КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2012 року Справа № 1170/2а-5336/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого –судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря – Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача –Бурмаки С.А., Проніна Ю.О.,

відповідача –Король Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ельдорадо” до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2011 року за № 0000612360.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, не відповідає фактичним обставинам справи, а також таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства. Оскільки, господарські операції ТОВ “Ельдорадо” та ТОВ „Досвід” оформлено відповідними первинними документами (податковою накладною, договором про виконання ремонтно –будівельних робіт, актом приймання виконаних підрядних робіт), має місце факт повного розрахунку позивача за виконані роботи, а також ведення позивачем належного бухгалтерського обліку щодо даної операції.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Оскільки, вартість виконаних, згідно договору від 01.12.2009р., укладеного позивачем з ТОВ „Досвід”, робіт не підлягає включенню до складу валових витрат, з тих підстав, що даний договір є нікчемним.

Крім того, посилався на порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 14063 грн..

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

ТОВ “Ельдорадо” зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 11.06.1996р., про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію. (а.с.53)

Відповідно до акту Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції №41/23-6/24153257 від 20.05.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Ельдорадо” з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість взаємовідносинах з ТОВ „Досвід” за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р., перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі за текстом –Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2009 року у розмірі 14063 грн. (а.с.14-25).

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2011 року за № 0000612360, яким ТОВ “Ельдорадо” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 17579 грн., у т.ч. 14063 грн. за основним платежем та 3516 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8).

Позивач, не погодившись з даним податковим повідомленням - рішенням, подав до податкового органу скаргу на дане рішення.

За результатами процедури адміністративного оскарження, Державною податковою адміністрацією у Кіровоградській області залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 08.06.2011 року за № 0000612360, а скаргу позивача без задоволення, про що свідчить рішення про результати розгляду первинної скарги за №2842/10/25-014 від 18.08.2011р. (а.с.9-10). Також рішенням Державної податкової служби України №4297/6/10-2115 від 26.10.2011р. оскаржуване рішення залишено без мін, а скарга без задоволення. (а.с.11-13)

Судом встановлено, що у приватній власності позивача перебуває прибудоване нежитлове приміщення пл.957,7 кв.м., що є рестораном „Ельдорадо”, яке розташоване за адресою: м.Кіровоград, вул.К.Маркса, 31/36, про що свідчать матеріали справи, зокрема, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.10.2008р., витяг з Державного реєстру правочинів №6582651 від 01.10.2008р., акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 18.06.2009р., а також довідка про належність нерухомого майна №38152 від 10.07.2009р. (а.с.121-123, 124-126). 29 травня 2009 року в будівлі за даною адресою виникла пожежа, факт якої було підтверджено відділом з питань наглядово-профілактичної діяльності Кіровоградського міського управління ГУМНС України в Кіровоградській області (а.с.94). Зважаючи на викладене, дана будівля потребувала здійснення ремонтно-будівельних робіт.

У зв’язку з викладеними обставинами, позивачем 01.12.2009р. було укладено з ТОВ „Досвід” договір про виконання ремонтно-будівельних робіт, згідно якого ТОВ „Досвід” (Виконавець) зобов’язується виконати, а ТОВ “Ельдорадо” (Замовник) –прийняти та оплатити роботи по ремонту даху ресторану –кафе „Ельдорадо”, ціна якого становить 67500 грн. (а.с.30). Вартість наданих послуг згідно зазначеного договору позивачем віднесено до складу валових витрат.

Факти прийняття позивачем від ТОВ „Досвід” вищезазначених робіт підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковою накладною №45425 від 25.12.2009р., актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року, а також довідкою про вартість виконаних підрядних робіт. (а.с.31, 32-35, 36)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки ТОВ „Досвід” вартість виконаних останнім ремонтних робіт, про що свідчить платіжне доручення №21 від 14.04.2011р. (а.с.131).

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом –Закон №996-XIV) первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції позивача з його контрагентом ТОВ „Досвід” є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР господарською діяльністю є будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із змісту п.11.2. ст.11 Закону №334/94-ВР, якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку, є або документи, що підтверджують оплату вартості робіт, або документи, що підтверджують фактичне отримання платником податку результатів робіт. При цьому, п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону №334/94-ВР передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. № 88, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Враховуючи те, що кошти, які було перераховано позивачем на розрахункові рахунки ТОВ „Досвід” є компенсацією за виконані роботи, а також наявність документального підтвердження виконання останнім ремонтно-будівельних робіт, наданими суду первинними документами, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат на придбання послуг суми нарахованих (сплачених) витрат за виконані ТОВ „Досвід” роботи. Що означає відсутність у відповідача правових підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 17579 грн., у т.ч. 14063 грн. за основним платежем та 3516 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ „Досвід” є нікчемними, з наступних підстав.

Так, станом на час проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ „Досвід”, останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.87), та перебувало на обліку в податковому органі, як платник податку на додану вартість, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції №41/23-6/24153257 від 20.05.2011р. не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення вищезазначеного договору вимог, встановлених частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю –не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв’язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем за перевіряємий період правочини із вищезазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договір про виконання ремонтно-будівельних робіт від 01.12.2009р., сторонами якого є ТОВ „Досвід” (Виконавець) та ТОВ “Ельдорадо” (Замовник), укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, відповідачем не доведено, що дана юридична особа була створена з відома або за участі позивача, з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків.

Тобто, встановлення факту наявності або відсутності об’єкта оподаткування податком на прибуток, дата виникнення такого податкового зобов’язання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється об’єкт оподаткування.

Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Так, акт перевірки ТОВ “Ельдорадо” ґрунтується на підставі висновків акту перевірки Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції №18/23-6/32172303 від 28.03.2011р. з питань дотримання ТОВ „Досвід” вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р., яким встановлено нікчемність договорів поставки товарів, укладених ТОВ „Досвід” з ПП „Дол В”. При цьому, жодних заходів щодо встановлення реальності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ „Досвід”, податковим органом не вживалося.

З цього приводу, суд зазначає, що відсутність в розпорядженні податкового органу документів суб’єкта господарювання, необізнаність податкового органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб’єктом господарювання, та для висновку про настання у зв’язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу валових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної №0000612360 від 08 червня 2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 30 грн..

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов –задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції №0000612360 від 08 червня 2011 року.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю “Ельдорадо” з Державного бюджету України судові витрати в сумі 30 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено –30.03.2012р..

Cуддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина