Справа № 22-ц-1349/2012 Головуючий у I інстанції - Цибенко І. В.
Категорія - цивільна Доповідач - Страшний М. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 травня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіСтрашного М.М.,
суддів:Острянського В.І., Хромець Н.С.,
при секретарі:Мартиновій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 січня 2012 року по справі за заявою Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз" у справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 січня 2012 року відмовлено в задоволенні заяви ПАТ „Альфа-Банк" про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 21.04.2011 року, яким було стягнуто на користь ПАТ „Альфа-Банк" солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором в сумі 257819 грн. 03 коп. та 100 грн. витрат по сплаті третейського збору.
В апеляційній скарзі ПАТ „Альфа-Банк" просить зазначену ухвалу місцевого суду скасувати та задовольнити його заяву про видачу виконавчого листа.
Апелянт наполягає на тому, що спори за позовами банків до споживачів про стягнення кредитної заборгованості не відносяться до спорів щодо захисту прав споживачів та підлягають розгляду у третейських судах за наявності третейського застереження; зміни щодо непідвідомчості справ у спорах про захист прав споживачів стосуються тих справ, в яких позивачем щодо порушення прав є споживач, тобто фізична особа, а ПАТ „Альфа-Банк" є юридичною особою і не споживачем.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що 16.05.2008 року між ЗАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №490069821 на суму 254 480 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,99 % річних та датою остаточного повернення 16.05.2015 року (а.с.11).
В забезпечення виконання зобов"язання за даним кредитним договором 16.05.2008 року з ОСОБА_6 було укладено договір поруки №490069821-П (а.с.12).
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 21.04.2011 року було задоволено позов ПАТ „Альфа-Банк" та стягнуто на його користь солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором в сумі 257819 грн. 03 коп. та 100 грн. витрат по сплаті третейського збору (а.с.6-7).
Таким чином, рішенням третейського суду з боржника ОСОБА_5 та поручителя ОСОБА_6 достроково стягнута сума позики (кредиту).
Постановляючи ухвалу про відмову у видачі виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча Постійно діючому Третейському суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз".
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 389-10 ЦПК України підставою для відмови у видачі виконавчого листа є прийняття рішення третейським судом у справі, яка не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Статтею 6 Закону України „Про третейські суди" передбачено випадки, коли цивільні та господарські справи не можуть розглядатись третейським судом за правилами підвідомчості.
Відповідно до п. 14 вищевказаної статті, з врахуванням змін та доповнень, внесених Законом України від 3 лютого 2011 року „Про внесення зміни до статті 6 Закону України „Про третейські суди", який набрав чинності 11 березня 2011 року, третейські суди не мають права розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відповідно до п.22, 23 ст.1 Закону України „Про захист прав споживачів" споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а споживчим кредитом є кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Кредит надавався ОСОБА_7 на придбання продукції - транспортного засобу, а тому кредит є споживчим.
Дійсно, виходячи з положень Закону України „Про захист прав споживачів" та роз'яснень, викладених в абз. 3 п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" споживачем, права якого захищаються на підставі Закону в спірних правовідносинах, є фізична особа, а не банк - надавач банківської послуги.
Проте, приймаючи рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь банку з фізичної особи, третейський суд вирішив питання не лише захисту прав кредитора, але й ухвалив рішення, яке стосується також і прав та обов'язків споживача банківських послуг, зважаючи на таке.
Згідно з положенням частини 4 ст. 42 Конституції України Держава взяла на себе обов'язок захисту прав споживачів. Відповідно ж до частини першої статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Законом України від 3 лютого 2011 року „Про внесення зміни до статті 6 Закону України „Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам", який набрав чинності 11 березня 2011 року, третейські суди не мають права розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Виходячи з аналізу зазначеної норми права, з врахуванням конституційних положень обов'язку держави захисту прав споживачів, з підвідомчості третейських судів було виключено справи у сфері захисту прав споживачів, а не лише справи за позовами споживачів (зокрема споживачів банківських послуг) за захистом їх порушеного права, оскільки законодавець не зробив розмежування непідвідомчості третейським судам спорів у сфері захисту прав споживачів в залежності від суб'єкта, який звертається за захистом порушеного права.
Саме у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України щодо обов'язку Держави захисту прав споживачів, Конституційний Суд України у справі № 1-26/2011 прийшов до висновку, що дія пунктів 22, 23 статті 1 Закону України „Про захист прав споживачів" поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Рішення Конституційного суду, зокрема, з питань офіційного тлумачення законів України, є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, що передбачено ст. 150 Конституції України
Згідно з частиною другою прикінцевих та перехідних положень Закону України від 3 лютого 2011 року „Про внесення зміни до статті 6 Закону України „Про третейські суди", після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим законом, про що виноситься мотивована ухвала.
За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у видачі виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз", ухваленого 21.04.2011 року, тобто після набрання чинності 11 березня 2011 року Закону України від 3 лютого 2011 року „Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам".
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" відхилити.
Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: