Справа № 2/2208/63/12
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2012 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого судді -Баса О.Г.,
суддів: Гринчука Р.С., Матковської Л.О.,
при секретарі: Щербань А.В.,
з участю ОСОБА_1 та її представника -адвоката ОСОБА_2,
ОСОБА_3 та його представника -ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, поділ спільного майна та передачу у власність ? частини квартири та зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину квартири з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кам'янець -Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2012 року, -
встановила:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовними вимогами, неодноразово уточненими в судовому засіданні, до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 17.09.2009 року, розподіл спільного майна з передачею їй у власність ? частини вказаної квартири, іншу ? частину залишити у власності відповідача.
На обґрунтування вимог позивачка зазначила, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі в період з 04.10.1988 року по 31.01.2012 року спільно з відповідачем було придбано спірну квартиру, яка є об'єктом права спільної сумісної власності, але право власності зареєстровано за ОСОБА_3 Провести розподіл в добровільному порядку відповідач відмовляється.
ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 провисання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.
На обґрунтування позову зазначив, що спірна квартира була придбана під час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, є об'єктом права спільної сумісної власності, тому він має право на ? частину квартири, незважаючи на те, що ОСОБА_1 вважає її особистою приватною власністю.
Рішенням Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2012 року позов було задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1, право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, залишивши у власності ОСОБА_3 право власності на ? частину цієї квартири. В решті позову відмовлено.
___________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції -Шевцова Л.М. Справа № 22/2208/63/2012
Провадження № 22ц/2290/1074/2012
Доповідач -Гринчук Р.С. Категорія № 46
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині задоволення первісного позову і відмови в зустрічному позові та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в первісному позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначив, що рішення суду не відповідає нормам СК України, оскільки квартиру АДРЕСА_1 було придбано ним за особисті кошти, отримані за договором особистого страхування від нещасних випадків на виробництві; спірна квартира АДРЕСА_2 була придбана ОСОБА_1 в 1999 році шляхом приватизації, тому відповідно до ст.ст. 60, 61 СК України вона є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В суді ОСОБА_3 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечили та пояснили, що рішення суду є законним та обґрунтованим, тому підстав для його скасування немає.
Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення сторін, допустив порушення норм матеріального права.
У зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням судом норм матеріального права оспорюване рішення підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно з ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружинин та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (ст. 70 СК України).
Пунктом 3 частини 1 статті 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю подружжя є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Частина 5 цієї ж статті передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд виходив з того, що внесені за квартиру АДРЕСА_1 кошти в сумі 250 000 грн. є спільною сумісною власністю сторін, оскільки були отримані під час їх перебування в зареєстрованому шлюбі, тому ця квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Однак такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, доказам, які містяться в справі, суперечить вимогам закону з огляду на наступне.
Встановлено, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі з 04.10.1988 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було придбано квартиру АДРЕСА_1.
Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.09.2009 року, виданим на підставі рішення виконкому Кам'янець -Подільської міської ради від 13.08.2099 року № 1367.
Спірна квартира була побудована ПП ВКФ „Будмонтажсервіс" у відповідності з договором про спільну діяльність від 28.05.2008 року, укладеним між вказаним підприємством і ОСОБА_3 Вартість квартири відповідно до умов договору становить 250 000 грн. Оплата вартості квартири передбачена в два етапи: перший платіж -125 000 грн. до 28.05.2008 року, другий платіж -125 000 грн. -до 30.09.2008 року.
Оплата вартості вказаної квартири, фактичне її придбання було проведено в 2008 році ОСОБА_3 за особисті кошти, отримані ним як відшкодування за договором особистого обов'язкового страхування від нещасного випадку на виробництві, який стався з ним в 2002 році під час роботи в Португалії.
Ця обставина в суді апеляційної інстанції була визнана ОСОБА_1, яка, зокрема зазначила, що ОСОБА_3 повністю вніс суму за спірну квартиру, яка складає 250 000 грн., отримані ним в якості страхового відшкодування від нещасного випадку в Португалії. Інші кошти за цю квартиру не вносилися.
Про це свідчать також і докази, наявні в справі, достовірність яких в суді сторонами не оспорювалася.
Зокрема, фінансові документи про зняття ОСОБА_3 коштів в валюті Євро та оплату на користь ПП ВКФ „Будмонтажсервіс" вартості квартири (а.с. 70 -76); в перекладі з португальської на українську мову: судове рішення про примирення сторін, ухвалене судом Португалії (а.с.59-60); мирова угода між ОСОБА_3 та страховою компанією, укладеної в суді Португалії (а.с. 102-104); страховий поліс №002906018 про нещасний випадок на виробництві, укладений з страховою компанією „Цюріх (а.с. 113-140), та інші матеріали справи.
Таким чином, оцінивши вказані докази та інші дані, які містяться в справі, в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. 212 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку про те, що квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_3 за особисті кошти, отримані ним в якості страхового відшкодування за договором особистого страхування, тому відсутні правові підстави для визнання цієї квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і визнання за ОСОБА_1 права на ? її частину.
Відповідно до ч. 5 ст. 61 СК України в редакції Закону України від 11.01.2011 року №2913-VI, який набрав чинності 8 лютого 2011 року, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
За загальним правилом нормативно -правовий акт не має зворотної дії в часі, тобто до кожної події, факту чи відносин повинен застосовуватися нормативно -правовий акт, що був чинним на момент, коли вказана подія, факт чи відносини мали місце. Принцип незворотності дії правового акту в часі закріплений в статті 58 Конституції України, в якій зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Таким чином, оскільки в самому Законі № 2913- VI не вказано про зворотну дію закону в часі, тому його дія розповсюджується на правовідносини щодо набуття вказаних у ньому об'єктів права спільної сумісної власності подружжя (житло, земельна ділянка) лише з 8 лютого 2011 року.
Оскільки, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, спірна квартира АДРЕСА_2 придбана ОСОБА_1 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 в жовтні 2009 року внаслідок її приватизації відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", тому з врахуванням вимог ст.ст. 57, 60, 61 СК України, в редакції, яка діяла на момент придбання спірної квартири, вона є особистою приватною власністю ОСОБА_1 і не може бути визнана об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про те, що квартира АДРЕСА_2 є особистою приватною власністю ОСОБА_1, тому на неї не розповсюджується правовий режим майна подружжя.
Законних підстав для визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_3 не встановлено.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Кам'янець -Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2012 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 скасувати та відмовити в задоволенні цих вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук