ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "30" жовтня 2006 р.  10:35              Справа № АС-11/421-06

вх. № 12475/4-11

Суддя господарського суду Харківської області Черленяк М.І.

за участю секретаря судового засідання Хорунжа Є.В.

представників сторін :

позивача - Гріненко Л.О.

відповідача - Полонець С.М.

по справі за позовом  ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова   

до  Харківської міської ради, м. Харків  

про визнання права власності та спонукання до реєстрації

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова звернулося до суду з адміністративним позовом до Харківської міської ради, в якому просить визнати за позивачем право власності на 5 гаражних боксів, що розташовані на земельній ділянці площею 0, 5140 га за адресою: м. Харків, пр. Московський, 250-Б.

Також позивач заявив вимогу про зобов’язання КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації” зареєструвати за ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова право власності на 5 гаражних боксів, що розташовані за вказаною адресою. При цьому, заявляючи таку вимогу позивач не визначив КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації” як відповідача по справі. Оскільки позивач не заявив клопотання про залучення до участі у справі як другого відповідача КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, як то передбачено ч. 1 ст. 52 КАС України, суд розглядає справу  в складі учасників судового процесу, відповідно до позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що здійснив будівництво 5 гаражних боксів на земельній ділянці відведеній позивачеві в постійне користування, що є підставою виникнення у нього права власності відповідно до ст. ст. 328, 373, 375, 376 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує з мотивів, вказаних у письмових запереченнях. Зокрема відповідач зазначає, що відповідно до статті 24 Закону України „Про планування і забудову територій” позивач зобов’язаний був отримати дозвіл на будівництво об’єкта містобудування. Проте в порушення вказаної норми такого дозволу не отримав, здійснивши самочинне будівництво гаражних боксів та не звернувся до відповідача із заявою про збереження самочинно збудованих гаражів відповідно до Рішення Харківської міської ради від 23.06.2004 року № 90/04 „Про затвердження Порядку вирішення питань, пов’язаних із самочинним будівництвом”.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі та давши їм оцінку суд встановив наступне.

Рішенням Харківської міської ради від 06.10.2004 року № 153/04 позивачеві було надано в постійне користування земельну ділянку площею 0, 5140 га, яка розташована за адресою: м. Харків, пр. Московський, 250-Б. Право постійного користування оформлено Державним актом від 03.02.2005 року, відповідно до якого цільове призначення визначено – для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі.

Відповідно до статті 24 Закону України „Про планування і забудову територій” фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об’єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов’язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об’єкта містобудування.

Згідно із статтею 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердження проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2 статті 376 ЦК України). Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена їй для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи позивач самовільно, без дозволу на будівництво та без внесення змін до цільового призначення земельної ділянки здійснив будівництво 5 гаражних боксів.

При таких обставинах, у позивача відсутні підстави для виникнення права власності на самочинно побудовані гаражі в порядку статті 376 Цивільного кодексу України.

Крім того, заявляючи вимогу про визнання права власності за ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, остання не врахувала того, що є державною установою яка фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету та набуває право на майно в порядку, встановленому законодавством України. При цьому, законодавство України не передбачає виникнення у державної установи права власності на майно придбане, створене за державні кошти. Суб’єктом права власності на таке майно, є держава Україна. Державні установи здійснюють право власності на майно в порядку, визначеному чинним законодавством (стаття 326 ЦК України).    

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України „Про власність” майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління.

Таким чином, позивач без наявності на то правових підстав звернувся до суду з позовом про визнання права власності на майно безпосередньо за ним, як державною установою.

Розглядаючи вимогу позивача про зобов'язання здійснити реєстрацію права власності, суд встановив, що до компетенції відповідача не віднесено вирішення цього питання.

Аналіз наведених норм та фактичних обставин справи, дає підстави суду дійти висновку, що позов є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.   

Керуючись статтями   162, 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 06 листопада 2006року 10 год. 00 хв.

Суддя                                                                                            Черленяк М.І.

 

Справа АС-11/421-06