КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2012 року Справа № 1170/2а-4882/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача -Іванова С.І., Мартинюка Є.Я., Терещенка Д.Л.,

відповідача -Доган В.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 11 листопада 2011 року №0001432360 та №0001422360.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства. Оскільки, господарські операції ПАТ „Креатив" та ТОВ „Продовольча компанія України" оформлено відповідними первинними документами, має місце факт повного розрахунку позивача за отриманий товар, а також ведення позивачем належного бухгалтерського обліку щодо даних операцій. Також, в обґрунтування правомірності віднесення ПАТ „Креатив" до складу податкового кредиту суму ПДВ 1149598 грн., позивач посилався на те, що підставою для формування податкового кредиту є належно оформлені податкові накладні та видаткові накладні.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Оскільки, договори, укладені позивачем з ТОВ „Продовольча компанія України" укладено сторонами без наміру створення правових наслідків. Таким чином, на думку відповідача, ПАТ „Креатив" перераховано кошти на виконання договорів з даним контрагентом з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Крім того, посилався на порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2008 рік на суму 261582 грн. та занижено податок на прибуток за 4 квартал за 2009 рік у розмірі 1371599 грн., а також пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1149598 грн..

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство „Креатив" зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 06.10.2000р., що підтверджується копією довідки з ЄДРПОУ (т.1 а.с.59) та перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ, є платником податку на додану вартість.

Відповідно до акту Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №116/23-6/31146251 від 24.10.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ „Креатив" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ „Продовольча компанія України" за період з 01.11.2008р. по 31.12.2009р., перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі за текстом -Закон №334/94-ВР), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2008 рік на суму 261582 грн. та занижено податок на прибуток за 4 квартал за 2009 року у розмірі 1371599 грн., а також пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі за текстом -Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1149598 грн., в тому числі за листопад 2008р. на суму 17439 грн., грудень 2008р. -34878 грн., липень 2009р. -270219 грн., серпень 2009р. -51020 грн., вересень 2009р. -405749 грн., жовтень 2009р. -245163 грн., листопад 2009р. -5510 грн., грудень 2009р. -119620 грн. (т.1 а.с.33-55).

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0001432360 від 11 листопада 2011 року, яким ПАТ „Креатив" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1714499 грн., у т.ч. 1371599 грн. за основним платежем та 342900 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0001422360 від 11 листопада 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1436998 грн., у т.ч. 1149598 грн. за основним платежем та 287400 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.56, 57).

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ „Продовольча компанія України". Зокрема, ПАТ „Креатив" укладено з даними контрагентами договори поставки №2/п від 01.09.2009р., №54/п від 30.09.2008р., №41/п від 05.09.2008р., №7 від 05.09.2007р., №112/п від 09.10.2009р., №188 від 12.12.2007р., а також додаткові угоди до них (т.3 а.с.142-168, 169-177, 178-221, 222-245, т.4 а.с.1, 4, 6, 9, 14, 17, 20, 23, 25, 28, 32, 35, 40, 43, 49, 52, 55, 59, 63, 66, 68, 71, 74, 78, 81, 82, 85-87, 88-91, 97, 102, 105, 108, 113, 118, 120, 129, 132, 137, 145, 148, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 164, 166, 170, 172, 174, 178, 181, 183, 187, 189, 191, 194, 197, 199, 203, 206, 209, 212, 215, 218, 221, 226, 229, 232, 236), згідно яких позивачем придбано у ТОВ „Продовольча компанія України" насіння соняшника урожаю 2008-2009 років, рафіновану дезодоровану відбілену пальмову олію, рафінований дезодорований пальмовий олеїн, а також рафіновану дезодоровану пальмову ядрову олію, вартість яких ПАТ „Креатив" віднесено до складу валових витрат.

Факти придбання позивачем у ТОВ „Продовольча компанія України" вищезазначеного товару підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними (т.3 а.с.246, 248, т.4 а.с.2, 5, 7, 10, 12, 15, 18, 21, 24, 26, 29, 33, 36, 38, 41, 44, 50, 53, 56, 60, 64, 67, 69, 72, 75, 79, 94, 98, 99, 103, 106, 109, 111, 114, 116, 119, 121, 124, 127, 130, 133, 135, 138, 140, 142, 143, 147, 149, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 176, 179, 180, 182, 184, 185, 188, 190, 192, 195, 198, 200, 202, 204, 207, 210, 213, 216, 219, 222, 224, 227, 230, 233, т.6 а.с.1-158, 167-250, т.8 а.с.1-50, 210-212), податковими накладними (т.2 а.с.10-250, т.3 а.с.1-11, 13-37, 39-80, 82-122, 127-141), товарно-транспортними накладними (т.4 а.с.57, 61, 150, т.5 а.с.52-55, 243, т.7 а.с.50, 77, 134-136, 147, 165-250, т.8 а.с.51-59, 71, 213-244, т.9 а.с.5-84), накладними (т.4 а.с.3, 8, 11, 13, 16, 19, 22, 27, 30-31, 34, 37, 39, 42, 45-48, 51, 54, 58, 65, 70, 73, 76, 80, 95-96, 100-101, 104, 107, 110, 112, 115, 117, 122-123, 125-126, 128, 131, 134, 136, 139, 141, 144, 146, 168, 177, 186, 193, 196, 201, 205, 208, 211, 214, 217, 220, 223, 225, 228, 231, 234-235, т.5 а.с.56-242, 244-250, т.7 а.с.1-49, 51-76, 78-133, 137-146, 148-164, т.9 а.с.85-108), актами переоцінки насіння соняшника (т.6 а.с.159-166), актами прийому-передачі (т.8 а.с.74-209).

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки ТОВ „Продовольча компанія України" вартість отриманого товару, про що свідчать платіжні доручення (т.1 а.с.60-250, т.2 а.с.1-9).

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ „Продовольча компанія України" є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР господарською діяльністю є будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із змісту п.11.2. ст.11 Закону №334/94-ВР, якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку, є або документи, що підтверджують оплату вартості товару, або документи, що підтверджують отримання товару. При цьому, п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону №334/94-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. № 88, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Враховуючи те, що кошти, які було перераховано позивачем на розрахункові рахунки ТОВ „Продовольча компанія України" є компенсацією за отриманий товар, а також наявність документального підтвердження виконання операцій поставки між даними юридичними особами, наданими суду первинними документами, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат на придбання товарів суми нарахованих (сплачених) витрат за отриманий від ТОВ „Продовольча компанія України" товар. Що означає відсутність у відповідача правових підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1714499 грн., у т.ч. 1371599 грн. за основним платежем та 342900 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В судовому засіданні представники відповідача посилалися на те, що позивачем протягом перевіряємого періоду занижено податок на додану вартість всього в сумі 1149598 грн., в тому числі за листопад 2008р. на суму 17439 грн., грудень 2008р. -34878 грн., липень 2009р. -270219 грн., серпень 2009р. -51020 грн., вересень 2009р. -405749 грн., жовтень 2009р. -245163 грн., листопад 2009р. -5510 грн., грудень 2009р. -119620 грн..

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням

товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.7.1 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із аналізу статей Закону 168/97-ВР слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ „Продовольча компанія України" є нікчемними, з наступних підстав.

Так, станом на час проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ „Продовольча компанія України", дані юридичні особи були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.59, т.9 а.с.110), та були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №116/23-6/31146251 від 24.10.2011р. не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні".

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем за перевіряємий період правочини із ТОВ „Продовольча компанія України" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договори купівлі-продажу, сторонами яких є позивач та ТОВ „Продовольча компанія України" укладені з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, відповідачем не доведено, що дана юридична особа була створена з відома або за участі позивача, з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків.

Тобто, встановлення факту наявності або відсутності об'єкта оподаткування податком на прибуток, дата виникнення такого податкового зобов'язання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється об'єкт оподаткування.

Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Так, акт перевірки ПАТ "Креатив" ґрунтується на підставі висновків акту Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про результати позапланової виїзної документальної перевірки №33/23-6/34977580 від 26.04.2011р. з питань дотримання ТОВ „Продовольча компанія України" вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП „Алегра-Кіровоград", ПП „Єлісаветград Кіровоград", ПП „2008-Кіровоград", ПП „Стандарт-2009" за період з 01.04.2008р. по 31.12.2009р., яким встановлено нікчемність правочинів, укладених ТОВ „Продовольча компанія України" з даними контрагентами, а також акту про результати планової виїзної документальної перевірки №10/23-30/34977580 від 16.02.2011р. з питань дотримання ТОВ „Продовольча компанія України" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р.. (т.5 а.с.1-16, 17-37)

При цьому, жодних заходів щодо встановлення реальності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ „Продовольча компанія України", податковим органом не вживалося.

З цього приводу, суд зазначає, що відсутність в розпорядженні податкового органу документів суб'єкта господарювання, необізнаність податкового органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, та для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

До того ж, суд враховує, що Кіровоградською ОДПІ обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовано.

Зазначені обставини підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, який, станом на час перевіряємого періоду, був директором ТОВ „Продовольча компанія України", пояснивши, що останнім було придбано у ПП „Алегра-Кіровоград", ПП „Єлісаветград Кіровоград", ПП „2008-Кіровоград", ПП „Стандарт-2009" за період з 01.04.2008р. по 31.12.2009р., насіння соняшника урожаю 2008-2009 років, рафіновану дезодоровану відбілену пальмову олію, рафінований дезодорований пальмовий олеїн, а також рафіновану дезодоровану пальмову ядрову олію, які ним було реалізовано ПАТ „Креатив" згідно договорів поставки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в сумі 1436998 грн., у т.ч. 1149598 грн. за основним платежем та 287400 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 11 листопада 2011р. №0001432360 та №0001422360.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 28,23 грн..

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов -задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 11 листопада 2011р. №0001432360 та №0001422360.

Присудити Приватному акціонерному товариству "Креатив" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 28,23 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено -17.02.2012р..

Cуддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина