ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 року справа № 5020-308/2012

За позовом державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Горького, 14)

до приватного підприємства "Крим - Марина - Сервис"

(99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 35-А, корп. 1)

про стягнення 367 155,10 грн

Суддя Плієва Н.Г.

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1, довіреність № 1687/18/01- 49 від 07.05.2012

представника відповідача -ОСОБА_2, довіреність б/н від 02.04.2012

Суть спору:

Державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "Крим - Марина - Сервис" про стягнення збитків у розмірі 367 155,10 грн.

Ухвалою суду від 22.03.2012 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.04.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 08.05.2012.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав відзив на позов, якій долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд

ВСТАНОВИВ:

05.06.2009 між Державним підприємством „Феодосійський морський торговельний порт" і приватним підприємством „Крим-Марина-Сервіс" було укладено договір зберігання №85/09Р (далі- Договір) відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання модуль бонових огорож (майно).

Згідно з пунктом 1.4 Договору місцем зберігання майна є спеціалізоване судно відповідача.

У пункті 8.1 сторони узгодили, що Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до часу виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, а також на строк дії договору № 8-/09Р від 05.06.2009, або у будь-якому випадку до 31.12.2009.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що у разі розірвання договору (припинення його дії) відповідач зобов'язаний повернути майно за актом приймання-передачі, а позивач зобов'язаний в 10-денний строк прийняти дане майно, проте після закінчення строку дії договору відповідачем модуль бонових огорож було повернено позивачу лише 05.02.2010.

Крім того, між сторонами у справі було укладено договір № 06 від 01.01.2010 на виконання послуг по чергуванню спеціалізованого судна з встановленим комплектом бонових огорож на борту під час завантажування та розвантажування танкерів на рейдових причалах порту (далі - Договір № 06).

Відповідно до п. 3.3. Договору № 06 загальна вартість послуг за договором не може перевищувати 397311,00 грн з ПДВ.

На підставі рахунку, виставленого відповідачем, акту виконаних робіт від 31.01.2010, за надані послуги Державним підприємством «Феодосійський морський торговельний порт»було перераховано приватному підприємству "Крим - Марина - Сервис" 397311,00 грн на підставі пункту 3.3 Договору № 06.

Позивач зазначає, що в період з 01.01.2010 по 05.02.2010 відповідач зберігав бонові огорожі без будь-яких правових підстав, а тому сума у розмірі 367155,10 грн була перерахована відповідачу необґрунтовано. Вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача по чергуванню спеціалізованого судна позичу було заподіяно збитки у розмірі 367155,10 грн, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акт планової ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Феодосійський порт»контрольно-ревізійного управління Міністерства інфраструктури України за період з 01.01.2010 по 01.04.2011.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення збитків у розмірі 367155,10 грн.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зокрема ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 постанови від 27.03.92 за N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних та допустимих доказів у підтвердження заподіяння відповідачем позивачу збитків останнім суду не надано.

Як встановлено судом грошова сума у розмірі 367155,10 грн була перерахована Державним підприємством «Феодосійський морський торговельний порт»на рахунок відповідача за реально виконані роботи - чергування спеціалізованого катера з встановленим комплектом бонових огорож на борту на підставі Договору № 06 від 01.01.2010 платіжними дорученнями № 970 від 16.03.2010 - 200000,00 грн (а.с.16) і № 989 від 17.03.2010 - 167155,10 грн (а.с.17). Факт виконання відповідачем робіт на зазначену суму підтверджується актом виконаних робіт (а.с. 15) та не спростовувався представником позивача у судовому засіданні. Більш того, позивачем у позові зазначається, що грошова сума у розмірі 367 155,10 грн перерахована відповідачу на підставі рахунку, акта виконаних робіт згідно пункту 3.3. Договору.

Отже, твердження позивача, що грошова сума у розмірі 367155,10 грн є збитками оскільки перерахована відповідачу необґрунтовано є хибним, та спростовується наявними у справі доказами.

Акт ревізії фінансово-господарської діяльності, складений в результаті перевірки фінансово-господарської діяльності ДП «Феодосійський морський торговельний порт» не породжує будь-яких прав чи обов'язків для відповідача, а відтак не може бути підставою для стягнення із відповідача грошової суми у розмірі 367155,10 грн.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з розгляду господарського спору покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складене 14.05.2012.

Суддя підпис Н.Г. Плієва