Справа № 1328/2-1969/11 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.
Провадження № 22-ц/1390/1961/12 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Бойко С.М., Шеремети Н.О.
при секретарі: Служала А.Ю.
з участю: позивача ОСОБА_2, представника Львівської міської ради -Партики Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2011 року та апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2011 року відмовлено в позові ОСОБА_2 до Львівської міської ради, ОСОБА_4, Садівничого товариства "Золотий ранет", ЛОДКП «БТІ та ЕО», про визнання незаконним і недійсним процесу приватизації на користь ОСОБА_4 земельної ділянки та анулювання документів і передачу у спільну власність майна та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_4.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, поверхневим, немотивованим. Вказує, що в процесі розгляду справи ним були представлені переконливі і достатні докази та висловлені аргументовані доводи на підтримку позовних вимог, однак такі залишились поза увагою суду. Вважає, що після смерті батька, так як він не склав заповіту, то було троє спадкоємців за законом, він став спадкоємцем 2/3 частин спадкового майна, оскільки мати відмовилась в його користь від 1/3 частки спадкового майна. Вказує, що майно, яке придбали його батьки, належало їм на праві спільної сумісної власності, а тому мати мала право на половину цього майна. Його інтереси полягають у тому, щоб його мати ОСОБА_5 отримала належну їй частку у спільній сумісній власності подружжя. Зазначає, що в кінці 50-х, на початку 60 -х років ЛВО "Кінескоп" надало земельну ділянку у садовому товаристві "Золотий ранет" батькові -ОСОБА_6 Звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтердження висновків суду щодо добровільного виходу ОСОБА_6 з членів садівничого товариства "Золотий ранет", оскільки немає ні заяви ОСОБА_6 про вихід з членів товариства, ні рішення правління чи протоколу загальних зборів членів товариства про вихід з товариства, натомість незаконно та незрозумілим чином відповідачка ОСОБА_4 стала членом товариства та приватизувала земельну ділянку і садовий будиночок.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що суду були надані всі необхідні докази законності і правомірності документів на приватизацію земельної ділянки. Вказує, що відсутні підстави для анулювання документів, оскільки процес приватизації тривав довгий період 1993-2000 рр. Звертає увагу суду, що всі формальності в документації були витримані.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 і задоволити такий.
Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2011 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання незаконним і недійсним процесу приватизації земельної ділянки АДРЕСА_1, що знаходиться у садівничому товаристві "Золотий ранет" на користь ОСОБА_4, та скасування ухвали №235 5-ої сесії 3-го скликання Львівської міської ради від 27.05.1999 року в частині, що стосується гр. ОСОБА_4 (земельна ділянка АДРЕСА_1), державний акт на право приватної власності на землю І-ЛВ №013053, виданий гр. ОСОБА_4, 24.03.2000 року на земельну ділянку площею 0,0659 га у садівничому товаристві "Золотий ранет", зареєстрованого у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 3-4-2 №1927.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі зазначає, що на даний час не існує жодних підстав, які б заважали розгляду всіх заявлених позовних вимог в ході цивільного процесу в Шевченківському районному суді м. Львова, оскільки розгляд по суті справи в рамках тільки адміністративного судочинства в Шевченківському районному суді м. Києва не дозволив би виявити справжніх і основних винуватців порушення прав і інтересів в ході проведення процесу приватизації земельної ділянки АДРЕСА_1 в садівничому товаристві кооперативі "Золотий ранет" і Львівському ВТІ. Вказує, що розгляд справи і пред'явлення адміністративного позову виключно до Львівської міської ради, не мало б наслідків всебічного і грунтовного вирішення справи. Звертає увагу суду, що саме в межах цивільного судочинства з'явилася і була реалізована можливість на повне, всебічне дослідження обставин справи, що є необхідною передумовою винесення законного та обгрунтованого рішення по справі.
Окрім цього вказує, що норма п.4 ч.1 ст.207 ЦПК України про залишення заяви без розгляду повинна застосовуватися лише до справ в межах одного й того самого судочинства, тобто цивільного, по аналогії із п.3 ч.1 ст.155 КАС України.
Просить ухвалу суду першої інстанції про залишення частини позовних вимог без розгляду скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи із наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є сином, ОСОБА_4 -донькою, а ОСОБА_5 -дружиною ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відтак, згідно із ст.1261 ЦК України вони усі належать до спадкоємців першої черги за законом після його смерті.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові вклади після смерті ОСОБА_6 позивач отримав 19.12.2006 року(т.1 а.с.33).
Доказів того, що на час відкриття спадщини ОСОБА_6 був власником іншого майна, позивачем не надано.
Як вбачається з копії державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЛВ №013053 від 24.03.2000 року та реєстраційного посвідчення, виданого Львівським МБТІ 14.03.1994 року, нерухоме майно: земельна ділянка АДРЕСА_1 та дачний будинок у кооперативі "Золотий Ранет" належить на праві власності ОСОБА_4
Батько сторін -ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто майже через 20 років після отримання ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на дачний будинок у кооперативі "Золотий Ранет" та через 6 років після отримання нею Державного акту на право приватної власності на землю, однак не вважав порушеними свої права власника, оскільки не намагався жодним способом захистити чи поновити їх.
Колегія суддів вважає, що оцінюючи зібрані по справі докази, місцевий суд дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку.
А тому покликання ОСОБА_2 про те, що суд не дав належної оцінки доказам по справі, є необґрунтованим.
Мати позивача - ОСОБА_5 також жодним чином не уповноважувала ОСОБА_7 представляти її інтереси у даній справі, більше того вона не вважає порушеними ні свої права як дружини померлого ОСОБА_6 у спільній сумісній власності подружжя, ні свої права як спадкоємця за законом після його смерті.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що законні права позивача ОСОБА_2 не були порушені, а тому висновок суду про те, що його позовні вимоги безпідставні, є вірним.
Правильним, на думку судової колегії, є і висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, оскільки належними та допустимими доказами нею не доведено заподіяння їй моральної шкоди та не обґрунтовано його розміру.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Скориставшись своїм правом, ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою до Львівської міської ради, ОСОБА_4, садівничого товариства "Золотий ранет" ЛОД КП "БТІ та ЕО" про визнання незаконним і недійсним процесу приватизації на користь ОСОБА_4 земельної ділянки та анулювання документів і передачу у спільну власність майна.
Залишаючи без розгляду частину позовних вимог ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що ухвалою від 05.08.2011 року про відкриття провадження у справі Шевченківського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до органу місцевого самоврядування -Львівської міської ради про визнання незаконним і недійсним процесу приватизації, тобто проводиться розгляд в порядку адміністративного судочинства аналогічного спору між сторонами.
Колегія суддів погоджується з висновком районного суду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2011 року (а.с. 249), відкрито правадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Органу місцевого самоврядування -Львівської міської ради про визнання незаконним і недійсним процесу приватизації.
Той факт, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.12.2011 року провадження за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Львівської міської ради про визнання незаконним і недійсним процесу приватизації земельної ділянки, анулювання документу про право власності залишено без розгляду згідно поданої позивачем заяви, не впливає на законність оскаржуваної ухвали.
Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, ч.2 п.1, 308, 312 ч.1 п.1, 313, 314 ч.1 п.1, 4, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2011 року та ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді: