ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 год. 47 хв. м. Одеса
"14" червня 2006 р. | Справа № 15/143-06-4083А |
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Петрова В.С.
при секретарі Ільєвій Л.М.
За участю представників сторін:
від позивача – Казарновський О.Л.;
від відповідача – не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Кілійський виноробний завод” до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції (Кілійське відділення) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
В засіданні суду від 15 травня 2006 р. оголошувались перерви до 29 травня 2006 р. о 09 год. 30 хв. та до 14 червня 2006 р. о 11 год. 30 хв., в порядку ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Закрите акціонерне товариство „Кілійський виноробний завод” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсним податкового рішення-повідомлення Ізмаїльської об’єднаної ДПІ (Кілійське відділення) від 17.02.2006 р. № 0000092301/0 відносно визначених до сплати штрафних санкцій у розмірі 17 025,00 грн., посилаючись на невідповідність зазначеного повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства України.
Представник відповідача позовні вимоги не визнає, оскільки вважає цілком правомірним застосування штрафних санкцій до позивача, у зв’язку з чим просить суд позовні вимоги залишити без задоволення, про що зазначено у відзиві на позов.
У зв’язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
З 21 грудня 2005 р. по 05 лютого 2006 р. (з 24 січня 2006 р. по 05 лютого 2006 р. продовжено на 10 робочих днів, згідно наказу Ізмаїльської ОДПІ №16 від 23.01.2006 р. та службової записки Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА в Одеській області № 35-0226/2 від 19.01.2006 р.) проводилась документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Закритого акціонерного товариства „Кілійський виноробний завод” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2004 р. по 01 жовтня 2005 р.
Перевіркою встановлені наступні порушення:
- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/98-ВР із змінами та доповненнями. У перевіряємому періоді несвоєчасно відкоригований податковий кредит з ПДВ на суму 120 302,00 грн., (23 781,01грн. + 46 166,00 грн.+50 355,00 грн.);
- ст.1, п.10 ст.9 Закону України № 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. підприємством не віднесені до складу загального оподатковуваного доходу, наданні кошти працівникам в підзвіт, які склали авансові звіти без підтверджуючих документів, за період з 01.10.2004 р. по 01.10.2005 р. в розмірі 2 006,70 грн., податок становить 260,87 грн., пп.1,2 п.3 ст.6 Закону, товариством надавалася податкова соціальна пільга працівникам які звільнились у 2004 –2005 рр., що привело до заниження податку у розмірі 66,04 грн.;
- п.2.11. Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15 грудня 2004 р. № 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року N 277, підзвітними особами порушувались терміни повернення не витрачених готівкових коштів, виданих на господарські потреби в сумі 11 000,00 грн.
- п.1 ст. 3, розд. ІІ Закону України № 1776-Ш від ОГ.06.2000р "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг "із змінами і доповненнями в касі підприємства в 2004-2005 році здійснювались розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 1 449,00 грн.
- ч. VI ст. 15 Закону України від 19.12.1995 р. №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (із змінами та доповненнями) підприємство в вересні 2005 року з Кілійського винцеху здійснювало реалізацію алкогольних напоїв (вина) у роздріб без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у кількості 26 пляшок.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 55/23-0/32288493 від 10 лютого 2006 р. „Про результати документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства закритим акціонерним товариством „Кілійський виноробний завод” за період з 01 жовтня 2004 р. по 01 жовтня 2005 р.”
На підставі акту перевірки №55/23-0/32288493 від 10.02.2006 р., яким встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до пп.. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до Закритого акціонерного товариства „Кілійський виноробний завод” застосовані штрафні санкції у розмірі 17 025,00 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0000092301/0 від 17.02.2006 р.
Зазначене податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягає визнанню недійсним виходячи з наступного.
Посилаючись на те, що згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку... протягом такого звітного періоду, в тому числі з ПДВ здійснених передплат на придбання товарів (робіт, послуг), відповідач дійшов висновку про те, що, після повернення передплати, ПДВ із суми авансу не являється сплаченим податком і підлягає коригуванню в частині зменшення податкового кредиту.
Зазначений висновок є правильним лише частково. Дійсно, після повернення передплати, ПДВ із суми авансу підлягає коригуванню в частині зменшення податкового кредиту, але це коригування повинно бути зроблено відповідно до порядку, передбаченому Законом України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Таким чином, оскільки включати суми податку до складу податкового кредиту можна лише на підставі певних документів, так само і виключати суми нарахованого податку зі складу податкового кредиту можна також виключно на підставі відповідних документів.
Відповідно, коригування раніше нарахованого податкового кредиту по відносинам з СФГ „Галка” та ПП „Експо-Контракт” щодо придбання товарів було зроблено та відображено у податковому обліку після отримання відповідних документів у тому податковому періоді, в якому такі документи було отримано.
Це коригування було зроблено підприємством самостійно, задовго до проведеної перевірки, що підтверджується актом перевірки (аркуш 9-11), у якому зазначено, що підприємство самостійно провело коригування податкового кредиту, та не визначено до сплати жодних сум ПДВ.
В акті перевірки також вказано, що на порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/98-ВР із змінами та доповненими (далі -Закон): платником податку завищено податковий кредит з податку на додану вартість в Деклараціях за січень-лютий 2005р. сума податку в розмірі 50355 грн., сплаченого у зв'язку з придбанням матеріальних активів (рис єгипетський), які не призначались для використання в господарській діяльності.
Посилаючись на п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ відповідач вважає, що ПДВ, нарахований по придбанню продукції (рис єгипетський) у ПП "Бізнес-механіка", яка не призначена та не використана у виробництві вин, не підлягає включенню до податкового кредиту.
Висновок відповідача щодо безпідставного включення ПДВ, нарахованого на придбаний підприємством рис, до складу податкового кредиту, є помилковим.
Відповідно до п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не включається до складу податкового кредиту лише сума податку, сплаченого у зв'язку з придбанням матеріальних та нематеріальні активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності. Установчим документом акціонерного товариства, відповідно до приписів ч. 1 ст. 154 ЦК України, ч. 1 ст. 82 Господарського кодексу України, є його Статут.
Відповідно до пункту 2.2 Статуту ЗАТ «Кілійський виноробний завод»предметом діяльності товариства є не лише виробництво виноградних виноматеріалів та вин виноградних тихих й шипучих пляшкових. Серед видів діяльності підприємства, які перелічені у п'ятдесяти одному підпункті пункту 2.2 Статуту, передбачені такі види діяльності як: здійснення торгівельної, постачальницької діяльності, експорту продукції та послуг; посередницькі операції, комісійна торгівля, надання платіжних послуг; оптова торгівля, роздрібна торгівля; організація власної торгової мережі. До господарської діяльності підприємства відносяться усі види діяльності, які передбачені Статутом підприємства.
За таких обставин, висновок відповідача про те, що до складу податкового кредиту ЗАТ «Кілійський виноробний завод»має право включати лише ПДВ, нарахований по придбанню продукції, яка призначена та використана в виробництві вин, є безпідставним втручанням у господарську діяльність підприємства і обмеженням у здійснення господарської діяльності.
Рішення суду, винесеного відповідно до ч.2 ст. 91 ЦК України, яким була б обмежена цивільна правоздатність ЗАТ «Кілійський виноробний завод», у розпорядженні податкових органів не має.
Таким чином, ПДВ нарахований по операції по придбанню рису єгипетського у ПП "Бізнес-механіка" був обґрунтовано включений ЗАТ «Кілійський виноробний завод»до складу податкового кредиту, а висновки про незаконність цієї операції у акті перевірки є необґрунтованими.
Сума штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначена необґрунтовано, безпідставно та з порушенням діючого законодавства.
Підпунктом 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що «У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули».
Зі змісту закону сума штрафу залежить від суми не доплаченого податку та обчислюється виходячи саме з суми не доплаченого платником податків податку.
Відповідно до акту перевірки (аркуш 11) податкове зобов'язання позивачу донараховано не було та недоплата податку не визначена. У рядку 14 «Всього» таблиці №5 у стовбці «Відхилення»працівники відповідача, які здійснювали перевірку проставили цифру «О». Таким чином, передбачений підпунктом 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штраф від «О»становить саме «О», а не визначені в оскаржуваному рішенні 17 025,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що рішення-повідомлення Ізмаїльської об’єднаної Державної податкової інспекції (Кілійське відділення) № 0000092301/0 від 17.02.2006 р. про застосування до Закритого акціонерного товариства „Кілійський виноробний завод” штрафних санкцій у розмірі 17 025,00 грн., прийнято в порушення вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягає визнанню недійсним.
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства „Кілійський виноробний завод” до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції (Кілійське відділення) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення –задовольнити у повному обсязі.
2. ВИЗНАТИ рішення-повідомлення Ізмаїльської об’єднаної Державної податкової інспекції (Кілійське відділення) № 0000092301/0 від 17.02.2006 р. –недійсним.
3. СТЯГНУТИ з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Кілійський виноробний завод” (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна, 22; код ЄДРПОУ 32288493; р/р 26000591000001 в ЮГРУ „ПриватБанк”, МФО 328704) 03 /три/ грн. 40 коп. судового збору.
Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складено 20 червня 2006 р.
Суддя Петров В.С.