Справа № 2-152/2007 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

13 червня 2007 року                                                                Дергачівський районний суд

Харківської області

у складі: головуючого судді                                                                   Жорняк О.М.

при секретарі                                                                                          Поповій Н.П.

за участю адвокатів:                                                                               ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.  Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  третьої особи: ОСОБА_6про відновлення порушеного права і виселення,  а також зустрічний позов ОСОБА_2,  ОСОБА_3 до ОСОБА_7,  третьої особи: ОСОБА_6 про визнання права користування житловою площею,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і третьої особи ОСОБА_6  про відновлення порушеного права і виселення .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те,  що житловий будинок,  розташований за адресою: АДРЕСА_1,  належав у 1/2 частині ОСОБА_8на підставі свідоцтва про право власності,  виданого виконкомом Малоданилівської селищної ради 14.12.1964 року.

З письмової згоди ОСОБА_8 у зазначеному житловому будинку були прописані відповідачі по справі: ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1народження,  ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_2народження.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом.  Спадщину ОСОБА_1 прийняла протягом установленого законом терміну.

16.07.2004 року ОСОБА_1 одержала свідоцтво про право на спадщину за заповітом,  засвідчене Дергачівською державною нотаріальною конторою № 1587.

Однак користуватися і розпоряджатися зазначеною 1/2 частиною житлового будинку ОСОБА_1 не може,  тому що в будинку не тільки прописані,  але і фактично проживають відповідачі.

ОСОБА_2. іОСОБА_3 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1,  третьої особи ОСОБА_6  про визнання права користування житловою площею в 1/2 частині будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В обгрунтування свого позову ОСОБА_2. іОСОБА_3 посилаються на те,  щоОСОБА_3 з дозволу ОСОБА_83 1979 року стала проживати в 1/2 частині належного їй домоволодіння,  а в 1981 року була прописана в ньому.

ОСОБА_2. прописаний і проживає в вищевказаному домоволодінні з 1990 року.

ОСОБА_8,  ОСОБА_2. іОСОБА_3 проживали однією сім'єю і вели спільне господарство,  на спільні кошти проводили ремонтні роботи по дому,  а також побудували сарай і гараж,  а тому вони придбали право користування спірною житловою площею.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9позовні вимоги підтримала і просила позов задовольнити,  відмовивши в позовіОСОБА_3,  ОСОБА_2

Відповідачі ОСОБА_3,  ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечували,  та просили задовольнити їх зустрічний позов.

ОСОБА_6допитана в судовому засіданні,  як третя особа,  проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечувала,  заперечуючи проти позову ОСОБА_2 іОСОБА_3,  посилаючись на те,  що ніяких будівельних робіт по домоволодінню вони не проводили.

Суд,  вислухавши сторони,  допитавши свідків,  дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,  що житловий будинок,  розташований за адресою: АДРЕСА_1  належав у 1/2 частині ОСОБА_8на підставі свідоцтва про право власності,  виданого виконкомом Малоданилівської селищної ради 14.12.1964 року.

ОСОБА_3з дозволу ОСОБА_83 1979 року стала проживати в 1|2 частині належного їй домоволодіння,  а в 1981 року була прописана в ньому.

ОСОБА_2. прописаний і проживає в вищевказаному домоволодінні з 1990 року.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом.  Спадщину ОСОБА_1 прийняла протягом установленого законом терміну.

16.07.2004 року ОСОБА_1 одержала свідоцтво про право на спадщину за заповітом,  засвідчене Дергачівською державною нотаріальною конторою № 1587.

Однак користуватися і розпоряджатися зазначеною 1|2 частиною житлового будинку ОСОБА_1 не може,  тому що в будинку не тільки прописані,  але і фактично проживають відповідачі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10,  пояснила,  що ОСОБА_2. іОСОБА_3 проживали в домі ОСОБА_8,  як квартиранти,  а коли ОСОБА_8 почала хворіти,  то ОСОБА_2. привіз її для подальшого проживання до неї на квартиру,  де потім ОСОБА_8 і померла.

Факт проживання і смерті ОСОБА_8 в квартирі ОСОБА_10підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_11

Із пояснення свідка ОСОБА_12. вбачається,  що ОСОБА_2. іОСОБА_3 проживали в частині будинку ОСОБА_8,  коли той вже був збудований і ніякої участі в його будівництві не приймали.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_13пояснили,  що ОСОБА_8 проживала з ОСОБА_2 іОСОБА_3 як одна сім'я,  маючи одні кошти і ведучи спільно господарство.

Аналізуючи пояснення свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_13,  суд відноситься до них критично,  оскільки вони не в повній мірі відповідають дійсності.

Так судом було проведене виїзне судове засідання,  де був проведений огляд будівель,  які знаходяться на території частини домоволодіння яке належить ОСОБА_1

Як вбачається з огляду,  крім будинку і літньої кухні інші будівлі не є капітальними,  а зроблені із різних по розміру дощаток і не внесені в інвентарну справу № 109 на будинок.

Крім того в судовому засіданні достовірно було встановлено,  що ОСОБА_2. до теперішнього часу знаходиться в зареєстрованому шлюбі з іншої жінкою.

Відповідно до  ст.  41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним . Конституційні норми,  у яких закріплені права й інтереси власників,  виступають основою для деталізації їх у галузевому законодавстві,  регулювання всіх аспектів їх дій для визначення юридичних гарантій реалізації. Цивільні права є

частиною конституційних прав і ніхто не може бути обмежений у правах,  але і ніхто не може мати більший обсяг прав,  ніж інші.

Згідно  ст.  2 п.1 та  ст.  4 п.1 Закону України „Про власність" право власності-це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння,  користування і розпорядження майном і власник на свій розсуд володіє,  користується і розпоряджається належним йому майном.

На підставі  ст.  391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Судом встановлено,  що має місце порушення права володіння,  користування і розпорядження власника 1/2 частини АДРЕСА_1позивача ОСОБА_1,  оскільки відповідачі проживають в приміщеннях 1/2 частини будинку і тим самим перешкоджають володіти,  користуватися і розпоряджатися цими приміщеннями власнику 1/2 частини будинку.

Таким чином суд приходить до висновку,  що порушене право підлягає захисту шляхом виселення відповідачів з вищевказаної 1/2 частини будинку,  без надання іншого житлового приміщення.

З огляду на вищевикладені обставини,  а також з урахуванням того,  що задоволення позовної заяви ОСОБА_1 виключає повністю задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 іОСОБА_3,  то зустрічна позовна заява про визнання права користування 1/2 частини будинку-задоволенню не підлягає.

Керуючись  ст.   ст.  10,  11,  209,  212,  214-215,  217,  218 ЦПК України,  на підставі  ст.   ст.  2,  4 Закону України "Про власність" ,   ст.  109, 116 ЖК України,   ст.  15,  316,  325,  391 ЦК України,   ст.  41 Конституції України,  суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  третьої особи ОСОБА_6про відновлення порушеного права і виселення задовольнити.

Висилити ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1народження,  ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_2народження,  з 1/2 частини житлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1,  без надання іншого житлового приміщення.

В позові ОСОБА_2,  ОСОБА_3до ОСОБА_7,  третьої особи: ОСОБА_6 про визнання права користування житловою площею - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4  ст. 295 ЦПК України.