Справа №2-618/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2007 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Пшонка P.M.
при секретарі Тищенко І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я особа Головне управління юстиції м. Києва про визнання договору купівлі-продажу гаражного боксу недійсним та визнання права власності на гаражний бокс,
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2005 року позивач звернулась до суду з зазначеним позовом з тих підстав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді гаражного боксу. В своєму заповіті померлий вказав спадкоємицею ОСОБА_1
Відповідач ОСОБА_2 на підставі довіреності, виданою ОСОБА_5 при житті, продав спірний гаражний бокс ОСОБА_4 вже після смерті останнього.
Виходячи з наведеного, позивач просить суд, визнати договір купівлі-продажу гаражного боксу НОМЕР_1 від 10.06.2004 року, розташованого в АДРЕСА_1 недійсним та визнання за нею права власності на вказаний гаражний бокс.
В судовому засіданні позивач викладені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в поному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник ОСОБА_2 та залученої в якості відповідача ОСОБА_3 протни позову заперечує в повному обсязі з тих підстав, що згідон закону у разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає вої повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків.
Окрім цього, спірний гаражний бокс був побудований та введений в експлуатацію 28.02.1996 року, тобто в період, коли померлий ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі. А відповідно до норм права, майно нажите під час шлюбу є його спілььною сумісною власністю. Сааме тому правочин 10.06.2004 року здійснювався з згоди дружини померлого ОСОБА_5 і згода така булла посвідчена нотаріально. Представник відповідачів зазначає, що померлому ОСОБА_5 належала лише половина гаражного боксу, оскільки інша половина належала його дружині ОСОБА_3
Представник відповідача ОСОБА_4 протни позову заперечує та пояснила суду, що спірний гаражний бокс був придбаний у відповідності до норм закону.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази по справі, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5 (а.с. 6), батько ОСОБА_1, ОСОБА_2 та чоловік ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщіна.
Згідно заповіту померлого все своє майно він заповів позивачу. ( а.с. 7 ).
ОСОБА_5 належав гаражний бокс НОМЕР_1, розташований в АДРЕСА_1 ( а.с. 59 ).
10.06.2004 року спірний гаражний бокс було продано ОСОБА_2 на підставі довіреності виданої ОСОБА_5 ОСОБА_2 22.10.2003 року - ОСОБА_4 (а.с. 58, 63)
Відповідно до ст. 248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність.
У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає свої повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання договору купівлі-продажу гаражного боксу недійсним підлягають задоволенню, оскільки відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні не доведено, що продаж гаражного боксу мав невідкладний характер і в разі, якби такий договір не було укладено, виникли б збитки.
Позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на гаражний бокс задоволенню не підлягають, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з 1977 року до смерті ОСОБА_5 перебували у шлюбі ( а.с. 6, 36 ), а отже відповідно до ст. 22 КпШС України, спірний гаражний бокс є спільною сумісною власністю подружжя.
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні не надала рішення про розподіл спільної сумісної власності, а саме гаражного боксу та те, що вказані вимоги в судовому засіданні не висувала, суд відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України приймає рішення в межах заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 215, 216, 248 ЦК України, ст. . 22 КпШС України, ст. ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я особа Головне управління юстиції м. Києва про визнання договору купівлі-продажу гаражного боксу недійсним та визнання права власності на гаражний бокс задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу гаражного боксу НОМЕР_1 від 10.06.2004 року, розташованого в АДРЕСА_1.
В іншій частині позову відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.