ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
21 березня 2012 року № 2а-11542/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Хижняк І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Україна"
до третя особаДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків
проскасування податкових повідомлень - рішень № 0000491705 від 24.03.2011 та № 0000932307/0 від 24.03.2011
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність б/н від 10.06.2011),
представника позивача -ОСОБА_2 (довіреність б/н від 10.06.2011),
представника відповідача -ОСОБА_3 (довіреність № 14 від 12.01.2012)
представника відповідача -ОСОБА_4 (довіреність № 63 від 01.03.2012)
представника відповідача -ОСОБА_5 (довіреність № 132 від 01.09.2010)
представника третьої особи - не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Монсанто Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000491705 від 24.03.2011 та № 0000932307/0 від 24.03.2011 та рішення № 13996/6/25-0315 від 03.08.2011.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2011 було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо скасування рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторної скарги № 13996/6/25-0315 від 03.08.2011.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2011 відкрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва № 0000491705 від 24.03.2011 та № 0000932307/0 від 24.03.2011, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Спеціалізовану державну податкову інспекцію у місті Києві по роботі з великими платниками податків.
У судовому засіданні 21.03.2012, на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
Податкове зобов'язання з податку на додану вартість було нараховано позивачу у зв'язку з тим, що податковий орган за результатами перевірки дійшов висновку про здійснення позивачем безоплатної поставки товару ПАТ «Райз - Максимко», який є хибним з огляду на те, що відбулася утилізація зерновідходів та вивезення їх на смітник, а не їх поставка. Факт утилізації та вивезення зерновідходів на сміттєзвалище підтверджується актом списання Зорянської філії ЗАТ «Райз-Максимко»№88 від 30.08.2010, реєстром відвантаження зерновідходів на сміттєзвалище, а також накладними ПАТ «Райз-Максимко»про відпущення зерновідходів на сміттєзвалище з 14 вересня по 10 жовтня 2010 року, а факт передачі на загодівлю тваринам 24 934 кг. зерновідходів, номінальна вартість яких становить 0,25 грн. за кг. - підтверджується актом переробки №RАС050З-0001 від 20.03.2010, актом переробки №RАС0504-0002 від 10.04.2010, відомостями про переміщення по підприємству ТМЦ № RАС0505-0001 від 31.05.2010, відомостями про витрати кормів за січень, лютий, березень, травень 2010 року ЗАТ «Райз - Максимко».
Також на підтвердження того, що безоплатної поставки товару не здійснювалось позивач посилався на те, що він фактично не отримує економічної вигоди від некондиційного насіння та воно не є активом позивача.
Щодо визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників, то позивач зазначив про те, що відповідачем було неправомірно застосовано ставку оподаткування у розмірі 30% замість 15% при визначенні суми податку з доходів фізичної особи, яку, як податковий агент, мав сплатити позивач при виплаті заробітної плати та інших доходів працівнику іноземцю, у зв'язку з відсутністю повідомлень (довідок) від зазначеної особи працедавцю про самостійне визначення фізичною - особою іноземцем резидентського статусу, порядок подання яких встановлений наказом Державної податкової адміністрації України № 581 від 05.10.2000, оскільки Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" не передбачено обов'язкову вимогу щодо визначення резидентського статусу у порядку встановленому зазначеним наказом, у той час, як відповідно до положень зазначеного Закону факти працевлаштування та проживання зазначених осіб на території України є достатніми умовами для визначення податкового статусу таких працівників як резидентів. Водночас, позивач посилався на те, що відповідно до норм міжнародних договорів та національного законодавства, зокрема Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для громадян України, тобто за ставкою 15%.
Представники позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримали повністю, надали додаткові усні пояснення та просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні 12.09.2011 надали письмові заперечення на адміністративний позов, додаткові усні заперечення та просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує наступним.
Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень стали матеріали планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009 (акт перевірки № 2157/23-07/21681926 від 04.03.2011).
Перевіркою повноти визнання податкових зобов'язань з податку на додану вартість було встановлено, що в порушення пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем не було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1979368,73 грн. по операції з безоплатного надання товарів, зокрема, передачі відходів зернових, що утворились в результаті доробки обмолоченого насіння гібридів кукурудзи в кількості 815,226 кг. іншому суб'єкту господарювання для використання на корм тваринам в лютому 2010 року.
На обґрунтування зазначеного факту, відповідач також посилався на те, що відповідно до вимог Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», Технічного регламенту зернового складу, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004 № 228 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.07.2004 за № 835/9434, Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2008 за № 1111/15802, зернові відходи, що утворились в результаті доробки (обмолоту) насіння, крім мертвих відходів, знищенню (на сміттєзвалищах) не підлягають, а використовуються за призначенням.
При перевірці обчислення податку з доходів фізичних осіб встановлено заниження податку за період серпень, вересень, листопад та грудень 2008 року внаслідок застосування ставки оподаткування 15% замість 30% до інших доходів працівника підприємства -іноземця, громадянина Російської Федерації ОСОБА_7, а саме: згідно трудового договору від 01.06.2008 позивач зобов'язується протягом строку дії договору сплачувати ОСОБА_7 заробітну плату до утримання податків у розмірі 15416,60грн. та додатком до трудового договору від 01.08.2008 між позивачем та ОСОБА_7 визначено, що роботодавець надає компенсацію ОСОБА_7 у розмірі 329322,82 грн. у чотири етапи: 256658,70грн.-у серпні 2008 року, 15882,35 грн. - у вересні 2008року, 21487,65 грн. (вартість транспортних послуг згідно договору від 26.09.2008 між ОСОБА_7 та ООО «Южная транспортная зкспедиционная компанія») - у листопаді 2008 року та 35294,12грн. -у грудні 2008 року, також у серпні 2008 року відшкодовано вартість стоянки автомобіля у сумі 635,29 грн. та медстрахування за 2008 рік у сумі 1176,47грн. Загальна сума нарахованих інших доходів на корить ОСОБА_7 склала 331134,58 грн.
Представник третьої особи у судове засіданні 2103.2012 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд, -
В С Т А Н О В И В:
В період з 30.12.2010 по 25.02.2010 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва на підставі направлень № 2820/23-07 від 30.12.2010 та № 123/23-07 від 30.12.2010 була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Монсанто Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009.
За результатами перевірки, зокрема, встановлено порушення пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2010 року на суму 1 979 369,00 грн. та порушення пункту 7.3 статті 7 та підпункту «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 49 670,19 грн.
До зазначеного висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.
В перевіряємому періоді ТОВ «Монсанто Україна»здійснювало виробництво готової продукції із батьківських ліній - гібридів насіння кукурудзи, реалізація якого здійснювалась відповідно до укладених договорів поставки із суб'єктами господарювання.
Виробництво гібридів насіння кукурудзи із батьківських ліній на замовлення ТОВ «Монсанто Україна»здійснювало ПАТ «Райз Максимко»згідно договору від 05.05.2009 №МТО/01, за умовами якого ТОВ «Монсанто Україна»доручає, а ПАТ «Райз Максимко»зобов'язується на не ексклюзивній основі виробити для ТОВ «Монсанто Україна»комерційне насіння кукурудзи використовуючи батьківські лінії, надані Компанією Монсанто, згідно з інструкціями ТОВ «Монсанто Україна»та стандартами якості, переробити, упакувати, зберігати і передати його повністю ТОВ «Монсанто Україна», вартість робіт з виробництва гібридів становить за умовами договору 36 470051,40 грн.
Статтею 4 договору від 05.05.2009 №МТО/01, встановлено, що ТОВ «Монсанто Україна»є єдиним та ексклюзивним власником батьківських ліній, комерційного насіння та врожаю насіння на кожному етапі виробництва, переробки та зберігання.
Статтею 7 зазначеного договору, встановлено, що виробник сертифіковане, оброблене і розфасоване в мішки комерційне насіння передає ТОВ «Монсанто»та доставлене комерційне насіння має супроводжуватись звітом про завершення виробництва. Пунктом 7.3 статті 7 договору щодо насіння, яке не відповідає стандартам якості, визначено, що виконавець зобов'язується знищити за свій рахунок все насіння, вироблене за цим договором, яке в будь-який час не відповідає стандартам якості ТОВ «Монсанто Україна», виконавець зобов'язується знищити таке насіння у спосіб, що затверджений ТОВ «Монсанто Україна»і гарантує, що знищене насіння ніколи не використовуватиметься для посіву, повідомить ТОВ «Монсанто Україна»про будь-яке насіння, що має бути знищене згідно з цим положенням і дозволить ТОВ «Монсанто Україна»бути присутнім під час знищення.
Відповідно до статті 8 договору від 05.05.2009 №МТО/01 ТОВ «Монсанто»зобов'язується сплатити виконавцю плату за виробництво.
Згідно актів складених про те, що виконавцем були проведені роботи з виробництва гібридного насіння, вартість виконаних робіт без ПДВ склала 30 391 709,51 грн.
Актом доробки гібридного насіння кукурудзи від 09.02.2010, який затверджений ПАТ «Райз-Максимко»та ТОВ «Монсанто Україна», Зорянська філія ПАТ «Райз-Максимко»згідно договору виконала роботи по доробці гібридного насіння кукурудзи: калібрування, протруювання, тарювання в мішки в кількості: вихід каліброваного насіння - 1666596 тон, відходи зернові -815,226 тон та відходи мертві -11,754 тон.
Таким чином, вартість виробництва 1 кг гібридів насіння кукурудзи становить 12,14 грн. (30391708, 92 грн. : 2503058 кг), із них вартість відходів зернових становить 9896843,64 грн. (12,14грн. х 815226 кг).
Вироблена кількість гібридів кукурудзи -125985 кг. була оприбуткована за даними бухгалтерського обліку за ціною, що сформована виходячи з вартості батьківських ліній, витрат на виробництво, оплати праці та відрахування відповідальному персоналу компанії та обліковується на рах.23 «виробництво»та 26 «готова продукція».
Відходи зернові, що утворились в результаті доробки обмолоченого насіння гібридів кукурудзи в кількості 815226кг за даними бухгалтерського обліку не були оприбутковані.
Актом утилізації зерновідходів від 26.02.2010 згідно договору про надання послуг №МТО/01 від 05.05.2009, затвердженого ПАТ «Райз-Максимко»та ТОВ «Монсанто Україна», сторони підтвердили утилізацію зерновідходів, які були отримані в результаті виробництва, та які не відповідають стандартам якості. Утилізація відходів здійснювалась згідно з рекомендаціями ТОВ «Монсанто Україна», шляхом змішування вибракуваного, некондиційного насіння кукурудзи різних гібридів та зерновідходів після доробки, шляхом подачі даного насіння в бункери насипом по 180 тон та подальшої передачі для використання на корм тваринам, всього відповідно до акту було утилізовано 826980,5кг, в тому числі 11754 кг. - мертві відходи.
З огляду на викладене, податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «Монсанто Україна»було здійснено безоплатну передачу відходів зернових, що утворились в результаті доробки обмолоченого насіння гібридів кукурудзи в кількості 815226 кг. для використання на корм тваринам, з яких в порушення пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»не було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1979368,73 грн.
За перевірений період на ТОВ «Монсанто Україна»згідно дозволу на працевлаштування, виданого Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, працював громадянин Російської Федерації ОСОБА_7 (ід.НОМЕР_1, дозвіл на працевлаштування №294Гі від 18.07.2008, працював з 11.08.2008 по 18.06.2010 згідно трудового договору від 01.06.2008, тимчасова посвідка на постійне проживання видана 13.01.2009, повідомлення працедавця про самостійне визначення фізособою - іноземцем резидентського статусу від 03.03.2010 №4176/10/17-116).
При перевірці обчислення податку з доходів фізичних осіб встановлено заниження податку за період серпень, вересень, листопад та грудень 2008 року внаслідок застосування ставки оподаткування 15% замість 30% до інших доходів працівника підприємства -іноземця, громадянина Російської Федерації ОСОБА_7, а саме: згідно трудового договору від 01.06.2008 роботодавець - ТОВ «Монсанто Україна»зобов'язується протягом строку дії договору сплачувати ОСОБА_7 заробітну плату до утримання податків у розмірі 15416,60 грн. та додатком до трудового договору від 01.08.2008 між ТОВ «Монсанто Україна»та ОСОБА_7 визначено, що роботодавець надає компенсацію ОСОБА_7 у розмірі 329322,82 грн. у чотири етапи: 256658,70грн. - у серпні 2008 року, 15882,35 грн. - у вересні 2008року, 21487,65 грн. (вартість транспортних послуг згідно договору від 26.09.2008 між ОСОБА_7 та ООО «Южная транспортная зкспедиционная компанія») - у листопаді 2008 року та 35294,12 грн. -у грудні 2008 року, також у серпні 2008 року відшкодовано вартість стоянки автомобіля у сумі 635,29 грн. та медстрахування за 2008 рік у сумі 1176,47грн. Загальна сума нарахованих інших доходів на корить ОСОБА_7 склала 331134,58 грн.
До перевірки повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 581 05.10.2004) та посвідки на тимчасове (постійне) проживання на території України за період серпень-грудень 2008 не надано.
За результатами перевірки був складений акт № 2157/23-07/21681926 від 04.03.2011.
16.03.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю «Монсанто Україна»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва були подані заперечення на зазначений акт перевірки, за результатами розгляду яких листом «Про надання відповіді» № 7946/10/23-07 від 23.03.2011 повідомлено про те, що висновки акту перевірки № 2157/23-07/21681926 від 04.03.2011 залишено без змін.
На підставі зазначеного акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем № 0000491705 від 24.03.2011 податок з доходів найманих працівників на загальну суму 62 087,74 грн. та № 0000932307/0 від 24.03.2011 з податку на додану вартість на загальну суму 2 474 211,00 грн.
Позивачем були подані скарги на податкові повідомлення - рішення № 0000491705 від 24.03.2011 та № 0000932307/0 від 24.03.2011, які рішеннями Державної податкової адміністрації у місті Києві № 5689/10/25-114 від 30.05.2011 та Державної податкової адміністрації України № 13996/6/25-0315 від 03.08.2011 залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Монсанто Україна»не погоджуючись з податковими повідомленнями -рішеннями № 0000491705 від 24.03.2011 та № 0000932307/0 від 24.03.2011 та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно та продукти його переробки, визнані за результатами лабораторного аналізу непридатними для продовольчого використання, підлягають експертизі з метою прийняття рішення про можливість їх подальшого використання або знищення у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Проведення експертизи зерна та продуктів його переробки, а також прийняття висновку щодо можливості їх подальшого використання або знищення покладаються на спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України державний орган у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки. Витрати, що пов'язані з транспортуванням, зберіганням, експертизою або знищенням зерна та продуктів його переробки, непридатних для продовольчого використання, оплачуються власником зерна та продуктів його переробки.
Частинами другою, третьою та четвертою статті 21 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" встановлено, що обсяги апробації сортових посівів та насаджень сортів рослин визначаються виробниками насіння та садивного матеріалу самостійно, виходячи із необхідності задоволення власних насіннєвих потреб, створення страхових фондів, виконання згідно з укладеними договорами поставок в державний резервний насіннєвий фонд, а також з урахуванням реалізації на ринку насіння. Апробація сортових посівів і насаджень, ґрунтовий та лабораторний сортовий контроль здійснюються в порядку, визначеному спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань аграрної політики України. У разі невідповідності якості посіву вимогам нормативних документів він вилучається із числа насіннєвих, а одержане насіння переводиться в нижчу категорію, вимогам якої воно відповідає, і не може використовуватися на посівні цілі. При цьому насіння сільськогосподарських рослин, яке безпосередньо не може бути використане на продовольчі та кормові цілі, знищується під наглядом державного інспектора з насінництва за рахунок власника насіння.
Пунктом 3 Порядку знищення насіння сільськогосподарських рослин, яке безпосередньо не може бути використане на продовольчі та кормові цілі затвердженого наказом Міністерство аграрної політики № 132 від 14.05.2003 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 26.05.2003 за № 398/7719, встановлено, що дія цього Порядку поширюється на фізичних та юридичних осіб, яким у встановленому порядку надано право розмножувати, заготовляти, реалізовувати та використовувати насіння сільськогосподарських рослин.
Відповідно до пунктів 4 та 5 зазначеного Порядку знищення насіння, яке безпосередньо не може бути використане на продовольчі та кормові цілі, покладається на власника насіння під контролем державного інспектора з насінництва. Знищення насіння, яке безпосередньо не може бути використане на продовольчі та кормові цілі, проводиться за рахунок власника насіння.
Згідно з пунктом 6 Порядку знищення насіння сільськогосподарських рослин, яке безпосередньо не може бути використане на продовольчі та кормові цілі затвердженого наказом Міністерство аграрної політики № 132 від 14.05.2003 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 26.05.2003 за № 398/7719, про час і місце знищення насіння власник зобов'язаний за три дні до цього в письмовій формі повідомити Державну насіннєву інспекцію Автономної Республіки Крим, обласну, міжрайонну, районну чи міську державну насіннєву інспекцію (далі - Держнасінінспекція) за місцезнаходженням насіння, що підлягає знищенню.
Пунктами 7 та 8 зазначеного Порядку, встановлено, що для забезпечення контролю за знищенням насіння сільськогосподарських рослин наказом головного державного інспектора з насінництва Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міжрайонної, міської держнасінінспекції створюється комісія. До складу комісії включаються: власник насіння або його представник, державний інспектор з насінництва, представник Міністерства агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, головного управління сільського господарства і продовольства обласних державних адміністрацій, управління сільського господарства і продовольства районних державних адміністрацій (далі - Управління). До складу комісії можуть уходити представники інших місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (за згодою). Про кожний факт знищення насіння комісія складає акт за формою, що додається, у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу і залишаються по одному примірнику у Держнасінінспекції, власника насіння та Управлінні. Акт підписується усіма членами комісії, завіряється печаткою Держнасінінспекції. Насіння сільськогосподарських рослин, яке не може бути використане на продовольчі та кормові цілі, знищується шляхом спалювання.
Таким чином, насіння сільськогосподарських рослин у разі невідповідності якості посіву вимогам нормативних документів вилучається із числа насіннєвих та переводиться в нижчу категорію, вимогам якої воно відповідає, та тільки у випадку встановлення за результатами лабораторного аналізу його непридатності для продовольчого використання, зокрема використання на продовольчі та кормові цілі, таке насіння підлягає знищенню під наглядом державного інспектора з насінництва за рахунок власника насіння у порядку визначеному Порядком знищення насіння сільськогосподарських рослин, яке безпосередньо не може бути використане на продовольчі та кормові цілі шляхом спалювання.
Між позивачем та ПАТ «Райз - Максимко»було укладено договір про надання послуг № МТО/01 від 05.05.2009, предметом якого є виробництво комерційного насіння для позивача, використовуючи батьківські лінії надані позивачем згідно з інструкціями позивача та стандартами якості, а також його переробка упакування та зберігання.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 зазначеного договору, позивач є єдиним та ексклюзивним власником батьківських ліній, комерційного насіння та врожаю насіння на кожному етапі виробництва, переробки та зберігання.
Пунктом 7.3 статті 7 договір про надання послуг № МТО/01 від 05.05.2009, встановлено, що виконавець зобов'язується знищити за свій рахунок все насіння, вироблене за цим договором, яке в будь-який час не відповідає стандартам якості позивача, виконавець зобов'язується знищити таке насіння у спосіб, що затверджений позивачем і гарантує, що знищене насіння ніколи не використовуватиметься для посіву, повідомить позивача про будь-яке насіння, що має бути знищене згідно з цим положенням і дозволить позивачу бути присутнім під час знищення.
Отже, з аналізу зазначених положень договору про надання послуг № МТО/01 від 05.05.2009 укладеного між позивачем та ПАТ «Райз - Максимко», вбачається, що позивач є єдиним та ексклюзивним власником не тільки комерційного насіння, а всього врожаю насіння отриманого з використання батьківських ліній наданих ПАТ «Райз - Максимко»позивачем та знищення насіння виробленого за зазначеним договором, яке не відповідає стандартам якості позивача проводиться ПАТ «Райз - Максимко»у спосіб, що затверджений позивачем і гарантує, що знищене насіння ніколи не використовуватиметься для посіву.
Відповідно до акту № 1 утилізації зерновідходів згідно договору про надання послуг № МТО/01 від 05.05.2009, складеного 26.02.2010 та підписаного позивачем та ПАТ «Райз - Максимко», було здійснено утилізацію зерновідходів, які були отримані в результаті виробництва насіння та зерновідходів які не відповідають стандартам згідно додатку № 2 до договору про надання послуг № МТО/01 від 05.05.2009 згідно рекомендацій позивача, шляхом змішування вибракуваного, некондиційного насіння кукурудзи різних гібридів та зерновідходів після доробки, шляхом подачі даного насіння в бункери насипом по 180 тон та подальшої передачі для використання на корм тваринам у кількості 826 980,5 кг.
З огляду на викладене, а також враховуючи зазначені положення Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", Закону України "Про насіння і садивний матеріал" та Порядку знищення насіння сільськогосподарських рослин, яке безпосередньо не може бути використане на продовольчі та кормові цілі затвердженого наказом Міністерство аграрної політики № 132 від 14.05.2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2003 за № 398/7719, можна дійти висновку про те, що відповідно до акту утилізації № 1 від 26.02.2010 позивачем фактично було переведено отримане зерно, яке не відповідає стандартам позивача до нижчої категорії, шляхом передачі на кормові цілі, водночас при цьому позивачем було порушено порядок такого переведення з огляду на відсутність відповідних лабораторних висновків.
Необґрунтованість посилань позивача на те, що зерно, яке не відповідало стандартам якості позивача було знищено відповідно до акту № 1 утилізації зерновідходів згідно договору про надання послуг № МТО/01 від 05.05.2009, складеного 26.02.2010, зумовлюється тим, що знищення насіння сільськогосподарських рослин здійснюється під наглядом державного інспектора з насінництва за рахунок власника насіння у порядку визначеному Порядком знищення насіння сільськогосподарських рослин, яке безпосередньо не може бути використане на продовольчі та кормові цілі затвердженого наказом Міністерство аграрної політики № 132 від 14.05.2003 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 26.05.2003 за № 398/7719 шляхом спалювання, зокрема, у випадку його непридатності на кормові цілі, а не шляхом передачі на корм тваринам.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позивачем фактично зерно, яке не відповідає його стандартам було переведено до нижчої категорії та передано на кормові цілі, а не було проведено знищення зазначеного зерна.
Відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 зазначеного Закону, встановлено, що податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладене, при безоплатній передачі позивачем зерна, яке не відповідало стандартам на кормові цілі, він повинен був сплатити податок на додану вартість у розмірі 20 відсотків бази оподаткування, яка визначалась виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що відповідачем було правомірно винесено податкове повідомлення рішення № 0000932307/0 від 24.03.2011.
Щодо правомірності винесення податкового повідомлення - рішення № 0000491705 від 24.03.2011 судом встановлено наступне.
Пунктом 21.1 статті 21 Закону України Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми такого міжнародного договору стосовно суб'єктів, які підпадають під його дію.
Відповідно до частини першої статті 23 двосторонньої Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.1995 громадяни Договірної Держави не будуть підлягати у другій Договірній Державі будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, іншому або більш обтяжливому ніж оподаткування і пов'язані з ним зобов'язання, яким піддаються або можуть піддаватися громадяни цієї другої Держави за тих же обставин.
Таким чином громадяни Російської Федерації не можуть підлягати в Україні будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, іншому або більш обтяжливому ніж оподаткування і пов'язані з ним зобов'язання, яким піддаються або можуть піддаватися громадяни України.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.
Отже, ставка податку з доходів фізичних осіб для громадян Російської Федерації, має становити 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Щодо посилань відповідача на положення наказу Державної податкової адміністрації України № 581 від 05.10.2004 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу" то суд звертає увагу на те, що повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу, затверджене зазначеним наказом є примірною (зразковою) формою, не є обов'язковим до виконання та використовується виключно за бажанням фізичної особи, а відтак вказаний Наказ Державної податкової адміністрації України № 581 від 05.10.2004 відповідно до позиції Міністерства юстиції України, викладеної у листі № 2336-09-24 від 31.12.2009, навіть не підлягає державній реєстрації як нормативно-правовий акт.
Пунктом 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", встановлено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до підпункту 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 зазначеного Закону, якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів. При нарахуванні на користь нерезидента доходів у вигляді процентів, дивідендів або роялті застосовується відповідна ставка податку, встановлена цим Законом для нарахування таких доходів резиденту.
Працівник позивача, щодо якого відповідачем застосовано ставку оподаткування у розмірі 30% замість 15% є громадянином Російської Федерації, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями паспорту.
Таким чином, позивачем, як податковим агентом, було правомірно обраховано і сплачено податок з доходів виплачених громадянину Російської Федерації ОСОБА_7 за ставкою у розмірі 15%, а відповідач необґрунтовано дійшов висновку про застосування до зазначених осіб ставки податку з доходів фізичних осіб у розмірі 30% замість 15%.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення - рішення № 0000491705 від 24.03.2011 є неправомірним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині щодо скасування податкового повідомлення - рішення № 0000491705 від 24.03.2011 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в частині щодо скасування податкового повідомлення - рішення № 0000932307/0 від 24.03.2011 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал квитанції про сплату судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.
Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВСТАНОВИВ:
1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Україна" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва, третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків, про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000491705 від 24.03.2011 та № 0000932307/0 від 24.03.2011 - задовольнити частково.
2.Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва № 0000491705 від 24.03.2011.
3.В частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва № 0000932307/0 від 24.03.2011 - відмовити.
4.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Україна" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов
- Номер:
- Опис: скасування податкових повідомлень - рішень № 0000932307/0 від 24.03.2011
- Тип справи: На новий розгляд (1 інстанція)
- Номер справи: 2а-11542/11/2670
- Суд: Окружний адміністративний суд міста Києва
- Суддя: Огурцов О.П.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 19.11.2015
- Дата етапу: 03.11.2020
- Номер:
- Опис: скасування податкових повідомлень - рішень № 0000932307/0 від 24.03.2011
- Тип справи: Матеріали справи
- Номер справи: 2а-11542/11/2670
- Суд: Окружний адміністративний суд міста Києва
- Суддя: Огурцов О.П.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 13.04.2016
- Дата етапу: 18.04.2016
- Номер: А/875/6587/16
- Опис: про скасування повідомлення-рішення податку на додану вартість
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 2а-11542/11/2670
- Суд: Київський апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Огурцов О.П.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 17.05.2016
- Дата етапу: 21.06.2016
- Номер:
- Опис: про скасування повідомлення-рішення податку на додану вартість
- Тип справи: Касаційна скарга
- Номер справи: 2а-11542/11/2670
- Суд: Касаційний адміністративний суд
- Суддя: Огурцов О.П.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 13.07.2016
- Дата етапу: 26.10.2016
- Номер: К/9901/19244/18
- Опис: про скасування повідомлення-рішення податку на додану вартість
- Тип справи: Касаційна скарга
- Номер справи: 2а-11542/11/2670
- Суд: Касаційний адміністративний суд
- Суддя: Огурцов О.П.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 09.02.2018
- Дата етапу: 09.02.2018