Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/4186/2012

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Донецького обласного військового комісаріату

про визнання неправомірним протоколу № 16,

зобов'язання визначити позивача учасником бойових

дій та видати посвідчення учасника бойових дій

за участю:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецького обласного військового комісаріату про визнання неправомірним рішення, зазначене у протоколі № 16 комісії Донецького обласного військового комісаріату від 02 листопада 2011 року, зобов'язання визначити позивача учасником бойових дій та видати посвідчення учасника бойових дій.

Позов вмотивований тим, що позивач перебував у лавах Радянської Армії у період з 19 вересня 1967 року по 08 грудня 1969 року та проходив військову службу в період військових дій у Чехо-Словаччині. Після того, як позивач отримав архівну довідку про вказані вище обставини, він звернувся до відповідача із заявою про визнання його учасником бойових дій.

02 листопада 2011 року своїм рішенням, оформленим протоколом № 16 відповідач, неправомірно на думку позивача, відмовив визнати його учасником бойових дій, посилаючись на те, що архівна довідка не підтверджує участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ. Вказаний протокол позивачем отримано 19 січня 2012 року у Краматорському військовому комісаріаті.

Позивачем у судовому засіданні 23 квітня 2012 року надано клопотання про розгляд справи без його особистої участі.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі наведеної норми, а також врахувавши клопотання позивача, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецького обласного військового комісаріату про визнання неправомірним рішення, яке оформлене протоколом № 16 комісії Донецького обласного військового комісаріату від 02 листопада 2011 року, зобов'язання визначити позивача учасником бойових дій та видати посвідчення учасника бойових дій.

В обґрунтування позову зазначив, що з 19 березня 1967 року по 08 грудня 1969 року проходив військову службу у лавах Радянської Армії, спочатку в військовій частині п/п 71484 яка, на той час перебувала на території Угорщини, а у період військових дій в Чехо-Словаччині військову частину п/п 71484 було направлено для виконання інтернаціональних обов'язків з Угорщини до Чехо-Словаччини. Дані обставини доведені військовим квитком позивача (а.с. 7-11) та архівною довідкою центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 25 квітня 2011 року № 4/223018, адресовану на запит військового комісара Краматорського військового комісаріату Донецької області (а.с.12).

Частина в якій проходив службу позивач з 22 серпня 1968 року по жовтень 1968 року діяла по плану «Дунай», виконуючи завдання щодо запобігання контрреволюції в вищезазначеній країні та виконувала бойові завдання.

Позивач звернувся з відповідними документами до військового комісаріату та заявою про надання йому статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішенням комісії Донецького обласного військового комісаріату від 02 листопада 2011 року, оформленим протоколом № 16 позивачеві було відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій з посиланням на те, що архівна довідка не підтверджує участь у бойових діях чи діях із забезпечення бойової діяльності військ. Як правову підставу у рішенні вказано п.2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», наказ Міністерства оборони України від 08 квітня 2009 року, п. 8-10 Положення комісії з розгляду матеріалів щодо визначення учасником бойових дій у збройних силах України.

Позивач вважає, що рішення комісії є неправомірним, оскільки відповідно до Переліку держав і періодів бойових дій на їх теріторії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 Чехо-Словаччина відноситься до країн, де проходили бойові дії з 22 серпня 1968 року по 01 січня 1969 року, а архівна довідка центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 25 квітня 2011 року № 4/223018 підтверджує перебування військової частини п/п 71484 у вказаний період на території Чехо-Словаччини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07 вересня 1967 року по 16 вересня 1967 року зачислено до військової частини 03165.

З військового квитка серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 з 19 вересня 1967 року по 08 грудня 1969 року проходив військову службу у військовій частині п/п 71484 на посаді старшого водія (а.с. 7а).

Крім того, судом встановлено, що у період з серпня по жовтень 1968 року військова частина п/п 71484 знаходилась на території Чехо-Словаччини згідно плану «Дунай», що підтверджується довідкою з центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 25 квітня 2011 року № 4/223018 (а.с.12). Також у архівній довідці вказано, що наказом Міністра оборони СРСР № 242 від 17 жовтня 1968 року за відмінне виконання завдання усьому особовому складу, який приймав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку із захисту соціалістичних завоювань у Чехо-Словаччині оголошена подяка.

Відповідно до енциклопедії, операція «Дунай» - вторгнення військ країн-членів Варшавського договору (окрім Румунії) до Чехословаччини з метою припинення реформ Празької весни та ліквідації загрози її виходу з соціалістичного табору.

Враховуючи військово-політичний стан, що склався в Чехо-Словаччині навесні 1968 року, об'єднаним командуванням Варшавського договору спільно з Генеральним штабом збройних сил СРСР була розро блена операція під кодовою назвою «Дунай». В результаті проведення операції «Дунай» Чехословаччина залишилася членом східноєвропейського соціалістичного блоку.

Таким чином, архівними документами доведено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині польова пошта 71484, де в період з 19 вересня 1967 року по 08 грудня 1969 року виконував інтернаціональний обов'язок на посаді старшого водія у військовому званні ефрейтора.

Судом також встановлено, що при зверненні до відповідача з приводу надання позивачу статусу учасника бойових дій, рішенням комісії, затвердженим військовим комісаром Донецького обласного військового комісаріату, яке оформлено протоколом № 16 від 02 листопада 2011 року, позивачу було відмовлено.

Як на підставу для відмови позивачу у наданні статусу учасника бойових дій відповідач послався на те, що архівна довідка не підтверджує участь у бойових діях чи діях із забезпечення бойової діяльності військ (а.с. 13).

Суд вважає, що відповідач дійшов до неправильного висновку, відмовляючи позивачу у визнанні його учасником бойових дій, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях, як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно ст. 6 п. 2 вказаного Закону учасниками бойових дій визнаються - учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначений перелік держав і періодів бойових дій на їх території, де Чехо-Словаччину віднесено до переліку цих держав, а також визначений період бойових дій на її території з 20 серпня 1968 року по 01 січня 1969 року.

Слід зазначити, що ст. 6 Закону не передбачає будь-яких строків перебування у військових частинах, які перебували в державах, де в цей період велися бойові дії, або переліку військових професій.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачу має бути присвоєний статус учасника бойових дій.

Суд зауважує, що безпосередня участь, в бойових діях не є обов'язковою вимогою для присвоєння статусу учасника бойових дій. Факт співпраці Міністерства Оборони СРСР, Міністерства Внутрішніх Справ СРСР, участь працівників МВС СРСР у забезпеченні бойової діяльності військовослужбовців МО СРСР, внутрішніх військ МВС СРСР (у тому числі і співпраця з такими військами у вигляді охорони громадського порядку в умовах надзвичайного стану, оголошеного в зв'язку з масовими антигромадськими проявами, проведення вилучення вогнепальної зброї та вибухових пристроїв у конфліктуючих сторін, охорона державних і військових установ, забезпечення особистої безпеки коменданту району надзвичайного стану) також є загальновідомим і не потребує доказування.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, відповідачем не доведено правомірності рішення, оформленного протоколом № 16 від 02 листопада 2011 року.

За таких обставин, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір у розмірі 32,19 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 р. зі змінами та доповненнями, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про визнання неправомірним рішення, зазначене у протоколі № 16 комісії Донецького обласного військового комісаріату від 02 листопада 2011 року та зобов'язання визначити позивача учасником бойових дій та видати посвідчення учасника бойових дій - задовольнити повністю.

Визнати неправомірним рішення комісії Донецького обласного військового комісаріату оформлене протоколом № 16 від 02 листопада 2011 року щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов'язати Донецький обласний військовий комісаріат надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій та посвідчення учасника бойових дій.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 07 травня 2012 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.