ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2006 р. Справа № 47/613-06
вх. № 12528/5-47
Суддя господарського суду Швед Е.Ю.
при секретарі судового засідання Сергієнко О. Є.
за участю представників сторін:
позивача - Оніщенко О.В., адвокат (дов.б/н від 04.10.2006 р., свідоцтво № 273 від 05.08.1997 р.) відповідача - не з*явився
розглянувши справу за позовом ТзОВ "Юнілевер Україна"
до ТОВ ВТП "Арго" м. Х-в
про стягнення 3085923,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнутиз відповідача на свою користь 3085923,00 грн. основного боргу, а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги в сторону їх збільшення та просить суд окрім суми основного боргу стягнути з відповідача 34343,60 грн. пені, а також покласти на відповідача витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Дане уточнення ухвалою суду від 13.10.06 р. прийнято до розгляду.
Провадження у справі зупинялось 18.10.06 р. в зв*язку із оскарженням відповідачем ухвали господарського суду від 13.10.06 р. про відкладення розгляду справи та поновлено 31.10.06 р. після відмови апеляційною інстанцією у прийняття апеляційної скарги.
Відповідач в судове засідання не з*явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не представив, в зв*язку з чим справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Позивач до початку судового засідання звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить вимогам чинного законодавства України, інтересам сторін, тому воно приймається судом та підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що 01.03.06 р. між позивачем та відповідачем укладено дистриб*юторську угоду № 11/03, відповідно до умов якої (п.1.1) позивач зобов’язався передати, а відповідач - прийняти та оплатити товари у відповідності до умов цієї угоди. Згідно до п.1.2. угоди кількість та асортимент Товарів, що постачаються, визначається сторонами у товарних накладних, що є невід’ємною частиною даної угоди. Відповідно до п. 7.1. угоди вартість товарів вказується в товарних накладних.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов*язання виконав належним чином, а саме за накладними № 80131148 від 11.08.2006 р та № 80138014, № 80138019, № 80138020 , № 80138023 , № 80138029, № 80138031, № 80138033, № 80137991, № 80137996, № 80137998 від 31.08.2006 р. передав відповідачеві товар на загальну суму 3085923,00 грн.. Факт передачі товару підтверджується документально матеріалами справи, а саме вищенаведеними накладними, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до п.7.3 спірної угоди, сторонами погоджено порядок оплати за товари шляхом банківського переказу суми, вказаної в товарній накладній, на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 21 календарного дня від дати відвантаження, зобов’язання по оплаті вважається виконаним з моменту надходження грошей на рахунок позивача.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобов*язання за спірною угодою не виконав, за поставлений товар не розрахувався, в зв*язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 3085923,00 грн., яка до теперішнього часу не відшкодована.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які посилається як на підству своїх вимог чи заперечень.
На момент розгляду справи, не зважаючи на збіг термінів відстрочки платежу в порушення ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, доказів оплати поставлених товарів відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За таких обставин, враховуючи наявність в матеріалах справи доказів відвантаження позивачем товарів представнику відповідача (накладні та довіреності), а також відсутність доказів погашення заборгованості в будь-якому вигляді, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3 085 923,00 грн. обгрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, в зв*язку з чим вони приймаються судом та підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.
Позивач згідно п.7.4 укладеної між сторонами дистриб*юторської угоди № 11/03 від 01.03.2006 р. нарахував відповідачеві пеню у розмірі 0,09%, за кожен день прострочення платежу, яка складає 34343,60 грн..
У відповідності до ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. розмір пені, який встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Виходячи з того, що до вимог позивача про стягнення пені також застосовуються норми ЦК України, в даному випадку слід керуватись ст.ст.549-552 ЦК України.
Так, у відповідності до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Враховуючи, що розмір неустойки встановлений позивачем та відповідачем в п.7.4 дистрибуторської угоди № 11/03 від 01.03.2006 р. і обмежений лише ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені, за період з 01.09.2006 р. по 13.10.2006 р. за накладною № 80131148 та за період з 20.09.2006 р. по 13.10.2006 р. за накладними № 80138014, № 80138019, № 80138020 , № 80138023 , № 80138029, № 80138031, № 80138033, № 80137991, № 80137996, № 80137998. У зв’язку з арифметичною помилкою в розрахунках наданих позивачем, що є в матеріалах справи, вимоги позивача, щодо стягнення пені, задовольняються в розмірі 33 743,60 грн.. Щодо стягнення 600,00 грн. пені, в зв*язку з арифметичною помилкою в розрахунках позивача, суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог – відмовити.
Обставини для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді неустойки (пені), передбачені ст.617 ЦК України, судом не встановлено.
Витрати по сплаті держмита та на ініформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-84 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо –торгівельне підприємство «АРГО» (61085, м.Харків, вул. Продольна, 4, код ЄДРПОУ 25461469, п/р 2606912000684 в ХФ АКБ «Правекс-банк», МФО 350493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнілівер Україна” (03038, м.Київ, вул.М.Грінченка, 4, п/р 26000200001001 в АКБ “Сітібанк Україна”, МФО 300584, код ЄДРПОУ 25641220) 3085923,00 грн. основного боргу, 33 743,60 грн. пені, 25500,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Рішення підписано 06.11.06 р.
Суддя Швед Е.Ю.