ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.06 Справа№ 2/1460-24/202А
За позовом: Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Львів
До відповідача: Комунального підприємства Сокальської міської ради „Сокальтеплокомуненерго”, м.Сокаль Львівської області
Про стягнення 14 902, 00 грн.
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Від позивача –Бондарець М.А. - представник
Від відповідача –Ребрина Л.Я.- юр.кон.
Суть спору: Позов заявлено про стягнення 14 902,00грн. штрафних санкцій за 2 нестворених робочих місця для працевлаштування інвалідів в 2005р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2005році норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становив 5 робочих місць, фактично в 2005році було зайнято інвалідами 3 робочі місця. За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст.20 Закону України „ Про основи соціальної захищеності інваліді в Україні” штрафну санкцію в сумі 14 902,00грн.
Відповідач подав відзив, в якому проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення, зокрема, тим, що фактично в 2005р. на підприємстві працювало 5 інвалідів: Куцько С.М., Грицай М.В, Сподар В.Ф., Зінчук С.В. і Марків О.Я., що діючим в 2005р. законодавством було передбачено працевлаштування інвалідів за скеруванням центру зайнятості, що 28.11.2005р. та 28.12.2005р.підприємтво інформувало Сокальський районний центр зайнятості про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів, проте в 2005р. жодного інваліда не було скеровано для працевлаштування.
В судовому засіданні 10.10.2006р. оголошена перерва до 26.10.2006р.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік форми №10 -ПІ, поданого відповідачем позивачеві 31.01.2006р., середньооблікова кількість штатних працівників становить 122 чол.( рядок 01), з них середньооблікова кількість інвалідів -3 чол. ( рядок 02), норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів -5. Середня річна зарплата на підприємстві становить 7 451 грн.
Згідно із поданими суду трудовими книжками та наказами, в 2005році на підприємстві працювали наступні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність:
- Куцько С.М.:
22.04.1998р.- прийнятий на роботу, працює по даний час;
-Грицай М.І:
14.10.2004р.-прийнята на роботу,
15.04.2005р.- звільнена з роботи,
18.04.2005р.- прийнята на роботу,
09.05.2005р - звільнена з роботи,
16.07.2005р. –прийнята на роботу,
14.10.2005р.- звільнена з роботи;
-Сподар В.Ф :
06.10.2003р.- прийнятий на роботу, працює по даний час;
- Зінчук О.Я. :
01.02.2005р.- прийнята на роботу,
15.04.2005р.-звільнена з роботи,
18.04.2005р.- прийнята на роботу,
09.05.2005р.-звільнена з роботи,
15.10.2005р.-прийнята на роботу
17.04.2006р.- звільнена з роботи;
- Марків О.Я:
05.12.2005р. –прийнятий на роботу;
13.01.2006р. –звільнений з роботи.
Довідками МСЕК, які є в матеріалах справи, підтверджено, що в 2005році всі названі вище працівники мали встановлену інвалідність.
Відповідно до звітів про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках станом на 28.11.2005р. та станом на 28.12.2005р., поданих відповідачем Сокальському центру зайнятості 28.11.2005р. та 28.12.2005р.,.відповідач інформував про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
В силу ст.19 Закону України „ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 ( далі –Закон № 875), норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів установлюється у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників, а якщо працює від 8 до 25 працівників осіб –у кількості 1 робочого місця.
Згідно із Інструкцією щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова-річна „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”, затв. наказом Мінпраці України від 29.04.2004р. № 338, зареєст. В Мінюсті України 30.12.2004р. за № 1671/10270, у рядку 02 відображається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність( п.3.2).
Пунктом 3.4 цієї Інструкції встановлено, що дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу( рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким встановлена інвалідність( рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях ( рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого ( якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).
Відповідно до п.3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затв. наказом Держкомстату України від 28.09.2005р. № 286, зареєстрованої в Мінюсті України 30.11.2005р. № 1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року обчислюється шляхом підсумування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2,3,4,....12.
При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників, яким встановлена інвалідність за 2005рік, шляхом підсумування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи з початку року та ділення одержаної суми на 12, виходить результат 3,5.
Отже, у звіті форми №10-ПІ за 2005рік в рядку 02 належало вказати середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність -4 чол., а відповідачем невірно вказано -3чол.
Відповідно до ст. 18 Закону № 875 в редакції, яка була чинною в 2005році ( до внесення змін Законом № 3483 -1У від 23.02.2006р.), встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Крім згаданих вище органів, на яких було покладено обов”язок працевлаштування інвалідів статтею 18 Закону, пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 0305.1995р. №314 ( далі –Положення), обов”язок працевлаштування інвалідів покладено також на державну служу зайнятості.
Однак, на підприємства покладено обов”язок створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування державної служби зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда ( п.14 Положення).
Як підтверджено матеріалами справи, в 2005році на підприємстві відповідача середньооблікова кількість працюючих інвалідів становила 4 чол., при нормативі робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 5 робочих місць.
Відтак, відповідач зобов”язаний був у відповідності до вимог чинного законодавства створити робоче місце для працевлаштування інваліда та інформувати державну службу зайнятості про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів, або ж у самостійно працевлаштувати інваліда.
На вимогу суду подати докази повідомлення в 2005році Сокальського центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідач подав суду названі вище звіти станом на 28.11.2005р., на 28.12.2005р.та лист від 28.11.2005р., адресований Сокальській районній раді, міській раді, центру зайнятості, Управлінню праці та соцзахисту населення, Асоціації інвалідів. В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що в 2005р. іншої інформації про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів, крім поданої суду, в державну службу зайнятості та інші органи, на яких покладено обов”язок працевлаштування інвалідів, підприємство не подавало.
Відтак, відповідач повідомив службу зайнятості про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів тільки 28.11.2005р., хоча до моменту повідомлення на підприємстві працювало інвалідів менше, ніж встановлено нормативом .
Згідно із ст. 20 Закону, підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
На підставі викладеного суд вважає, що до задоволення підлягає штрафна санкція за нестворення 1( одного) робочого місця для працевлаштування інвалідів упродовж 11 місяців 2005р. , тобто, до моменту повідомлення державної служби зайнятості про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів, в сумі 6 830,00грн.( 7451 : 12= 621; 7451 -621).
На думку суду, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що в 2005р. на підприємство не скеровувались інваліди для працевлаштування, оскільки відповідач не виконав свого обов”язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочих місць та не інформував до 28.11.2005р. державну службу зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, відтак, до 28.11.2005р. інваліди не могли скеровуватися для працевлаштування.
Судовий збір покладається на відповідача у розмірі, встановленому п. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України.
Керуючись ст.ст. 49, 51, 94, 127, 130, 138, 139, 150-154, 158-163, п. п.3,6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задоволити частково.
Стягнути з Комунального підприємства Сокальської міської ради „Сокальтеплокомуненерго”, ідент.код 22422842, м.Сокаль Львівської області, вул.. Героїв УПА,21 на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, ідент. код 23949066, адреса: м. Львів, пл.Маланюка,6, - 6 830,00грн. штрафних санкцій.
2. Стягнути з Комунального підприємства Сокальської міської ради „Сокальтеплокомуненерго”, ідент.код 22422842, м.Сокаль Львівської області, вул. Героїв УПА,21 в доход державного бюджету 68,30 грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Виконавчі листи видати після набрання постановою законної сили.
Постанова набирає сили через 10 днів і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.
Суддя Хабіб М.