ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2006 року                                                                               м. Київ

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого-судді: Гончар Л.Я.,

суддів: Панченка О.І., Гуріна М.І., Лиски Т.О., Амеліна С.Є.,

при секретарі: Якименко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах своїх та їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 до Шевченківського районного суду м. Києва, треті особи - судді Шевченківського районного суду м. Києва Олійник Алла Сергіївна, Шостак Олександр Олександрович, Гуменюк Аліна Іванівна за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 листопада 2005 року, -    

встановила:

В листопаді 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до апеляційного суду м. Києва із зазначеним позовом, в якому вказували, що з 15.10.2005 р. в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа №2-324/05 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів, треті особи, які заявили самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_2 і ОСОБА_6 про усунення перешкод у набутті і реалізації права власності на земельну ділянку. Ухвалою цього ж суду від 04.03.2005 р. вказана справа була об'єднана в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів, треті особи, які заявили самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_2, ОСОБА_6 про усунення перешкод у набутті і реалізації права власності на земельну ділянку.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_4 відкрилася спадщина за заповітом, відповідно до якого померлий заповідав все своє майно та все те, на що він має право за законом дружині ОСОБА_5 та онуку ОСОБА_3 в рівних частинах кожному. Оскільки ОСОБА_5 відмовилася від прийняття належної їй частини спадщини на користь онука ОСОБА_3, то позивачі вважали, що до їх неповнолітнього сина перейшли всі права та обов'язки, які до смерті мав ОСОБА_4

Проте, незважаючи на вказані обставини, Шевченківський районний суд м. Києва в особі його суддів Шостака О.О., Гуменюк А.І. та Олійник А.С. починаючи з січня 2005 року і по даний момент не вирішує питання про закриття провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 та допуску його правонаступника ОСОБА_3 до участі в справі.

У зв'язку з викладеним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили апеляційний суд м. Києва зобов'язати відповідача прийняти рішення по даній справі.

Ухвалою судді апеляційного суду м. Києва від 7 листопада 2005 року адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі ст. 18 КАС України та п.5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України було повернуто позивачам.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просили скасувати ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 листопада 2005 року, а справу повернути до суду на новий розгляд.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в прийнятті адміністративного позову, суддя апеляційного суду виходив з того, що звернувшись з позовом до апеляційного суду м. Києва, заявники порушили правила підсудності, оскільки відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України дану категорію справ віднесено до компетенції відповідних місцевих судів.

Проте, з такими висновками погодитися неможливо, так як вони грунтуються на помилковому застосуванні норм процесуального права.

Так, положеннями пунту 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст. 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади АР Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністратині проступки.

Таким чином, звернувшись до апеляційного суду м. Києва із адміністративним позовом до Шевченківського районного суду м. Києва, заявники дотримались норм процесуального права, але судом апеляційної інстанції їм неправомірно було відмовлено в його прийнятті.

Відповідно до ч.2 ст. 227 КАС України, підставою скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а матеріали позовної заяви направленню на новий апеляціний розгляд для вирішення питання про прийняття до провадження.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 листопада 2005 року - скасувати, а матеріали позовної заяви направити до апеляційного суду

м. Києва для вирішення питання про прийняття до провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: