КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 квітня 2012 року Справа № 1170/2а-125/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді Кармазиної Т.М.
за участю секретаря - Сириці І.О.,
за участю представників:
позивача -Дівіна К.Г., Філічкіної О.М.,
відповідача -Бейгул А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ВК і К»до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №0000592300 від 19 серпня 2011 року, яким збільшено ПП „ВК і К" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 439602,99 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 92583,52,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, не відповідає фактичним обставинам справи, а також таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства. Оскільки, господарські операції ПП „ВК і К" та контрагентів позивача, зокрема, ТОВ „Латипак", ТОВ „Асторг Плюс" та ТОВ „Макропродсистеми" оформлено відповідними первинними документами, має місце факт повного розрахунку позивача за отриманий товар, а також ведення позивачем належного бухгалтерського обліку щодо даних операцій.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Оскільки, договори, укладені позивачем з ТОВ „Латипак", ТОВ „Асторг Плюс" та ТОВ „Макропродсистеми" укладено сторонами без наміру створення правових наслідків. Таким чином, на думку відповідача, позивачем перераховано кошти на виконання договорів з даними контрагентами з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Крім того, посилався на порушення позивачем вимог абз.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту всього в сумі 439602,99 грн..
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Приватне підприємство "ВК і К" зареєстровано виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області 23.09.2003р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т.1 а.с.211) та перебуває на обліку в Світловодській ОДПІ, є платником податку на додану вартість. (т.1 а.с.214)
Відповідно до акту Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №157/2300/13745730 від 05.08.2011р. про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "ВК і К" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість та встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок в розрізі контрагентів ТОВ „Латипак" за період з 01.05.2010р. по 31.07.2010р., ТОВ „Асторг Плюс" за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р., та ТОВ „Макропродсистеми" за період з 01.04.2011р. по 31.05.2011р., перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.2.1 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.4., 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі за текстом -Закон №168/97-ВР в редакції чинній на час здійснення господарських операцій) та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по нікчемним правочинам з контрагентами ТОВ „Латипак", ТОВ „Асторг Плюс" та ТОВ „Макропродсистеми". (т.1 а.с.12-28).
На підставі даного акту перевірки Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000592300 від 19 серпня 2011 року, яким збільшено ПП „ВК і К" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 532186,51 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 439602,99 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 92583,52 грн. (т.1 а.с.11).
Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду (з 01.05.2010р. по 31.07.2010р.) перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ „Латипак". Зокрема, ПП „ВК і К" укладено з даним контрагентом договір купівлі - продажу №7 від 05.05.2010р., згідно якого позивачем придбано у ТОВ „Латипак" оболонку ковбасну, целюлозну (т.1 а.с.29-31).
Факти придбання позивачем у ТОВ „Латипак" вищезазначеного товару підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковою накладною (т.1 а.с.32), податковими накладними (т.1 а.с.33-37), договором транспортної експедиції №1851 від 01.12.2009р. (т.1 а.с.39-42), висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи (т.1 а.с.43).
Також, позивачем укладено з ТОВ „Асторг Плюс" договір поставки №АС-35 від 16.03.2009р., згідно якого ТОВ „Асторг Плюс" зобов'язується поставляти позивачу харчовий продукт тваринного походження в сирому вигляді, а ПП „ВК і К" зобов'язується прийняти даний товар та оплачувати його на умовах, та в порядку, визначених даним договором (т.1 а.с.55-59).
Факти придбання позивачем у період з 01.03.2009р. по 30.06.2010р. у ТОВ „Асторг Плюс" вищезазначеного товару підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними (т.1 а.с.60, 64, 69, 74, 76, 78, 84, 88, 92, 96, 101, 103, 107, 110, 112, 114, 118, 121, 125, 129, 132, 134, 137, 140, 143, 146, 149, 152, 155, 158, 161), податковими накладними (т.1 а.с.61, 65, 70, 75, 77, 79, 85, 89, 93, 97, 102, 104, 108, 111, 113, 115, 119, 122, 126, 130, 133, 135, 138, 141, 144, 147, 150, 153, 156, 159, 162), та іншими документами, а саме ветеринарними свідоцтвами (т.1 а.с.62, 66, 71, 80, 86, 90, 94, 98, 105, 109, 116, 120, 123, 127, 131, 136, 139, 142, 145, 148, 151, 154, 157, 160, 163), посвідченнями про якість товару (т.1 а.с.63, 67, 68, 72, 73, 87, 91, 95, 99, 100, 106, 117, 124, 128), експертним висновком про якість харчової продукції та продовольчої сировини (т.1 а.с.81-83)
Крім того, позивачем укладено з ТОВ „Макропродсистеми" договір поставки №01/02/11 від 01.02.2011р., згідно якого ТОВ „Макропродсистеми" зобов'язується поставити позивачу м'ясообрізь тушки курчат -бройлерів та філе курчат -бройлерів, а ПП „ВК і К" зобов'язується прийняти даний товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних, що виписуються на кожну партію товару. (т.1 а.с.182-188).
Факти придбання позивачем у період з 01.04.2011р. по 31.05.2011р. у ТОВ „Макропродсистеми" вищезазначеного товару підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними (т.1 а.с.189-191), податковими накладними (т.1 а.с.192-194), та ветеринарним свідоцтвом (т.1 а.с.196), посвідченням про якість товару (т.1 а.с.195).
Вищезазначені податкові накладні, отримані позивачем у контрагентів, включено до складу податкового кредиту відповідних періодів, що встановлено податковим органом при перевірці ПП „ВК і К" та відображено в акті перевірки №157/2300/13745730 від 05.08.2011р..
Позивачем оплачено отриманий від вищезазначених контрагентів товар, про що свідчать копії платіжних доручень (т.3 а.с.3-76), виписки банку з особових рахунків (т.4 а.с.3-7).
Згідно довідки АБ №358539 з ЄДРПОУ позивач займається такими видами діяльності за КВЕД 15.13.0 виробництво м'ясних продуктів, 15.11.0 виробництво м'яса, тобто придбання у ТОВ „Латипак", ТОВ „Асторг Плюс" та ТОВ „Макропродсистеми" оболонки ковбасної, целюлозної, харчового продукту тваринного походження в сирому вигляді, м'ясообрізі тушки курчат -бройлерів та філе курчат -бройлерів, здійснено позивачем в межах його господарської діяльності. В судовому засіданні представником позивача надано витяги з рецептур ковбасних виробів (т.2 а.с.249-250, т.3 а.с.1-2)
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 -начальник відділу постачання ПП „ВК і К", підтвердив реальність виконання позивачем вищезазначених договорів, зазначивши, що продукція, придбана позивачем у ТОВ „Латипак" поставлялась самим поставщиком, товар, придбаний ПП „ВК і К" у ТОВ „Асторг Плюс" та ТОВ „Макропродсистеми" поставлявся позивачем власними транспортними засобами, про що свідчать копії подорожніх листів та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т.2 а.с.172-223, 236-245), а також орендованим транспортним засобом (т.2 а.с.246-248).
Крім того, суд враховує, що контрагент позивача - ТОВ „Латипак", на запит суду, підтвердив що між ним та ПП „ВК і К" були фінансово-господарські відносини, надавши фінансово-господарські документи та докази декларування та сплати податкових зобов'язань (т.4 а.с.1-28)
Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ „Латипак", ТОВ „Асторг Плюс" та ТОВ „Макропродсистеми" є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням
товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Аналогічні норми містяться п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.
Згідно п.7.1 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.
Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Із аналізу статей Закону 168/97-ВР слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.
Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.
Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ „Латипак", ТОВ „Асторг Плюс" і ТОВ „Макропродсистеми" є нікчемними, з наступних підстав.
Так, станом на час проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ „Латипак", ТОВ „Асторг Плюс" та ТОВ „Макропродсистеми" дані юридичні особи були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.3 а.с.233-238), та були платниками податку на додану вартість (т.1 а.с.204, 207, 210), що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.
Що стосується контрагента ТОВ „Макропродсистеми", свідоцтво платника ПДВ якого було анульовано 18.03.2011р. за ініціативою податкового органу, суд зазначає наступне. Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №2а-11112/11/2670 за позовом ТОВ „Макропродсистеми" до ДПІ у Подільському районі м.Києва, третя особа державний реєстратор Подільської райдержадміністрації у м.Києві, позовні вимоги задоволено, скасовано рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ „Макропродсистеми" та поновлено свідоцтво платника ПДВ з дати його анулювання з 18.03.2011р.
У відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.
Акт Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №157/2300/13745730 від 05.08.2011р. не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.
Крім того, з урахуванням положень пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.
Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні".
Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.
Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.
Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.
Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем за перевіряємий період правочини із ТОВ „Латипак", ТОВ „Асторг Плюс" та ТОВ „Макропродсистеми" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договори, сторонами яких є позивач та ТОВ „Латипак", ТОВ „Асторг Плюс" і ТОВ „Макропродсистеми", укладені з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків та отримання незаконної податкової вигоди.
Крім того, відповідачем не доведено, що дані юридичні особи були створені з відома або за участі позивача, з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків.
Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.
Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Судом встановлено, що акт перевірки позивача ґрунтується, в тому числі, на підставі висновків акту ДПІ у Дрогобицькому районі від 20.04.2010р. про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ „Латипак" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП „Версант", згідно якого податковим органом виявлено нікчемність правочину, сторонами якого є дані юридичні особи, вигодонабувачем по якому є позивач; акту ДПІ у Шевченківському районі м.Києва про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Асторг Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, згідно якого податковим органом виявлено нікчемність правочинів, вигодонабувачем по яким є позивач; висновку ДПІ у Подільському районі м.Києва про результати перевірки ТОВ „Макропродсистеми".
З цього приводу, суд зазначає, що необізнаність податкового органу про діяльність підприємств не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, та для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.
До того ж, суд враховує, що Світловодською ОДПІ обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, в ході розгляду справи не спростовано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність збільшення податковим органом ПП „ВК і К" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 532186,51 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 439602,99 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 92583,52,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та неправомірність прийняття Світловодською об'єднаною державною податковою інспекцією оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України у розмірі 32,19 грн..
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції №0000592300 від 19 серпня 2011 року.
Присудити Приватному підприємству «ВК і К» з Державного бюджету України судові витрати в сумі 32,19 грн..
Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено -04.05.2012р..
Cуддя підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Т.М. Кармазина