Справа №1490/2064/12 27.04.2012 27.04.2012 27.04.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1490/1422/12 Головуючий 1 інстанції Далматова Г.А.
Категорія - 21 Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
У Х В А Л А.
27 квітня 2012 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Бобуйок І.Ф.,
з участю:
представника позивача - Красюк О.О.,
відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 березня 2012 року, ухваленого у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, -
у с т а н о в и л а:
06 грудня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (надалі Банк) пред'явив зазначений позов, який обґрунтовував наступним.
На підставі договору купівлі-продажу від 25 квітня 2007 року ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належала ? частка у двокімнатній ізольованій квартирі АДРЕСА_1.
07 травня 2009 року той, за нотаріально посвідченим договором, подарував її своїй дружині, ОСОБА_4
Посилаючись на те, що усупереч п. 9 ст. 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», останній договір вчинено менш ніж за рік до ухвалення господарським судом Миколаївської області постанови про визнання фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 банкрутом, просив визнати його недійсним.
Відповідачі позов не визнали, вважають його безпідставним.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 березня 2012 року місцевого суду у позові відмовлено за його недоведеністю.
Банк подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати і ухвалити нове - про задоволення його позову.
Скаргу обґрунтовував невідповідністю висновків суду обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Відмовляючи Банку у позові, міський суд виходив з того, що він повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства, проте є недоведеним.
Однак з таким у повній мірі погодитися не можна.
Відповідно до ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 122, п. 1 ч. 1 ст. 205. ч. 1 с. 310 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:
- захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;
- інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
У тому разі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі.
Якщо названа обставина виявлена після відкриття провадження у справі, то суд своєю ухвалою закриває провадження у справі.
У разі виявлення такої обставини апеляційною інстанцією, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку з застосуванням такого ж, як і в попередньому випадку, наслідку.
Дійсно, згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений такого права.
Зазначене стосується і правомочностей фізичної особи - підприємця щодо належного йому майна.
В той же час, у зв'язку з особливим характером діяльності та відповідальності фізичної особи - підприємця, законодавець ввів певні обмеження щодо можливості розпорядження тим належним йому майном, зокрема, відповідно до ст. 52 ЦК України, фізична особа підприємець відповідає за зобов'язання, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна на яке згідно із законом може бути звернуто стягнення.
Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном і частиною у праві спільної сумісної власності подружжя, яке належатиме їй при поділі цього майна.
За п. 9 ст. 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» фізична особа - підприємець позбавлений можливості протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство укладати з заінтересованими особами угоди, пов'язані з відчуженням або передачею іншим способом належного йому майна.
Порушення такої заборони, як наслідок, тягне за собою можливість визнання укладеної угоди недійсною.
При цьому, законодавець визначив, що рішення про таке, в рамках процедури банкрутства, приймає виключно господарський суд за заявою кредиторів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 - має статус фізичної особи - підприємця.
25 квітня 2007 року він за договором купівлі-продажу набув право на ? частку у двокімнатній ізольованій квартирі АДРЕСА_1, яку 07 травня 2009 року подарував своїй дружині, ОСОБА_4
Постановою господарського суду Миколаївської області від 18 лютого 2010 року його визнано банкрутом, у зв'язку з цим відкрито ліквідаційну процедуру й призначено ліквідатора.
Ухвалою того ж суду від 13 квітня 2011 року затверджено реєстр вимог кредиторів зазначеної фізичної особи - підприємця, в тому числі і вимоги Банку у розмірі 64 107 гривень.
Не погоджуючись з договором дарування, як кредитор ОСОБА_3, в межах ліквідаційної процедури, Банк, з підстави, передбаченої п. 9 ст. 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (а.с. - 4) пред'явив позов про визнання його недійсним, подавши позовну заяву до місцевого суду загальної юрисдикції, в той час, як, за названою нормою, повинен був подати її до спеціалізованого, а саме - господарського суду Миколаївської області .
Таке вимагало від міського суду обов'язку відмовити у відкритті провадження у справі, а оскільки воно було помилково відкрито - закрити провадження, роз'яснивши позивачу про його право подати позовну заяву до належного суду.
Оскільки суд такого не вчинив, то названі останніми процесуальні дії слід вчинити ухвалою апеляційного суду.
При цьому, така ухвала не позбавляє Банк пред'явити позов, з названою ним підстави, до спеціалізованого суду, або до суду загальної юрисдикції - з інших, передбачених цивільним законодавством підстав.
Керуючись ст. ст. 205, 305, 310, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити частково.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 березня 2012 року скасувати, провадження в справі, у зв'язку з тим, що позовна заява Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, - закрити.
Роз'яснити Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» їх право подати позов до господарського суду Миколаївської області.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді:
< Текст >