АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження: № 22-ц/2090/ 3175 / 2012 Доповідач Кукліна Н.О.

Справа №2-2011/947 / 12 Головуючий 1 інстанції Григорьєва А.О.

Категорія: стягнення суми

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Бобровського В.В.

Пономаренко Ю.А.

При секретарі Каплоух Н.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення сум

по апеляційним скаргам ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 лютого 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення сум . В обґрунтування вимог зазначав, що рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 2 жовтня 2007 року на його користь з ОСОБА_4 стягнуто у відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП , 5574,12 грн. та моральної шкоди 2000 грн., а всього 7704 ,62 грн.. Через невиконання судового рішення з вини відповідача з жовтня 2007 року по травень 2011 року він зазнає інфляційних втрат, які складають 5374,99 грн та 3% річних 840,33 грн., а всього 6215,32 грн., які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.. 625 ЦК України. До того ж невиконанням судового рішення з вини відповідача йому заподіяна моральна шкода, яка підлягає стягненню в розмірі 10000 грн.

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи , що до правовідносин, пов'язаних із виконанням судового рішення положення ст.. 625 ЦК України не поширюються.. Зазначав, що рішення суду про сплату на користь позивача грошової суми в 7704,62 грн. набуло чинності з 20 березня 2008 року. Тому розрахунок інфляційних втрат повинен здійснюватися з квітня 2008 року, а не з жовтня 2007 року, як вказує позивач. Також позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних зроблено без врахування виплачених ним на виконання судового рішення суми на 1223,73 грн. Вважав необґрунтованими вимоги щодо заподіяння позивачеві моральної шкоди, бо будь-яких винних неправомірних дій відносно позивача він не вчиняв, а не виконання рішення суду пов'язано з його матеріальним станом.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 лютого 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 6215,32 грн. боргу , 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати в розмірі 283 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про зміну рішення суду 1 інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення його позову про відшкодування моральної шкоди на суму 10000 грн., бо через невиконання відповідачем судового рішення по відшкодування шкоди,заподіяної внаслідок ДТП, позивач не міг можливості надати належне матеріальне утримання своїм трьом дітям, повинен був змінити життєвий уклад, змушений був подавати скарги, вимагаючи виконання рішення. Через невиконання відповідачем грошового зобов'язання у нього виникло безсоння, погіршився апетит, погіршився психічний стан, постійно знаходився в депресивному стані.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду 1 інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у позові через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Ним на виконання судового рішення виходячи із свого майнового стану сплачено спочатку 1223,73 грн. , а 2 грудня 2011 року сплачено залишок боргу 6480,89 грн., а всього 7704,62 грн. Проте наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних , прийнятий судом, зроблено без врахування виплачених ним сум на виконання судового рішення. Також до спірних правовідносин не може бути застосовні положення ст.. 625 ЦК України. Підстав для подвійного стягнення у відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП , у суду першої інстанції підстав не було.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін та їх представників, обговоривши наведені в скаргах доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційні скарги підлягаючими частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 про стягнення на підставі ст.. 625 ЦК України 5374,99 грн. інфляційних втрат та 3% річних 840,33 грн станом на травень 2011 року., а всього 6215,32 грн., та у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., суд 1 інстанції виходив із доведеності невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме не виконання починаючи з лютого 2007 року судового рішення про стягнення на користь позивача у відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП , 7704 ,62 грн, та заподіяння такими діями моральної шкоди.

Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 2 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2008 року, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто 5574,12 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, та 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 130,50 судових витрат, а всього 7704,62 грн.. Виконавчі листи на примусове виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_4 грошових сум видані 17 квітня 2008 року , на підставі яких відкриті виконавчі провадження по примусовому виконанню виконавчих листів . ( а.с. 7-11, 16,36 )

Відповідачем ОСОБА_4 не заперечувався факт не виконання станом на травень 2011 року в повному обсязі рішення суду , яке набуло законної сили 20 березня 2008 року , про стягнення на користь позивача грошової суми .

Також позивачем не заперечувався факт сплати відповідачем ОСОБА_4 станом на травень 2011 року на виконання судового рішення грошової суми в 1223,73 грн..

Висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем обов'язку про сплату позивачеві грошової суми, який виник у нього на підставі рішення суду, що є підставою для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, та стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох відсотків річних виходячи із суми простроченої суми боргу, ґрунтується на законі.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно до ст.. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Частиною 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання , за яким боржник зобов'язаний на користь кредитора сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Проте правильно застосувавши до спірних правовідносин положення ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою заперечення відповідача проти позову та наведені ним розрахунки інфляційних втрат та 3% річних. ( а.с. 29-34)

Матеріали справи свідчать, що рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 2 жовтня 2007 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 7704,62 грн. набуло чинності 20 березня 2008 року, до негайного виконання судове рішення не допускалося. Також матеріалами справи підтверджується виконання відповідачем рішення суду частково в листопаді, грудні 2009 року та у січні 2010 року.

Проте зазначеним обставинам, що мають істотне значення при нарахуванні інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції оцінки не дав, і помилково при обчисленні їх розміру взяв період з лютого 2007 року , а не з дня набрання чинності судовим рішення, та без врахування сплачених боржником сум станом на травень 2011 року .

Висновок суду першої інстанції, що у відповідача прострочення виконання грошового зобов'язання настало з дня проголошення 2 жовтня 2007 року судового рішення, а не після набуття ним законної сили , не ґрунтується на законі. Також неврахування сплаченої боржником на виконання судового рішення грошової суми 1223,73 грн. призвело до збільшення розміру простроченої суми та інфляційних втрат.

Наведений відповідачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних має такі ж самі вихідні дані, що і розрахунок позивача, за виключенням початкового строку настання для боржника прострочення виконання грошового зобов'язання та розміру невиконаного зобов'язання . ( а.с.32-33)

При обчисленні розрахунку інфляційних втрат та 3% річний на загальну суму 3366 грн. 09 коп., починаючи з квітня 2008 року по травень 2011 року , з врахування сплачених в цей період сум на виконання судового рішення , відповідачем правильно з врахуванням вимог закону застосовані офіційні індекси інфляції .

Колегія суддів знаходить обґрунтованим наведений відповідачем розрахунок інфляційних втрат за період з квітня 2008 року по травень 2011 року на суму 2662,91 грн. та 3% річних на суму 703,18 грн., які і підлягають стягненню на користь позивача , а присуджена судом першої інстанції сума в 6215 грн. 32 коп. зменшенню до 3366 грн. 09 коп..

Заперечення відповідача щодо відсутності у нього вини у невиконанні судового рішення про стягнення суми у відшкодування матеріальної та моральної шкоди через необхідність погашення кредиту не можуть стати підставою для звільнення від сплати компенсаційних втрат від інфляції та 3%, бо за змістом статті 625 ЦК вину не визначено як підставу настання відповідальності за порушення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та три проценти , яка полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виконання відповідачем в повному обсязі судового рішення в грудні 2011 року також не звільняє боржника від обов'язку відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення присуджених на його користь грошових коштів за період з квітня 2008 року по травень 2011 року.

Згідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується одноразово. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди настає у разі доведеності наявності такої шкоди, протиправної поведінки заподіювача, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та вини.

Стягуючи позивачеві у відшкодування моральної шкоди 1000 грн. на підставі ст..ст. 23,1167 ЦК України, суд першої інстанції виходив із доведеності факту невиконання судового рішення внаслідок винних неправомірних дій боржника, які призвели до фізичних та душевних страждань, вимушених змін в житті позивача.

Проте такий висновок суду першої інстанції наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується. Не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.

Доказів, що відповідач чинив перешкоди та навмисно не виконував судове рішення , за що у передбаченому законом порядку притягався до відповідальності, матеріали справи не містять. Не надано і доказів на підтвердження обставин, на які позивач посилається в обґрунтування заподіяння йому моральної шкоди, настання негативних наслідків , пов'язаних із ухиленням відповідача від виконання судового рішення .

Оцінюючи встановлені у справі обставини у межах вимог, заявлених в суді 1 інстанції , колегія суддів визнає , що позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди внаслідок винної протиправної поведінки відповідача у невиконанні судового рішення про стягнення на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_4 суми у відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Висновок суду першої інстанції про присудження до відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн. не відповідає встановленим у справі обставинам, вимогам закону. що є підставою для скасування такого рішення та ухвалення судом апеляційної інстанції нового про відмову у позові.

Згідно ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді 1 інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом 1 інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду 1 інстанції було зумовлено поважними причинами.

Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає , що рішення судом 1 інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для його зміни .

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309,313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИ Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 лютого 2012 року змінити.

Зменшити присуджену до стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу з 6215 грн. 32 коп. до 3366 грн. 09 коп.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В решті - рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді