ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
головуючого - Харченка В.В.
суддів - Сіроша М.В.
Берднік І.С.
Маринчак Н.Є.
Матолича С.В.
при секретарі - Деревенському І.І.
з участю - ОСОБА_1
представника Головного управління праці та
соціального захисту населення Вінницької обласної
державної адміністрації - Маринушкіна Є.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної держєавної адміністрації
на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 2 березня 2004 року
в справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної держєавної адміністрації,
ВСТАНОВИЛА :
У вересні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на неправомірні дії Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації.
Зазначав, що листом Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації НОМЕР_1 йому відмовлено у наданні дозволу на реалізацію отриманого ним в якості гуманітарної допомоги і належного йому на праві приватної власності автомобіля “Опель-Вектра”.
Посилаючись на те, що така відмова порушує його конституційні права і ставить у скрутне матеріальне становище, просив зобов,язати Головне управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації надати йому дозвіл на реалізацію зазначеного автомобіля.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 листопада 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 2 березня 2004 року, скаргу задоволено.
Визнано неправомірними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації по відмові у наданні ОСОБА_1 дозволу на відчуження отриманого ним в якості гуманітарної допомоги автомобіля “Опель-Вектра”, 1995 року випуску, кузов НОМЕР_2, та зобов,язано Головне управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації надати дозвіл на відчуження вказаного автомобіля без сплати до бюджету відповідних митних платежів.
20 листопада 2003 року Ленінським районним судом м. Вінниці постановлено окрему ухвалу на ім.,я начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації з приводу неналежного виконання своїх обов,язків працівниками управління, внаслідок чого були порушенні конституційні права громадян та рекомендовано провести роз,яснювальну роботу серед працівників управління щодо неприпустимості порушення законодавства в майбутньому.
В касаційній скарзі Головне управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені по справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд.
В суді касаційної інстанції представник Головного управління праці та соціального захисту населення Винницької обласної державної адміністрації - Маринушкін Є.О. підтримав доводи касаційної скарги.
Письмових заперечень щодо поданої касаційної скарги ОСОБА_1 не подав.
В суді касаційної інстанції ОСОБА_1 вважав постановлені по справі судові рішення законними та обґрунтованими.
Заслухавши доповідь судді Берднік І.С., пояснення представника Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації - Маринушкіна Є.О., пояснення ОСОБА_1, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, ОСОБА_1, згідно посвідчення НОМЕР_3, виданого 10 липня 1998 року Управлінням соціального захисту населення Ленінського району м. Вінниці, є інвалідом 2-ї групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
У 2002 році ОСОБА_1 отримав автомобіль “Опель-Вектра”, який відповідно до ст. 6 Закону України “Про гуманітарну допомогу” був визнаний гуманітарною допомогою Комісією з питань гуманітарної допомоги при КМ України від 4 липня 2002 року НОМЕР_4.
У 2003 році ОСОБА_1 звернувся до Головного управління праці та социального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації з проханням надати дозвіл на реалізацію отриманого ним в якості гуманітарної допомоги автомобіля “Опель-Вектра”.
Листом Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації НОМЕР_1 йому відмовлено у наданні такого дозволу.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1, суди керувались ст. 41 Конституції України та ст. 4 Закону України “Про власність”, згідно яких власник на свій розсуд має право володіти, користуватись, розпоряджатись належним йому автомобілем та не може бути протиправно позбавлений цього права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. А згідно ст. 4 Закону України “Про власність”, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Заперечуючи проти скарги ОСОБА_1, Головне управління праці та соціального захисту населення Вінницької облдержадміністрації, зазначав, що іноземним донором відбулося дарування автомобіля саме Головному управлінню Гуманітарної допомоги для послудуючої видачі в установленому законом порядку в користування конкретній фізичній особі - ОСОБА_1.
В порушення ст. 40 ЦПК України (в редакції 1963 року, що діяла на час розгляду справи судом першої інстанції), ці заперечення Головного управління судом не були перевірені та оцінені поряд з іншими зібраними по справі доказами.
Згідно ст.10 Закону України “Про гуманітарну допомогу” від 22 жовтня 1999 року, порядок надання Україною гуманітарної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.
“Порядком забезпечення інвалідів автомобілями”, затвердженим Постановою КМ України № 999 від 8 вересня 1997 року, встановлено ведення особової справи кожного інваліда, взятого на облік для забезпечення автомобілем.
Така особова справа ОСОБА_1 не була досліджена судом та не було встановлено, в користування чи у власність було передано ОСОБА_1 автомобіль “Опель-Вектра”.
Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, в порушення ст. 301 УПК України (в редакції 1963 року, що діяла на час розгляду справи в апеляційному порядку), не усунув вказані порушення норм процесуального права, не дослідив нові докази.
З огляду на вказані порушення судами норм процесуального права, які могли призвести до постановлення неправильного рішення, постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню.
Оскільки, відповідно до ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи, суду слід перевірити, чи містить Закон України “Про гуманітарну допомогу” та “Порядок забезпечення інвалідів автомобілями”, затверджений Постановою КМ України № 999 від 8 вересня 1997 року, обмеження щодо продажу, передачі та дарування таких автомобілів інший особі.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Касаційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної держєавної адміністрації задовольнити.
Рішення та окрему ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 20 листопада 2003 року, ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 2 березня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий - Харченко В.В.
Судді - Сірош М.В.
Берднік І.С.
Маринчак Н.Є.
Матолич С.В.