Справа № 204/139/2012
Провадження № 33/0290/182/2012 Категорія: 247
Головуючий у суді 1-ї інстанції Швидкий О.В.
Доповідач : Мішеніна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
16 травня 2012 року м. Вінниця
Суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області Мішеніна С.В.,
за участю прокурора Старинця О.Ю., Присича О.В.
захисника ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
при секретарі Маркіній Г.А.,
розглянувши протест старшого помічника військового прокурора Вінницького гарнізону Старинця О.Ю., апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2012 року про притягнення
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Кіблич Гайсинського району,
освіта вища, одруженого, на утриманні двоє
неповнолітніх дітей, працюючого заступником
командира з тилу - начальником тилу військової
частини А-3769, жителя АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-2 КУпАП
В С Т А Н О В И В:
Постановою Гайсинського районного суду м. Вінниці від 09 квітня 2012 року ОСОБА_3 визнаний винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн.
Згідно постанови ОСОБА_3, працюючи на посаді заступника командира з тилу - начальника тилу військової частини А-3769, являючись військовою посадовою особою Збройних Сил України, всупереч встановлених обмежень щодо використання службового становища, встановлених п.1 ч.1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», використовуючи свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, порушив вимоги ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 1, 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», «Переліку видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил», затвердженого постановою КМУ від 25.07.2000 р. № 1171, ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, неправомірно, без відповідного дозволу і відома командира в/ч А-3769 7.12.2011 р. віддав наказ прямому підлеглому - командиру 2-ї навчальної роти в/ч А-3769 майору ОСОБА_5 про виділення двадцяти військовослужбовців строкової служби для розвантаження 22-х тонн цукру з вантажного автомобіля у приміщення складу-овощесховища, розташованого в будівлі № 100/52 військового містечка № 100 в м. Гайсин, яке відповідно до договору № 139 від 15.01.2010 р. знаходилося в строковому користуванні ТОВ «ПРОВІДНА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ ЗС», і таким чином сприяв ТОВ «ПРОВІДНА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ ЗС» у розвантаженні 22-х тонн цукру шляхом безоплатного використання праці солдат ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 з 15 по 16 годину 7.12.2011 р., завдяки чому ТОВ «ПРОВІДНА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ ЗС» отримала неправомірну вигоду у виді зазначених послуг вартістю 704 грн. 80 коп.
Навмисними неправомірними діями ОСОБА_3 порушив п.п. «г» п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Не погодившись з постановою суду старший помічник військового прокурора Вінницького гарнізону Старинець О.Ю. подав протест, в якому просив постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру, в іншій частині постанову залишити без змін.
Вимоги мотивовані тим, що, призначаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу мінімального розміру, судом першої інстанції не враховано те, що ОСОБА_3 винним себе не визнав і не розкаявся у скоєному, а тому міра адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн. являється м'якою. Крім того зазначив, що в порушення вимог ч. 1 ст. 172-2 КУпАП суд не мотивував свого рішення про непризначення конфіскації незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру, яка передбачена санкцією вказаної статті.
Адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Гайсинського районного суду від 09 квітня 2012 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень як незаконну.
Свої вимоги мотивував тим, що судом першої інстанції порушені вимоги ч. 1 ст. 277 КУпАП щодо 15-денного строку розгляду справ з дня одержання судом протоколу про корупційне адміністративне правопорушення, порушено вимоги ч. 3 ст. 38 КУпАП щодо строку накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3, оскільки на його думку факт правопорушення був встановлений уповноваженим суб'єктом, який здійснює заходи щодо запобігання і протидії корупції 07 грудня 2011 року і в цей же день було розпочате документування цього факту, тому виявлення цього правопорушення слід вважати саме 07 грудня 2011 року, в зв'язку з чим у суду не було підстав для розгляду даної справи, оскільки закінчились строки, передбачені ст.38 КУпАП, провадження в справі підлягало закриттю відповідно вимог п.7 ст.247 КУпАП.
Також при розгляді справи в суді першої інстанції не враховані вимоги ст.ст. 245, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом.
Положення Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" не були враховані судом, оскільки будь-яких даних про те, що ОСОБА_3 мав мету одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки, пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, в матеріалах справи не має. Однак, наявність обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони - спеціальної мети є необхідною умовою корупційного правопорушення, передбаченого ст. 6 вищезазначеного Закону.
Поза увагою суду залишилося і поняття неправомірної вигоди, дане у ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону, відповідно до якої неправомірна вигода - це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову. При цьому законодавець мав на увазі отримання неправомірної вигоди посадовою особою - порушником вищезазначеного Закону, а не особою, в інтересах якої діяв порушник. Докази, які б підтверджували наявність у ОСОБА_3 умислу на вчинення корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП відсутні, оскільки судом не встановлено одержання ним неправомірної вигоди. Корупційна мета є обов'язковою умовою для оцінки діяння як такого, що передбачено ч. 1 ст 172-2 КУпАП. Але на його думку, ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в постанові суду першої інстанції не наведено жодних доводів про наявність у ОСОБА_3 корупційних мотивів і одержанні неправомірної вигоди, чи прийняття ним обіцянки про надання такої вигоди. Відсутність корисливого мотиву ОСОБА_3 до вчиненого дає всі підстави твердити про відсутність в його діях адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією. Зазначені порушення з боку ОСОБА_3 абсолютно обґрунтовано потягли накладення на нього 01.03.2012 року дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-полковником ОСОБА_26
За таких обставин підстав, на думку захисника ОСОБА_2 для притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ч.1 ст. 172-2 КУпАП у суду першої інстанції не було.
Заслухавши думку старшого помічника військового прокурора Вінницького гарнізону Старинця О.Ю. заступника прокурора Присича О.В., які підтримали протест, просили задоволити, заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника, адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3, які просили задоволити апеляційну скаргу та скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити за відсутністю підстав для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-2 КУпАП, перевіривши матеріали справи суд вважає, що протест та апеляційна скарга задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи 10 січня 2012 року відносно ОСОБА_3 було складено протокол про порушення вимог Закон України «Про запобігання і протидії корупції», згідно якого ОСОБА_3, являючись військовою посадовою особою Збройних Сил України, перебуваючи на території військової частини А 3769 (Вінницька обл., м. Гайсин, вул. 1-го Травня, 64), діючи всупереч інтересам служби, усвідомлюючи протиправність своїх дій, порушуючи спеціальні обмеження, встановлені п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо заборони використання своїх службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою надання неправо-
мірної вигоди, вимоги ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військово-
службовців та членів їх сімей», ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 1, З Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», «Переліку видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил» введеного в дію постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2000 року №1171 та ст.ст. 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, 07 грудня 2011 року, без відповідних на те підстав, діючи на користь третьої сторони юридичної особи ТОВ «ПРОВІДНА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ ЗС» в особі ОСОБА_27 віддав наказ своєму прямому підлеглому - командиру 2-ї навчальної роти в/ч АЗ769 майору ОСОБА_5 на виділення підлеглих - 20 військовослужбовців строкової служби вказаної роти для розвантаження 22 тон цукру Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОВІДНА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ ЗС» з вантажного автомобіля у приміщення складу-овочесховиш,а, у вигляді безоплатного виконання робіт по розвантаженню 22 тон цукру на суму 704,80 грн., допустив порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з наданням неправомірної вигоди іншим особам у розмірі, що не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто вчинив адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-2 КУпАП.
Вина ОСОБА_3 доведена зібраними та перевіреними доказами, зокрема:
- поясненнями свідка ОСОБА_5, який пояснив, що він працює командиром навчальної роти в/ч А-3769; 7.12.2011 р. йому зателефонував заступник командира з тилу - начальник тилу військової частини ОСОБА_3 та наказав виділити солдат для розвантаження цукру; на виконання наказу ОСОБА_5 наказав ОСОБА_28 виділити 20 військовослужбовців та направити їх до нього в підрозділ, що той і зробив; ОСОБА_5 проінструктував солдат та о 15 год. направив на продовольчий склад для розвантаження цукру(а.с.46-48)
- поясненнями свідка ОСОБА_29, який пояснив, що він працює начальником продовольчої та речової служби в/ч А-3769; ТОВ «ПРОВІДНА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ ЗС» відповідно до угод орендує у військовій частині продовольчий \ склад та займається поставкою та розвантаженням продовольчої продукції на цей склад; останнє освіження запасів цукру проводилося в червні 2011 р., а тому в грудні 2011 р. потреби такого освіження не було; 7.12.2011 р. у нього був вихідний і про те, що планується завезення 22 тонн цукру він не знав(а.с. 110-112);
