2/0301/1/2012

2-311/11

36

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 р. Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі: головуючого-судді Каліщука А.А.

при секретарі Павлович Ю.М.,

з участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи -приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третьої особи -приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту. Позовні вимоги мотивує тим, що 12.07.2010 р. приватним нотаріусом Володимир-Волинського нотаріального округу ОСОБА_3 посвідчений заповіт ОСОБА_4 Даний заповіт вважає недійсним, оскільки з 2008 р. ОСОБА_4 хворіла, останні 6 місяців життя вона приймала сильнодіючі препарати, під дією яких не могла усвідомлювати значення своїх дій. Також вона хворіла атеросклерозом, не впізнавала людей. Позивач зазначає, що в день укладення заповіту (12.07.2010 р.) ОСОБА_4 в силу своє хвороби не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Просить визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_4 12.07.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом Володимир-Волинського нотаріального округу ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові. Додатково пояснив, що у 2008 р. ОСОБА_4 склала заповіт, яким призначила спадкоємцем свого майна його та ОСОБА_5. У ОСОБА_4 не було наміру змінювати заповіт, під час розмови вона ніколи не виявляла бажання призначити спадкоємцем ОСОБА_2 Після смерті ОСОБА_5, стан здоров»я ОСОБА_4 значно погіршився. Вона не могла ходити, скаржилась на головні болі, не впізнавала людей, тому не могла скласти заповіт 12.07.2010 р. Підпис у даному заповіті належить не ОСОБА_4, оскільки за станом здоров»я вона не могла його підписати. Просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надавши пояснення в обґрунтування аналогічні тим, що викладенні у позовній заяві. Додатково пояснив, що при посвідченні заповіту нотаріус зобов»язаний був виконати вимоги ст. 36 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зокрема встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної умови правочину. Жодних розмов про те, що ОСОБА_4 має намір змінити заповіт укладений нею 17.03.2008 р. не було, тому вважає, що нею не міг бути укладений заповіт 12.07.2010 р. Пунктом 156 даної інструкції передбачено, що нотаріус посвідчує заповіти дієздатних осіб. Хоча ОСОБА_4 не була визнана недієздатною, проте в силу хвороби не усвідомлювала значення своїх дій, тому на момент складання заповіту її можна було вважати недієздатною і нотаріус не вправі був посвідчувати заповіт. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що ОСОБА_4 є її тіткою, яка проживала разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_5, котрі зловживали алкоголем. Підтвердила, що 12.07.2010 р. ОСОБА_4 разом із нею та ОСОБА_9 і ОСОБА_10 їздила до нотаріуса для складання заповіту. ОСОБА_4 під час розмови говорила їй, що спадкоємцем свого майна призначить її. Це було її волевиявлення, ніхто її до цього не примушував. Вона доглядала за нею, купувала ліки, отримувала по довіреності пенсію. За життя ОСОБА_4 впізнавала людей, була адекватною. Просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа -приватний нотаріус ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 12.07.2010 р. року до неї звернулась ОСОБА_4 з проханням посвідчити заповіт на ім»я ОСОБА_2, а також довіреність на отримання пенсії. Оскільки в неї були хворі ноги, тому її привезли родичі. Під час складання заповіту, окрім ОСОБА_4, інших осіб в кабінеті не було. ОСОБА_4 неодноразово зверталась до неї. Зокрема, 01.08.2002 р. вона складала заповіт, згідно якого призначила спадкоємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_12 30.07.2003 р. склала новий заповіт, згідно якого спадкоємцями визначила ОСОБА_5, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Проте, 11.09.2003 р. вона подала заяву, якою відмінила дані заповіти. Під час розмови пояснювала, що підставою відміни заповітів є те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зловживають алкогольними напоями. 17.03.2008 р. ОСОБА_4 скалала заповіт на ім"я ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Укладаючи 12.07.2010 р. заповіт, ОСОБА_4 пояснювала, що померла її дочка ОСОБА_5, а тому не хоче, щоб спадкоємцем її майна була постороння особа. Під час складання заповіту 12.07.2010 р. ОСОБА_4 була адекватною, відповідала на запитання, заповіт було записано з її слів, особисто прочитала його та власноручно підписала.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні підтвердила, що за життя ОСОБА_4 поводила себе адекватно, впізнавала людей, розмовляла. Після похорон ОСОБА_4 перебувала у лікарні, оскільки її боліли ноги і вона не могла ходити. Також розповідала їй, що хоче призначити спадкоємцем свого майна ОСОБА_2

В судовому свідок ОСОБА_15 дала суду пояснення, які підтверджують, що на день укладення заповіту (12.07.2010 р.) ОСОБА_4 впізнавала людей, знаходилась при свідомості, розмовляла. В лікарні перебувала у зв»язку з тим, що у неї були хворі ноги.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що зі слів ОСОБА_4 їй стало відомо, що вона складала заповіт на належне їй майно, в якому призначила спадкоємцями свого майна дочку ОСОБА_5 та сина ОСОБА_12. Також повідомила, що в подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_1 примусили її укласти новий заповіт, в якому вона вказала спадкоємцем і ОСОБА_1. ОСОБА_4 скаржилась на відношення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відносно неї. Під час розмови розповідала, що має намір призначити спадкоємцем свого майна ОСОБА_2 Іздила з ОСОБА_4 до нотаріуса для складання заповіту, проте не була присутня під час його укладення. Підтвердила, що на момент оформлення заповіту ОСОБА_4 впізнавала людей, була адекватна.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що з ОСОБА_4 проживала по сусідству. Оскільки ОСОБА_4 боліли ноги, тому з 2010 р. вона не виходила з будинку. Декілька разів вона приносила їй їсти, однак.ОСОБА_4 не завжди впізнавала її.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 є її рідним братом. ОСОБА_4 протягом 2009 р. -2010 р. хворіла, невиразно говорила, забувала. В серпні 2010 р. вона відвідувала її в лікарні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 підтвердив, що на день укладення заповіту ОСОБА_4 була адекватна, впізнавала людей. Оскільки у неї боліли ноги, тому вона не могла ходити та перебувала на лікуванні. Під час розмов ОСОБА_4 висловлювала бажання призначити спадкоємцем свого майна ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_4 неодноразово просила забрати її від ОСОБА_1, оскільки він постійно ображає її. Також просила завезти її до нотаріуса для переоформлення заповіту і призначення спадкоємцем її майна ОСОБА_2 Підтвердив, що на момент укладення заповіту (12.07.2010 р) ОСОБА_4 була адекватна, при свідомості. Оскільки в неї були хворі ноги, тому вона перебувала на лікуванні. 12.07.2010 р. їздив із ОСОБА_4 до нотаріуса для складання заповіту.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 підтвердила, що ОСОБА_4 їздила до нотаріуса для оформлення заповіту. Зі слів ОСОБА_4 їй відомо, що спадкоємцем свого майна вона мала намір призначити ОСОБА_2 ОСОБА_4 мала захворювання серця та ніг, з приводу чого перебувала на лікуванні. Під час спілкування із ОСОБА_4, остання була адекватна, при свідомості, впізнавала людей, розмовляла.

Допитаний свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що 11.07.2010 р. вона перебувала у гостях у ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яка під час розмови казала, що когось боїться, не впізнавала людей, не розмовляла, скаржилась на головні болі. 12.07.2010 р. родичі ОСОБА_4 завезли її в лікарню. Вона неодноразово провідувала її, купували ліки, проте ОСОБА_4 не впізнавала її. Під час розмови із ОСОБА_4, остання не висловлювала бажання змінювати заповіт та призначити спадкоємцем ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що після смерті ОСОБА_5 вона приїзджала до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Під час розмови ОСОБА_4 не впізнала її. 07.08.2010 р. вона відвідувала в лікарні ОСОБА_4, купувала їй ліки. Хворіла на атеросклероз та мала захворювання нирок. Під час розмови ОСОБА_4 не висловлювала наміру змінювати заповіт та призначати спадкоємцем ОСОБА_2

Заслухавши пояснення позивача його представника, відповідача, свідків, третю особу, дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.07.2010 р. ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила заповідальне розпорядження, згідно з яким призначила спадкоємцем свого майна ОСОБА_2

Із дослідженого судом заповіту встановлено, що він посвідчений приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №2323.

Відповідно до ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, а згідно ст.1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

В силу ст.1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а

також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде

встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Разом з тим, ст. 1247 ЦК України встановлює загальні вимоги до форми заповіту. Зокрема, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Із дослідженого судом заповіту встановлено, що він складений 12.07.2010 р. о 12 год. 15 хв. у письмовій формі, місцем складання є м. Володимир-Волинський, Волинської області, особисто підписаний ОСОБА_4, що підтверджує запис «особисто підписаний»та її підпис, посвідчений приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Витягом із спадкового реєстру підтверджується, що даний заповіт зареєстрований у спадковому реєстрі за №2323.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що під час складання 12.07.2010 р. ОСОБА_4 заповіту, дотримано вимоги норми ст. 1247 ЦК України.

Згідно ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Із змісту заповіту вбачається, що за допомогою технічних засобів, заповіт записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_4 та до підписання прочитаний заповідачем і власноручно підписаний нею, нотаріусом перевірено дієздатність ОСОБА_4 Таким чином, під час складання заповіту нотаріусом виконано вимоги ст 1248 ЦК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач та його представник покликались на те, що ОСОБА_4 не була присутня під час складання заповіту, оскільки хворіла та не виходила з будинку, в момент підписання заповіту вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, підпис у заповіті належить не їй. Проте дані твердження є голослівними, безпідставними і спростовуються наступними доказами.

Так, поясненнями приватного нотаріуса ОСОБА_3 підтверджується, що під час складання заповіту 12.07.2010 р. ОСОБА_4 була присутня, розуміла значення своїх дій, керувала ними, особисто виявила бажання призначити спадкоємцем ОСОБА_2, прочитала заповіт та власноручно підписала його.

Крім того дане твердження спростовуються висновком судово -почеркознавчої експертизи від 05.07.2011 р., який підтверджує, що почерк та підпис, виконанні в буквенній транскрипції від імені ОСОБА_4, розташовані в графі «Підпис» в двох примірниках заповіту від 12.07.2010 р. та в графі 7 «Підпис осіб (їх представників), які звернулись за вчиненням нотаріальних дій»під №2323 в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій виконанні ОСОБА_4

У п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від

6 листопада 2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз»яснено, що при розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суди відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Задовольнивши клопотання позивача та його представника у даній справі призначено посмертну судово -психіатричну експертизу, висновком якої (№2 від 05.04.2012 р.) повністю спростовуються обгрунтування позивача і підтверджується, що на момент підписання заповіту від 12.07.2010 р. ОСОБА_4 на хронічне душевне захворювання не сраждала, а виявляла органічний розлад особистості, обумовлений судинним захворюванням головногго мозку, повною мірою могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_4 за своїм психічним станом, при прийнятті нею медичних препаратів, вказаних в листку-призначенні лікаря (станом на 12.07.2010 р.), могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час підписання заповіту 12.07.2010 р.

Згідно ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Судом встановлено, що до укладення заповіту 12.07.2010 р. ОСОБА_4 01.08.2002 р. складала заповіт, згідно якого призначила спадкоємцем свого майна дочку ОСОБА_5 та сина ОСОБА_12 В подальшому, зокрема 30.07.2003 р. склала новий заповіт, яким призначила спадкоємцем ОСОБА_5, ОСОБА_12 та ОСОБА_1, а згідно заповіту від 17.03.2008 р. призначила спадкоємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. При цьому, заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить, а кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Враховуючи те, що після укладення заповіту від 17.03.2008 р. ОСОБА_4 12.07.2010 р. склала новий заповіт, тому він відповідно до ст. 1254 ЦК України скасував заповіт від 17.03.2008 р.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, в судовому засіданні позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, таким чином не довів їх, в свою чергу дані обставини спростовані вищенавденими дослідженими та перевіреними доказами, тому вимоги позивача є безпідставними і такмим, що не підлягають до задоволення.

На підставі ст.88 ЦПК України судові витрати понесені позивачем, суд залишає за ним.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст.ст. 1233, 1234, 1235, 1247, 1248, 1257 ЦК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи -приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами до апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий