А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
14.05.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Стана І.В.,
за участю старшого помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону Хитрика Б.В., особи щодо якої складено протокол ОСОБА_2 та представника останнього ОСОБА_3,
розглянувши протест т. в. о. військового прокурора Ужгородського гарнізону,
в с т а н о в и в :
постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 березня 2012 року провадження в справі щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, працюючого командиром взводу матеріального забезпечення роти матеріально-технічного забезпечення військової частини «А 0332»,
за ч. 1 ст. 172-4 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 27 лютого 2012 року, ОСОБА_2 проходячи з 04.03.2010 року військову службу на посаді командира роти матеріально-технічного забезпечення, у військовому званні старший прапорщик військової частини «А 0332» у м. Виноградів, будучи відповідальним за збереження майна військової частини, у тому числі двох будівель, охорону яких здійснюють військовослужбовці цієї частини, у порушення вимог ст. ст. 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Сил України», ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, після звернення до нього 07 січня поточного року гр. ОСОБА_4 декілька разів дозволив йому безоплатно зберігати деякий час у період з 09 січня по 02 лютого 2012 року на території військового містечка № 10 (м.Виноградів ) причеп сірого кольору реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, використавши свої службові повноваження з метою надання переваги фізичній особі в зв'язку із прийняттям рішення, чим допустив порушення п. п. «г» п. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» та примітки до ст. 172-2 КУпАП.
У протесті т. в. о. військового прокурора Ужгородського гарнізону ОСОБА_5 вказує на те, що постанова судді прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, є однобічною й не ґрунтується на ретельному дослідженні всіх матеріалів перевірки. Посилається на викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини. Просить постанову Ужгородського міськрайонного суду від 29 березня 2012 року про закриття провадження щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 172-4 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушення скасувати, визнати його винуватим у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП та призначити йому стягнення в межах санкції статті.
Заслухавши пояснення старшого помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону Хитрика Б.В., який підтримав викладені в протесті доводи, пояснення ОСОБА_2 та представника останнього ОСОБА_3, які просили судове рішення залишити без зміни, уважаю, що протест до задоволення не підлягає з таких підстав.
Доводи протесту про те, що постанова судді є незаконною, що при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права задоволенню не підлягають з таких підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання й протидії корупції» корупційне правопорушення - це умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною в ч. 1 ст. 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність ; корупція - це використання особою, зазначеною в ч. 1 ст. 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей із метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе, чи інших осіб, або відповідно обіцянка/пропозиція, чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч. 1 ст. 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам із метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.
Відповідно до ч. 1 ст. 172-2 КУпАП за порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди в розмірі, що не перевищує п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або в зв'язку із прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб на особу може бути накладено стягнення передбачене цією нормою права.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що вина ОСОБА_2 у вчиненні дій, які підпадають під ознаки правопорушення передбаченого цією нормою права не доведена.
Так, поясненнями ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6 (командира військової частини «А0332», ОСОБА_7 ) підтверджено, що ОСОБА_4 є водієм-експедитором фірми, яка за угодою з військовою частиною привозить продукти харчування, а також вивозить із території військової частини відходи, які використовуються для годування коней, яких утримують на території військового містечка. У тому числі ОСОБА_4 привозить їжу на територію військового містечка, охорону якого здійснюють ОСОБА_2 та його підлеглі, а також вивозить із території відходи на протязі 4-х років тричі на день, використовуючи причіп. Поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 також підтверджено, що інколи причіп зберігався на території військового містечка в зв'язку з поломкою, у тому числі 7 та 9 лютого 2012 року через те, що на причепі спустило колесо. Після поломки причепа ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_2, що йде за запаскою. Замінивши колесо одразу ж забрав причіп. Крім того, поясненнями ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 підтверджено, що жодних домовленостей між ними щодо зберігання причепа не було, у тому числі ОСОБА_2 не одержував від ОСОБА_4 будь-які матеріальні блага, а також матеріальні блага не одержували його родичі, що ОСОБА_4 не пропонував ОСОБА_2 одержати вигоду для себе чи інших осіб.
Вищевказані докази підтверджують, що ОСОБА_2 при виконанні свої службових повноважень зобов'язаний був допускати ОСОБА_4 - водія-експедитора фірми, який за угодою з військовою частиною «А 0332» привозить продукти харчування, та вивозить відходи, які використовуються для годування коней, на територію військового містечка незалежно від його бажання та характеру особистих стосунків.
У матеріалах справи відсутні достовірні докази про те, що ОСОБА_2 одержував від ОСОБА_4 будь-які матеріальні блага, а також матеріальні блага одержували його родичі, що ОСОБА_4 пропонував ОСОБА_2 одержати вигоду для себе чи інших осіб, і прокурор при розгляді справи в апеляційному суді не послався на будь-які докази у підтвердження зазначеного.
Відсутні в матеріалах справи й дані про те, що ОСОБА_2 при виконанні своїх службових повноважень надавав переваги ОСОБА_4 при зберіганні причепа, дані про осіб, перед якими ОСОБА_4 були надані переваги. Під час розгляду справи в апеляційному суді прокурор також не послався на дані осіб, перед якими ОСОБА_2 надав ОСОБА_4 переваги.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення не вказується на те, що ОСОБА_4 зберігав на території військового містечка причеп, обставини, за яких причіп зберігався та період часу на протязі якого такий зберігався.
Ураховуючи наведене вважаю, що суддя місцевого суду обґрунтовано прийшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП, що можливості збирання нових доказів у підтвердження вини вичерпані, тому протест прокурора відхиляється.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В :
протест т. в. о. військового прокурора Ужгородського гарнізону залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 березня 2012 року про закриття провадження щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 172 - 2 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: