на це у резолютивній частині визначив 1,19 ставки, що в свою чергу суперечить нормі закону. Позивач попереджена про зміни умов праці та висловила пряму незгоду з такими. Суд під час розгляду справи запитував профспілковий орган про звільнення , однак підстави звільнення позивачки не потребують такої згоди. Рішення проголошувалось без його участі, хоч 26.12.2011 року повідомив суд та заявив клопотання про призначення нового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача - апелянта на підтримання апеляційної скарги, позивача, представника позивача які заперечили доводи апеляційної скарги та надали пояснення на їх спростування, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Вирішуючи трудовий спір між сторонами,суд першої інстанції правильно покликався і на ст. 22 ч.1 Закону України «Про позашкільну освіту»так як позивач є педагогом та згідно зазначеної норми закону норма годин на одну тарифну ставку керівників гуртків, секцій, клубів, творчих об»єднань позошкільного навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, а також педагогічних працівників початкових спеціалізованих мистецьких навчальнихз акладів (шкіл естетичного виховання) становить 18 навчальних годин на тиждень.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу від 01.09.2010 року №45 ОСОБА_2 встановлено 24 години місячного навантаження. Даний наказ позивач оспорює.
З досліджених судом матеріалів справи, зокрема заяв позивача -ОСОБА_2, остання згоди на зменшення їй педагогічного навантаження не давала.
Наказом №82-к від 02.09.2010 року «Про звільнення ОСОБА_2.»., позивачку звільнено з 03.09.2010 року в зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці.
Даючи оцінку оспорюваним наказам , суд вірно покликався на норми КЗпП України, а саме ст.ст.32,103,252 КЗпП України, згідно яких зміна умов трудового договору, оплати праці, допускається лише за попередньою згодою працівника, а у випадку з позивачкою, ще й за згодою виборного профспілкового органу, членом якого вона є.
Припинення трудового договору за п.6 ст.З6КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).
Досліджуючи наявність педагогічного навантаження та доцільності проводити зміни в організації праці, суд зробив вірний висновок про те, що зміни в організації виробництва і праці в Львівській державній дитячій музичній школі №6 не відбулися та жодної виробничої необхідності зміни педагогічного навантаження не було, оскільки при аналізі книг педагогічного навантаження встановлено наявність як в 2009 році так і в 2010 році вільних (вакантних) педагогічних годин понад ставку.
Покликання відповідача щодо обґрунтування зміни істотних умов праці -закінчення школи, відрахування учнів, зменшення бажаючих навчатися судом не взяті до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи щодо зменшення кількості учнів .
Як вбачається з протоколу засідання профспілкового комітету ВПОН ЛДЦМШ №6 від 29.11.2010 року, відмовлено у наданні згоди на зміну істотних умов праці ОСОБА_2 та її звільненні із займаної посади у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці/а.с. 92/.
Аналогічне рішення прийнято і Радою ВПОН м.Львова09.12.2010 року.
Зазначені рішення прийняті відповідно до реалізації повноважень профспілок, передбачених Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», зокрема ст.. 41 вказаного Закону та узгоджуються з ст.. 248 КЗпП України згідно якої передбачені права профспілкових органів щодо реалізації своїх повноважень. Враховуючи зазначене, доводи апелянта про те,що звільнення позивачки не потребувало згоди профспілкового комітету не заслуговує уваги,так як органи профспілки у випадку трудового спору між сторонами реалізували свої повноваження та надали обґрунтовані висновки щодо правомірності та потреби спірного звільнення.
Як видно з рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2010 р. та ухвали цього ж суду про роз»яснення даного рішення позивача ОСОБА_2 поновлено на роботі на умовах педагогічного навантаження 1,19 ставки та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу/а.с. 21-25/.
З пояснень сторін в апеляційній інстанції встановлено, що зазначене рішення станом на час розгляду даної справи не виконано в повній мірі, та як вбачається з матеріалів справи позивач оспорювала накази відповідача щодо зменшення педагогічного навантаження .
З постанови про відкриття виконавчого від 20.09.2010 року видно про виконання виконавчого листа щодо поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді викладача класу сопілки у Львівській державній дитячій музичній школі №6 на умовах педагогічного навантаження 1,19 ставки./а.с.51/.
Враховуючи наведене, поновлення позивачки, що видно з вищезазначених рішень суду на 1,19 ставки , спростовує покликання апелянта в апеляційній скарзі на те,що суд першої інстанції по даній справі невірно визначив саме таку норму ставки. Відповідач фактично заперечує встановлені обставини справи та рішення суду, яке має преюдиціальне значення для цієї справи, та як наслідок незгоди з неможливістю поновити позивача на 1,19 ставки вважає правомірно винесеними накази про зменшення педагогічного навантаження ,оспорювані позивачем.
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що оскаржувані накази №45 від 01.09.2010 року, яким зменшено педагогічне навантаження позивачу/а.с.141/, та № 82-к від 02.09.2010 року «Про звільнення у зв»язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці (п.6 ст.36 КЗпП України)»слід скасувати та поновити позивача -ОСОБА_2 на роботі на посаді викладача сопілки Львівської державної дитячої музичної школи №6 на умовах педагогічного навантаження обсягом 1,19 ставки.
Вирішуючи вимогу про виплату ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції в основу вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу поклав наданий позивачем уточнений розрахунок станом на день розгляду справи /а.с.226/. Даний розрахунок відповідає порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМ України № 100 від 08.02.1995 року із змінами та доповненнями, постановою КМ України від 11.05.2011 року № 524, від 23.03.2011 року № 373.
Згідно поданого розрахунку сума втраченого заробітку за період до встановлення 20% надбавки(з 04.09.2010 р. по 31.08.2011 р. становить 29 564,06 грн., виходячи з формули - Заробітна плата позивача з 4.09.2010 р. до 31.08.2011 року = 66,83 грн.*300* 1,235*1,194= 29 564,06 грн., де 66,83 грн. -середньоденний дохід, 300 -кількість днів, 1,235 коефіцієнт підвищення заробітної плати, 1,194 -коефіцієнт педагогічногонавантаження.
Виходячи з саме такої формули розрахунку, відповідач в суді апеляційної інстанції надав розрахунок грошової компенсації позивачки, вірний на його думку та інший від вищенаведеного, однак у даному розрахунку замість коефіцієнта педагогічного навантаження 1, 194 ,зазначає інший, оскільки не погоджується з обсягом зазначеного коефіцієнта на умовах якого позивача поновлено на роботі. Відтак зазначений у розрахунку відповідача показник не заслуговує на увагу, так як правильним є розрахунок, виходячи з визначеного у рішенні суду навантаженням обсягом 1,19 ставки.
Щодо розрахунку суми втраченого заробітку за період після встановлення 20 % надбавки згідно Постанови КМ України від 23.03.2011 року № 373 (з 01.09.2011 року по 26.12.2011 року) у розрахунку від 26.12.2011 року поданому позивачем такий становить 11 825,62 грн., такий розраховано за формулою зп.= (66,83грн. х 100 х 1,235 х 1,194)+ 1970,94грн.=11 825,62 грн., однак позивачем невірно пораховано 20% надбавки за престижність за період з 01.09.2011 року по 26.12.2011 року, яка має нараховуватись виходячи з ставки заробітної плати, з врахуванням обсягу роботи та 30% надбавка за вислугу років в даному випадку не враховується, відтак кінцевий розрахунок слід розрахувати за формулою: надбавка = (СхДхКпідв.хКпед)х20%, (51,41грн.х100х1,235х1,194)х20% = 1516,17 грн. Та розрахунок суми втраченого заробітку після встановлення 20% надбавки відповідно є: зп .= 66,83грн. х 100 х 1,235 х 1,194) + 1516,17 грн. =11 370,85грн.
Відтак загальна сума втраченого заробітку за час вимушеного прогулу складає : 29 564,06 грн.+11 370,85 грн.= 40 934,91 грн.
З ухвали про виправлення описки в рішенні Галицького районного суду мЛльвова від 07 березня 2012 року, видно про виправлення описки в оскаржуваному рішенні, а саме описку щодо зазначення посади на яку поновлено позивачку, та правильною посадою ухвалено вважати «викладач сопілки»замість «викладач гітари та сопілки»(а.с.15спр.№2-537/11), наведене спростовує покликання апелянта про невірне зазначення посади на яку поновлено позивачку.
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції вірно покликався на те, що поновлення позивачки на роботі та стягнення в її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу є достатньою компенсацією її моральної шкоди, тому відмовив у стягненні моральної шкоди. Даний висновок відповідає і роз»ясненням п.п. 3,5,9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Покликання апелянта на допущене процесуальне порушення-проголошення рішення без участі представника апелянта не заслуговує на увагу, як видно з матеріалів справи відповідач в особі директора школи брав участь в судових розглядах справи, про наступне судове засідання призначене на 26 грудня 2011 року попереджений, про що підтверджує і його письмове повідомлення /а.с.223/, завчасно про відсутність не попередив. Відтак на думку колегії суддів відсутні причини, які б вказували на процесуальні порушення допущені судом першої інстанції.
Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду змінити в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Керуючись ст.309, ст.. 313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу директора Львівської державної дитячої музичної школи № 6 задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 26 грудня 2011 року в частині стягнення з Львівської дитячої музичної школи № 6 в користь ОСОБА_2 41 389.68 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити, стягнути з відповідача-Львівської дитячої музичної школи № 6 в користь позивача - ОСОБА_2 40 934.91 грн. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з врахуванням відповідних платежів і податків. В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскарженим в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Береза В.І.
Судді: Федоришин А.В.
Мікуш Ю.Р.