Справа № 1310/2-296/11 Головуючий у 1 інстанції: Левик Я.А.

Провадження № 22-ц/1390/2142/12 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 року Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого -Берези В.І., суддів -Мікуш Ю.Р., Федоришина А.В.,

при секретарі Дідусь О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2011 року,

встановила:

оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволені позову ОСОБА_2 про визнання права власності на будинковолодіння, а саме будинок та господарські будівлі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи -Золочівська міська рада Львівської області, інспекція державного архітектурно- будівельного контролю у Львівській області, ОСОБА_5 про визнання права власності на будинковолодіння.

Рішення суду оскаржила позивачка ОСОБА_2, просить таке скасувати, обґрунтовує тим , що суд не з»ясував усіх обставин, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що будинок є старим, давно побудованим, в 1976 році відповідною службою контролю за будівництвом проведено перевірку відповідності будівництва та складено відомість внутрішніх обмірів приміщень, порушень не виявлено. В 2010 р. помер її чоловік, правовстановлюючих документів на будинок не було, збудовано самочинний гараж ,однак нею отримано усі дозволи щодо його легалізації, збудований гараж не порушує прав інших осіб, тому просить апеляційну скаргу задовольнити.

Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність невідповідності висновку суду обставинам справи.

Відповідно до вимог ст.ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відмовляючи в задоволенні позову суд покликався на ст. 105 ЦК України (в ред. 1963 р.) та ст. 376 ЦК України та вказав на те, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на таке. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Покликавшись на зазначені норми суд зробив висновок про те, що відсутні докази про те, що будівництво спірного будинку було проведено та завершено у встановленому законом порядку, не порушує прав інших осіб та відповідає державним будівельним нормам та правилам та не порушує їх.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

З свідоцтва про смерть ОСОБА_6 -чоловіка позивачки видно, що такий помер ІНФОРМАЦІЯ_1/а.с. 15/. Відповідно позивачка є його дружиною, відповідачі - дітьми.

З технічного паспорту на житловий будинок датованого 30.09.2010 р. по АДРЕСА_1 видно про реєстрацію будинку за забудівником ОСОБА_6, до складу господарства входить житловий будинок та господарські будівлі в т. ч .гараж з відміткою ЗМБТІ як самовільно збудований /а.с.17-21/.

З матеріалів наявних у справі видно про наявність дозвільних документів на забудову наданих ОСОБА_6 Так з акту від 27 грудня 1960 року складеного комісією в складі голови райвиконкому, землевпорядника, ст.пожежінспектора видно про надання дозволу на будівництво житлового будинку в с. Заріччя на підставі рішення правління колгоспу ім.Чапаєва від 25 жовтня 1960 року № 19 та рішення сільвиконкому від 12 листопада 1960 року/а.с.6/.

У справі наявний затверджений поверховий план будинку/а.с.7/.

З відомостей внутрішніх обмірів датованих 1976 р. видно про обстеження та оцінку спірного будинку та господарських будівель /а.с. 8-9/.

З рішення виконавчого комітету Золочівської міської ради від 21.04.1978 року № 125 «Про дозвіл на добудову веранди до АДРЕСА_1»(переіменовано на вул. Барвінського) видно про надання такого дозволу ОСОБА_6 -чоловіку позивачки /а.с. 10/.

З довідки Золочівського МБТІ від 25.01.2011 року видно, що за померлим ОСОБА_6 будинок по АДРЕСА_1 не зареєстрований /а.с.20/, право власності таким не було оформлено.

З довідки Єлиховицької сільської ради Золочівського району Львівської області від 02.02.2011 року видно про наявність записів в погосподарських книгах с.Заріччя за 1964-1966 р.р. про господарство головою якого був ОСОБА_6 -1923 р.н. та за ним рахувався житловий будинок 1965 року побудови /а.с.27/.

З довідки виданої виконавчим комітетом Золочівської міської ради Львівської області від 17.11.2010 року видно про належність житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 та такому виділено земельну ділянку пл. 0,0758 га. /а.с.28/.

З рішення виконавчого комітету Золочівської міської ради від 16.12.2010 р. № 500 «Про легалізацію самочинно збудованого гаража»видно про надання дозволу позивачу ОСОБА_2 на легалізацію самочинно збудованого гаража /а.с. 22/.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином спірний житловий будинок збудовано у 1965 році , з того часу у такому проживає позивач та проживав чоловік ОСОБА_6 як голова господарства, а в подальшому і їх діти, які не заперечують щодо оформлення права власності на будинок за позивачем-матір»ю в порядку спадкування після смерті чоловіка, та їх батька. Наявними документами підтверджено про відсутність правовстановлюючих документів на будинок та зверненням позивачки до нотаріальної контори про оформлення права власності, однак позивачка за відсутності правовстановлюючого документа позбавлена права оформити спадкові права в нотаріальній конторі.

З узгодженого проекту завершення будівництва гаражу по АДРЕСА_1 та схеми забудови земельної ділянки видно про відсутність будівельних порушень та інших порушень розташування побудованого об»єкта, гаража, такий відповідає проектним пропозиціям, не порушує прав інших осіб та збудований на земельній ділянці відведеній ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку /а.с. 21-26/.

Таким чином відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зробив передчасний висновок про відсутність доказів про законність будівництва житлового та відсутність доказів щодо узаконення гаража та будинку, відтак висновок про відмову в задоволенні позову є передчасним, наведені обставини є підставою для скасування рішення суду та постановлення нового про задоволення позовних вимог.

Керуючисьст..307, ч.1п.3 ст.309, ст..313,316,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Визнати за ОСОБА_2 право власності на будинок та господарські будівлі у м.Золочеві Львівської області по АДРЕСА_1.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Береза В.І.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Федоришин А.В.