- поясненнями свідка ОСОБА_30, який пояснив, що він працює начальником служби КЕС, відповідальним за зберігання майна продовольчої служби непорушного запасу в/ч А-3769; 7.12.2011 р. він був у відрядженні, а після повернення дізнався, що виділяли солдат для розвантаження цукру; останнє освіження запасів цукру проводилося в червні 2011 р., а тому в грудні 2011 р. потреби такого освіження не було(а.с. 91-92);
- поясненнями свідка ОСОБА_31, який пояснив, що він працює помічником командира в/ч А-3769 з фінансово-економічної роботи; військова частина не надає платних послуг, зокрема, по проведенню розвантажувальних робіт, оскільки не має права надавати солдат для цього, договори про такі послуги не укладалися; з 7.12.2011 р. по даний час кошти за проведені роботи по розвантаженню від ТОВ «ПРОВІДНА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ ЗС» на рахунок військової частини не надходили( а.с. 108,109);
- поясненнями свідка ОСОБА_28, який пояснив, що 7.12.2011 р. він за наказом командира 2-ї роти ОСОБА_32 виділив 20 солдат роти зі старшим солдатом ОСОБА_18 і направив до підрозділу; пізніше він дізнався, що вказані солдати розвантажували цукор( а.с. 34-36, 76);
- поясненнями свідка ОСОБА_27, який пояснив, що він працював завідуючим їдальнею ТОВ «ПРОВІДНА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ ЗС»; вранці 7.12.2011 р. йому стало відомо про те, що прибуде 22 тонни цукру для харчування військовослужбовців та освіження запасу, а тому він по телефону попросив командира в/ч А-3769 ОСОБА_33 про виділення солдат для розвантаження цукру, оскільки, не встигав найняти вантажників; ОСОБА_33 відповів, що вказане питання буде вирішуватися після доставки цукру в частину; коли цукор привезли, то ОСОБА_27 знову зателефонував ОСОБА_33, однак той не відповідав на його дзвінки, а тому він звернувся до заступника командира з тилу - начальника тилу ОСОБА_3, який погодився виділити солдат для розвантаження цукру(а.с. 23-25);
- поясненнями свідка ОСОБА_34, який пояснив, що 7.12.2012 р. після проведення інструктажу майором ОСОБА_32 він разом з іншими солдатами прибули на склад і за вказівкою солдата ОСОБА_18, якого призначили старшим, з 15 по 16 годину розвантажували цукор з вантажного автомобіля у приміщення складу-овощесховища(а.с.79);
- поясненнями свідка ОСОБА_35, який пояснив, що раніше він працював в ТОВ «ПРОВІДНА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ ЗС»; 7.12.2011 р. ОСОБА_35 перевіряв організацію процесу харчування військовослужбовців в/ч А-3769 і бачив як солдати розвантажували цукор з вантажівки; раніше для розвантаження продовольчих товарів ТОВ «ПРОВІДНА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ ЗС» наймала людей ( не військовослужбовців) і оплачувала їх роботи(а.с.49-50, 66-68);
- поясненнями свідка ОСОБА_36, яка пояснила, що вона працює завідуючою складом ТОВ «ПРОВІДНА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ ЗС»; 7.12.2011 р. вона дізналася від ОСОБА_27 про прибуття 22 тонн цукру, який в подальшому було розвантажено військовослужбовцями в/ч А-3769; робота по розвантажуванню цукру солдатам не оплачувалися(а.с.155);
- поясненнями свідка ОСОБА_18, який пояснив, що 7.12.2011 р. о 15 год. за наказом від ОСОБА_28 він направив 20 військовослужбовців на склад для розвантаження вантажівки з цукром; протягом 2-х годин вказані солдати розвантажували цукор; за виконання робіт по розвантаженню цукру солдати нічого не отримували (а.с. 89, 90);
- оголошеними поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, які пояснили, що 7.12.2012 р. після проведення інструктажу майором ОСОБА_32 вони прибули на склад і за вказівкою солдата ОСОБА_18, якого призначили старшим, з 15 по 16 годину розвантажували цукор з вантажного автомобіля у приміщення складу-овощесховища (а.с.69-88);
- копією іменного списку особового складу 2-ї навчальної роти в/ч А-3769 (а.с.41-43);
- копією договору № 286/2/8/11/19 «Про закупівлю послуг громадського харчування (харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин)» від 30.06.2011 р., яким не передбачено виділення особового складу військової частини для організації харчування частини (а.с.51-65);
- копією плану освіження запасів продовольства довгострокового зберігання в/ч А-3769 на 2011 рік, за яким освіження цукру заплановано на липень 2011 р. (а.с.95-99);
- копіями телеграм Командування Повітряних Сил Збройних Сил України про заборону виділення військовослужбовців для проведення навантажувально-розвантажувальних та інших робіт на об'єктах, що передані суб'єктам господарювання, які надають послуги з харчування (а.с.122-124);
- копією типового договору використання рухомого військового майна суб'єкта господарювання - переможцями процедур закупівлі послуг з харчування військовослужбовців Збройних Сил України (а.с.125-128);
- копіями договорів № 286/2/8/11/3 від 15.01.2011 р., № 286/2/8/11/12 від 1.06.2011 р.] № 286/2/8/11/19 від 10.06.2011 р. «Про закупівлю послуг громадського харчування (харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних польових умовах та годування штатних тварин)» (а.с.129-150);
- довідкою комунального підприємства «Вінницьке шляхове управління» № 351 від 15.12.2011 р., відповідно до якої вартість розвантажувальних робіт двадцятьма працівниками протягом двох годин складає в сумі 704,80 грн. (а.с.159, 160);
- витягом з наказу командира в/ч А3769 від 19.10.2011 р. № 225, за яким заступник командира частини з тилу - начальник тилу ОСОБА_3 з 19.10.2011 р. приступив до виконання службових обов'язків (а.с.165);
- інформацією квартирно-експлуатаціного відділу м. Вінниці від 14.12.2011 р. 3834, договором про забезпечення нерухомим військовим майном № 139 від 15.01.2010 р. з додатками, за якими приміщення складу-овощесховища, розташованого в будівлі № 100/52 військового містечка № 100 в м. Гайсин знаходиться в строковому користуванні ТОВ «ПРОВІДНА ПРОДОВОЛЬЧІ КОМПАНІЯ ЗС» (а.с.178, 189-202);
- копією наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 1.03.2012 р. № 68 про корупційне правопорушення у в/ч АЗ769, за яким заступник командира частини з тилу - начальник тилу майору ОСОБА_3 оголошено сувору догану (а.с.243).
Твердження ОСОБА_3 та доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для його притягнення до адміністративної відповідальності, поскільки у нього не було умислу на вчинення корупційного правопорушення, так як він не одержав неправомірної вигоди є безпідставними і спростовуються обставинами справи, які вказують на те, що ОСОБА_3 всупереч вимог ст.4, 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» неправомірно сприяв юридичній особі ТОВ «ПРОВІДНА ПРОДОВОЛЬЧІ КОМПАНІЯ ЗС» у здійсненні господарської діяльності.
Крім того, допитаний командир в/ч А-3769 ОСОБА_33 чітко вказав на те, що ОСОБА_3 не мав права віддавати наказ про виділення військовослужбовців строкової служби для розвантаження 22 тон цукру у приміщення складу, який знаходився в строковому користуванні ТОВ «ПРОВІДНА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ ЗС», поскільки офіційно розвантаження мала проводити зазначена компанія і використання військовослужбовців строкової служби не передбачено ніякими договорами чи іншими нормами.
Таким чином, суд першої інстанції відповідно вимог ст.245 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини справи, вирішивши її в точній відповідності з законом та постановив правильне рішення щодо наявності в діях ОСОБА_3 порушення п.1 ч.1 ст.6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-2 ч.1 КУпАП.
Доводи в апеляційній скарзі щодо наявності підстав для закриття провадження в справі згідно вимог п.7 ст.247 КУпАП є безпідставними.
Так, відповідно ч.3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Протокол про порушення Закону України «Про запобігання і протидії корупції» відносно ОСОБА_3 складено 10.01.2012 року (а.с.1-7), адміністративне правопорушення ним вчинено 07.12.2011 року.
Стягнення за вчинення корупційного правопорушення судом накладено на ОСОБА_3 9.04.2012 р., тобто в терміни визначені ст.38 КУпАП, що свідчить про відсутність обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, у вчиненні якого визнаний винним ОСОБА_3
Відповідно ст. 29 ч.1 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
З матеріалів справи убачається, що знайшло підтвердження під час розгляду справи в результаті дій ОСОБА_3 неправомірну вигоду у виді наданих послуг 704 грн. 80 копійок отримало ТОВ «ПРОВІДНА ПРОДОВОЛЬЧІ КОМПАНІЯ ЗС».
За таких обставин судом вірно прийнято рішення щодо непризначення конфіскації незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру, оскільки ні грошових коштів, ні іншого майна у власності правопорушника не було.
Відповідно вимог ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Суд, призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_3 у вигляді мінімального розміру врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей та з додержанням вимог ст. 33 КУпАП наклав адміністративне стягнення в межах, установлених ст.172-2 ч.1 КУпАП.
За таких обставин доводи, викладені у протесті, апеляційній скарзі задоволенню не підлягають, підстави для скасування постанови першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 293, 294 КУ п АП, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні протесту старшого помічника військового прокурора Вінницького гарнізону Старинця О.Ю., апеляційної скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2012 року відмовити.
Постанову Гайсинського районного суду м. Вінниці від 09 квітня 2012 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-2 КУпАП залишити без змін.
Суддя: