ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
« 04 » червня 2008 року справа № 22-а-2990/08
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача Хребтань Н.М. за довір. б/н від 20.05.2008 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 24.12.2007 року
у справі № 2а-7379/07
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до відповідача Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок розміру додаткової пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про визнання неправомірними дій, пов'язаних з виплатою пенсії в розмірі, меншому ніж встановлено ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зобов'язання призначити додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2007 року у справі № 2а-7379/07 (суддя Горбенко К.П.) позовна заява задоволена частково.
Відповідачем подана апеляційна скарга в якій він просить скасувати постанову та прийняти нове судове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.
Вважає обґрунтованим застосування при обчисленні пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи, розміру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1, яка не скасована та не змінена.
Зазначає, що відповідно до ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлений зв¢язок з Чорнобильською катастрофою, провадиться виходячи з розміру 22 грн. 30 коп.
Вказує на те, що відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов¢язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 цієї статті визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
З викладеного відповідачем зроблений висновок, що мінімальна пенсія за віком в розмірі мінімального прожиткового мінімуму застосовується тільки при обчисленні трудової пенсії за нормами зазначеної статті.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами по справі, позивач - учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС першої категорії (посвідчення НОМЕР_1 - а.с. 10), визнаний інвалідом ІІ групи з 02.03.2001 року - безстроково, що підтверджує довідкою МСЕК (а.с. 27), перебуває на обліку як пенсіонер в Управлінні Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області.
Відповідно до норм ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 25.10.2007 року він звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області із заявою про нарахування додаткової пенсій у розмірах, встановлених зазначеною нормою Закону, на що начальником Управління листом від 01.11.2007 року № 462/Г-10-01-04 відмовлено у перерахунку призначених пенсій з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру пенсії (а.с. 11, 12).
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4.
Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема: інвалідам ІІ групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Згідно ч. 3 ст. 67 спеціального Закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19 гривень 91 копійка, та 22 грн. 30 коп., що визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 (зі змінами внесеними постановою № 895 від 13 липня 2004 року), колегія судів не приймає, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих значень неможливо. Якщо «порядок» відповідає на питання «як, яким чином», то «розмір» - «скільки».
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Таким чином, для позивача як інваліда 2 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Колегія суддів не приймає доводи відповідача, як з огляду на недоведеність приписів зазначених постанов до спірних відносин, так і з огляду на положення принципу законності, визначених пунктами 2-4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи і ухвалюючи судове рішення у даній справі колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності застосування судом першої інстанції норм спеціального закону у межах спірних відносин для нарахування та виплати позивачу пенсії.
Задовольняючи позов у частині визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язанні провести перерахунок додаткової пенсії позивачу з 01.11.2000 року, суд першої інстанції не врахував, що позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування додаткової пенсій виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність 25.10.2007 року, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню з зазначеного часу, тобто проводити перерахунок пенсії належить з 01.11.2007 року.
Крім того, задовольняючи позов у частині зобов'язання відповідача проводити подальший перерахунок додаткової пенсії позивачу у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, тому неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача у майбутньому, тобто позов у зазначеній частині задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування постанови суду.
Керуючись Конституцією України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про загальнообов¢язкове державне пенсійне страхування” ст. 2, 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 3 ст. 198, п. 3, 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2007р. у справі № 2а-7379/07 - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2007р. у справі № 2а-7379/07 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку додаткової пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності з 01.11.2000 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку додаткової пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку додаткової пенсії згідно ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01.11.2007 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області провести перерахунок та сплату ОСОБА_1 додаткової пенсії згідно ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-XIV, прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність у відповідності до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-5, згідно до вимог ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV з часу звернення із заявою про перерахунок - з 01.11.2007 року.
В іншій частині позову у задоволенні відмовити за безпідставністю.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 04.06.2008р. проголошений повний текст постанови.
Головуючий суддя І.В. Геращенко
Судді Т.Г. Арабей
С.А. Малашкевич