Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/3042/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 15:00
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі Дмитоняк А.С.
Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., при секретарі судового засідання Дмитроняк А.С.,
за участю:
позивача - особисто,
представник відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю від 05.01.2012 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Центрально - Міському районі м. Горлівки Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне Управління Державної казначейської служби в Донецькій області, про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №231/НОМЕР_1 від 15.02.2012 року, скасування вимоги №Ф-347 від 15.02.2012 року про сплату боргу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду в Центрально - Міському районі м. Горлівки Донецької області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №231/НОМЕР_1 від 15.02.2012 року, скасування вимоги №Ф-347 від 15.02.2012 року про сплату боргу, зобов'язання провести перерахунок нарахованих і сплачених страхових внесків за період з 01.12.2004 року по 31.01.2011 року, стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн. та матеріальної шкоди в сумі 88,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами перевірки з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування,обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,інших платежів та надання достовірних відомостей про застрахованих осіб до органів Пенсійного фонду України було складено акт від 15.02.2012 року, згідно якого встановлено заниження позивачем розміру страхових внесків у грудні 2004 року на суму 230, 40 грн., внаслідок чого, УПФУ в Центрально - Міському районі м. Горлівки Донецької області виставлено вимогу №Ф-347 від 15.02.2012 року про сплату боргу в сумі 230,40 грн. За несвоєчасну сплату страхових внесків органом Пенсійного фонду України прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №231/НОМЕР_1 від 15.02.2012 року на підставі п.4 частини 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначив, що УПФУ в Центрально - Міському районі м. Горлівки Донецької області неправомірно застосовані у лютому 2012 року фінансові санкції, якими вони були наділені до набрання чинності закону України №2464-VI від 07.09.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
За даними бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_2 заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування в сумі 230, 40 грн. відсутня, навпаки наявна переплата страхових внесків. Тому вважає, що вимогу №Ф-347 від 15.02.2012 року про сплату боргу в сумі 230,40 грн. безпідставною.
Також позивач зазначив, що знаходився на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку. Згідно Указу Президента України 03.07.1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва» після сплати ним єдиного податку Державного казначейства України перераховує до Пенсійного фонду України - 10% суми фіксованого податку в рахунок сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійного страхування.
Таким чином, позивач зазначає, що платником єдиного податку в його складі платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» податки збори (обов'язкові платежі), стягнення яких не передбачено цим законом, сплаті не підлягають. Будь-які податки, збори (обов'язкові платежі), запроваджуються законами України, повинні бути включені до Закону України «Про систему оподаткування».
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлений позов та надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні надав заперечення проти задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтовував тим, що за результатами перевірки ФОП ОСОБА_2 було встановлено заниження позивачем розміру страхові внески у грудні 2004 року на суму 230, 40 грн., внаслідок чого, УПФУ в Центрально - Міському районі м. Горлівки Донецької області виставлено вимогу №Ф-347 від 15.02.2012 року про сплату боргу в сумі 230,40 грн. Також за донарахування страхових внесків органом Пенсійного фонду України прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №231/НОМЕР_1 від 15.02.2012 року на підставі п.4 частини 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які в силу Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не втратили чинності.
Представник третьої особи до суду не прибув, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного Фонду України в Центрально - Міському районі м. Горлівки Донецької області.
Як вбачається з Акту від 15 лютого 2012 року №69, за результатами позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування,обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,інших платежів та надання достовірних відомостей про застрахованих осіб до органів Пенсійного фонду України встановлено порушення вимог п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині нарахування страхових внесків, а саме: у грудні 2004 року занижено страхові внески за ставкою 32% у загальній сумі 230, 40 грн.
15 лютого 2012 року Управлінням Пенсійного Фонду України в Центрально - Міському районі м. Горлівки Донецької області прийнято вимогу №Ф-347 про сплату боргу в сумі 230,40 грн.
15 лютого 2012 року на підставі пункту 4 частини 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заступником начальником Управління Пенсійного фонду України в Центрально - Міському районі м. Горлівки Донецької області прийнято рішення № 231/НОМЕР_1, за змістом якого до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 застосовані фінансові санкції в розмірі 1022, 84 грн. за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.
Як встановлено ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (в редакції від 01 липня 2010 року) страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом та нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Пунктом 4 ч. 9 ст. Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції від 01 липня 2010 року) передбачено, що за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
З набрання чинності Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з 01 січня 2011 року положення п.4 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність.
Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на пункт 7 Прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", як на підставу для прийняття спірного рішення, оскільки вказані положення не визначають засади відповідальності страхувальників внаслідок донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.
Пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначається виключно законами. Конституційний Суд України Рішенням від 30.05 2001 р. № 7-рп/2001 у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частини першої, третьої статті 2, частини першої статті38 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( справа про відповідальність юридичних осіб) вирішив (п.1.1 резолютивної частини Рішення) положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ними безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності та відповідальність за такі діяння.
Відповідно до частини четвертої статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України.
Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що спірне рішення від 15 лютого 2012 року за №231/НОМЕР_1, яке прийнято на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який на момент прийняття цього рішення втратив чинність, є протиправними.
З огляду на вищезазначене, оскільки відповідачем при застосуванні штрафних санкцій позивачу застосовано норми, які втратили чинність, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині скасування рішення за № 231/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій за донараховані страхові внески органом Пенсійного фонду, підлягають задоволенню.
Крім того, частину п'ятнадцяту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено абзацом другим та третім згідно із Законом України від 07.07.2011 р. N 3609-VI, за змістом якого фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.
Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Як вбачається із довідки Горлівської ОДПІ від 29 березня 2012 року, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 з 2005 року по теперішній час працює на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок).
За таких обставин, на думку суду, нараховані відповідачем суми штрафних санкцій за рішенням від 15 лютого 2012 № 231/НОМЕР_1, підлягають списанню.
Крім того, оскільки, фінансові санкції за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків належать до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 ГК України.
Таким чином, застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення правил нараховуваня, обчислення і сплати страхових внесків, здійснено поза межами строків, встановлених статтею 250 ГК України.
Разом з тим, як вбачається із картки платника страхових внесків Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за страхувальником рахується переплата страхових внесків, станом на січень 2011 року в сумі 279, 61 грн.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (в редакції від 01 липня 2010 року) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
За таких обставин, суд вважає, що наявність переплати страхових внесків виключає можливість прийняття вимоги про сплату боргу, тому позовні вимоги в частині скасування вимоги Управлінням Пенсійного Фонду України в Центрально - Міському районі м. Горлівки Донецької області №Ф-347 від 15 лютого 2012 року про сплату боргу в сумі 230,40 грн. також підлягають задоволенню.
Щодо твердження позивача про знаходження останнього на спрощеній системі оподаткування, що звільняє його сплати страхових внесків до органів Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.
Закон України 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) регулює відносини, що виникають суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (ст. 5). інших нормативно-правових актів може поширюватися на правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширюється його дія.
Пунктом 1 статті 11 Закону N 1058-IV установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно форми власності, виду діяльності та господарювання, у представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємницької діяльності, обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 статті 14 зазначеного вище Закону страхувальниками зазначених осіб роботодавці: підприємства, установи організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні (у тому числі представництва, відділення та відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, мають окремий баланс самостійно ведуть розрахунки застрахованими особами), особи - суб'єкти підприємницької діяльності та особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємницької діяльності, обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Ставки, механізм справляння та пільги сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України 26 червня 1997 року N 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", де, як в Законі N 1058-IV, не передбачено такої пільги, як звільнення сплати цього збору для підприємницької діяльності, перейшли на спрощену систему оподаткування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно з вимогами статті 16 розділу ХV «Прикінцеві положення «Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність цим Законом закони України та нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 14 Декрету Кабінету України «Про прибутковий податок з громадян» 26.12.1992 року № 13-92 щодо звільнення сплати збору на обов'язкове соціальне страхування платників фіксованого податку збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечать спеціальній нормі права - Закону, а отже, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок нарахованих і сплачених страхових внесків за період з 01.12.2004 року по 31.01.2011 року, суд вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає оскільки не ґрунтується на нормах матеріального права.
Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної та матеріальної шкоди суд зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На підтвердження завданої матеріальної шкоди позивачем надано фіскальний чек про послуги фотокопії та фіскальний чек на придбання лікарських засобів, однак позивачем не наведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 цього Кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 р. N 4 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, яким є ступінь вини заподіювана, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини.
Позивач не надав жодного доказу та не довів, що існує причинно-наслідковий зв'язок між моральними стражданнями та діями відповідача, не доведено, що саме дії відповідачів призвели до заподіяння моральних страждань позивачу.
Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн., задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, так як, позивачем не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Як встановлено ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено, що витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.
За таких обставин, суд не приймає фіскальні чеки про придбання палива як доказ витрат пов'язаних із прибуттям до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в Центрально - Міському районі м. Горлівки Донецької області від 15 лютого 2012 №231/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.
Скасувати вимогу Управління Пенсійного Фонду України в Центрально - міському районі м. Горлівки Донецької області про сплату боргу №Ф-347 від 15 лютого 2012 року
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаціїний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 24 квітня 2012 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 28 квітня 2012 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка подає, до апеляційного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Дмитрієв В.С.