ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
12 жовтня 2006 року |
|
м. Київ |
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
|
Головуючого |
Цуркана М.І. |
||
|
Суддів: |
Амєліна С.Є. |
|
|
|
|
Гуріна М.І. |
|
|
|
|
Кобилянського М.Г. |
|
|
|
|
Юрченка В.В. |
|
|
при секретарі судового засідання Міненко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Саки Автономної Республіки Крим (УПФ) про визнання недійсною вимоги про сплату боргу
у с т а н о в и л а :
У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФ України в м. Саки АРК про визнання неправомірною вимоги НОМЕР_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 452,45 грн.
Зазначав, що, як адвокат, був зареєстрований платником внесків до Пенсійного фонду.
Оскільки з 04 жовтня 2004 року поступив на службу до органів прокуратури, то виключений з реєстру адвокатів, а до податкового органу та Пенсійного фонду здав підсумкову декларацію про доходи для зняття з обліку.
Посилаючись, на те, що у 2004 році сплатив до Пенсійного фонду 158 грн., або 32% від отриманого доходу адвоката, тобто у розмірах визначених законами, то нарахування недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування просив визнати неправомірним.
Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2005 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2005 року, у задоволені позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить ухвалені рішення скасувати і постановити нове, про задоволення позову.
Заслухавши доповідача, оглянувши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
На підставі допустимих і належно оцінених доказів судами встановлено, що ОСОБА_1 в період з 1.01.2004 року по 4.10.2004 року, займаючись адвокатською діяльністю, отримав 493, 66 грн. доходу, з якого 158 грн. сплатив як страхові внески до пенсійного фонду.
Конституцією України (ч.1 ст.67) визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України ”Про систему оподаткування” збір на обов'язкове державне пенсійне страхування віднесений до загальнодержавних податків і зборів (п.16 ч.1 ст.14).
Відповідно до правил п.4 ст.11 Закону України ”Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а за змістом п.5 ст.14 Закону такі особи є страхувальниками.
Адвокати визначені платниками збору також Законом України ”Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (п.3 ст.1). Цим Законом для них встановлено, що об'єктом оподаткування є сума оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України, за ставкою у 32 відсотки від об'єкта оподаткування (п.2 ст.4).
Поряд з цим п.п.2 п.8 Прикінцевих положень Закону України ”Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду адвокати сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах,
передбачених для платників збору Законом України ”Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, але не менше мінімального страхового внеску.
Визначення мінімального страхового внеску наведено у ст.1 Закону України ”Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, як суми коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Оскільки мінімальний розмір заробітної плати з 1.01.2004 року становив 205 грн., а з 1.09.2004 р. по 4.10.2004 р.- 237 грн., то це означає, що мінімальний страховий місячний внесок мав бути відповідно: 65,60 грн.(добуток мінімального розміру зарплати на 32% страхового внеску) та 75,84 грн., а загальна сума внеску за 2004 рік становила 610, 43 грн., що на 452, 43 грн. менше фактично сплаченої позивачем.
За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності вимоги Управління Пенсійного фонду про сплату недоїмки і правильно відмовили у позові.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а твердження стосовно забезпечення сплати мінімального розміру страхового внеску в солідарну систему за рахунок платежів підприємств, де позивач працює на умовах трудового договору, касаційний суд відхиляє, оскільки йдеться про різні об'єкти оподаткування та особи страхувальників і такий взаємозалік чинним законодавством не передбачений.
За правилами ч.1 ст.224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 230 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 3 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України.
Головуючий М.І.Цуркан
Судді: М.І.Гурін
М.Г. Кобилянський
С.Є.Амєлін
В.В.Юрченко