Справа № 2610/6327/2012

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 травня 2012 року місто Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Трубнікова А.В.

при секретарі Попчук Т.М.

за участю прокурора Барановського Д.Є.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про зобов'язання СУ ГУ МВС України в м.Києві скасувати постанови про накладення арешту на квартиру та постанови про приєднання до справи речових доказів, зобов'язання закінчити досудове слідство у кримінальній справі ,

В С Т А Н О В И В:

Представник інтересів ОСОБА_2 -адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою щодо зобов'язання СУ ГУ МВС України в м.Києві скасувати постанову слідчого органу від 21.09.2005 р. про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка належить його довірителю, зобов'язання а також просить скасувати постанову від 01.06.2010 року, якою накладено вищезазначений арешт, зобов'язання СУ ГУ МВС України в м.Києві скасувати постанову слідчого органу від 31.03.2011 р. про приєднання до справи речових доказів (квартири АДРЕСА_1), а також щодо зобов'язання СУ ГУ МВС України в м.Києві в особі слідчого Вергуна І.Т. закінчити досудове слідство у кримінальній справі №20-3684.

Свої вимги особа, яка подала скаргу, обґрунтовує тим, що з 2005 року у провадженні СУ ГУ МВС України в м.Києві перебуває кримінальна справа по обвинуваченню його довірителя у вчиненні ряду злочинів. Відповідно у рамках вказаної кримінальної справи було винесено оскаржувані постанови щодо накладення арешту на квартиру та приєднання до справи речових доказів. Зазначені постанови слідчого органу безпідставно порушують та обмежують право власності його довірителя, перешкоджають вільно розпоряджатись належним йому майном, хоча право власності на вказане майно підтверджено у судовому порядку судами усіх інстанцій. При цьому, не передаючи тривалий час, з 2005 року, кримінальну справу щодо його довірителя до суду, слідчі СУ ГУ МВС України в м.Києві умисно порушують ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

Вивчивши скаргу, вислухавши пояснення особи, яка подала скаргу -ОСОБА_1, його довірителя -ОСОБА_2, які у судовому засіданні підтвердили обставини, викладені у скарзі і просили про її задоволення, представника особи, за заявою якої було порушено кримінальну справу, який заперечував проти задоволення скарги та просив закрити по ній провадження заслухавши думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні скарги у зв'язку із необґрунтованістю, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності з положеннями ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.

Таке право не може бути обмежене навіть у разі відсутності норм закону, які б передбачали можливість звернення особи до суду та розгляд відповідної скарги в порядку визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.

Зазначені конституційні положення є нормами прямої дії. Правовідносини, які виникли між суб'єктом звернення та СУ ГУ МВС України в м. Києві за своєю природою є кримінально-правовими.

За таких обставин суд вважає, що скарга ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2 про зобов'язання СУ ГУ МВС України в м.Києві скасувати постанови про накладення арешту на квартиру та постанови про приєднання до справи речових доказів, зобов'язання закінчити досудове слідство у кримінальній справі підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства навіть за відсутності в КПК України норм, які регламентують відповідний розгляд

При цьому, відповідно до положень ст. 126 КПК України постанова слідчого про накладення арешту на майно може бути скасована слідчим, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року по справі № 1-12 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора ) постанова слідчого про накладення арешту на майно не може бути окремо розглянута судом при тому, що досудове слідство по справі не закінчено.

Між тим, порядок оскарження дій слідчого визначено безпосередньо ст. 234 КПК України і розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, постанови слідчого про накладення арешту на майно та приєднання до справи речових доказів, окремому оскарженню відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального кодексу України не підлягає.

При цьому також, у відповідності до ст. 19 Конституції України, орган судової влади (суд) діє виключно лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак чинними нормативними актами підстави та повноваження суду на зобов'язання слідчого органу -СУ ГУ МВС України в м.Києві на вчинення дій (зобов'язання скасувати постанови слідчого орагну та закінчити досудове слідство у кримінальній справі), в рамках кримінального та кримінально-процесуального судочинства, не передбачені.

Суд вимушений виконати свій процесуальний обов'язок та діяти лише у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а це зумовлює необхідність залишення скарги без задоволення, оскільки наведених повноважень суд не має.

Керуючись ст. 234 Кримінально-процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про зобов'язання СУ ГУ МВС України в м.Києві скасувати постанови про накладення арешту на квартиру та постанови про приєднання до справи речових доказів, зобов'язання закінчити досудове слідство у кримінальній справі - залишити без задоволення.

На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду міста Києва.

Суддя А.В.Трубніков