ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.06 Справа№ 2/999-24/173А
За позовом: Закритого акціонерного товариства „Готель „Львів”, м. Львів
До відповідача : Львівського обласного відділення Фонду соціального страхуваня з тимчасової втрати працездатності, м. Львів
Про визнання нечинним рішення
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Від позивача -Гриценко С.І. -представник
Від відповідача -Бобеляк Ю.Я. -гол. спец. юр.кон.
Суть спору: Позов заявлено про визнання недійсними рішення відповідача № 599 від 25.04.2006р.. в частині стягнення донарахованих страхових внесків на суму 189,42 грн. та штрафу в сумі 4857,00 грн. за неповну сплату страхових внесків.
Позивач вважає, що відповідачем неправомірно донараховано страхові внески на суму 189,42грн. та застосовано фінансові санкції на суму 4857,00грн., оскільки матеріальна допомога на оздоровлення на загальну суму 4857,00грн., що надавалась позивачем своїм працівникам, підпадає під визначення „ нецільової благодійної, в т.ч. матеріальної допомоги”, а тому правомірно не оподатковувалась податком з доходів фізичних осіб та не повинна обкладатись внесками з тимчасової втрати працездатності. При цьому позивач посилається на п.п.9.7.1 та 9.7.3 Закону України „ Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. № 889-1У ( далі -Закон № 889) .
Крім того, в поясненні до позовної заяви від 10.10.2006р., позивач посилається на п.6.5 та п.6.5.1 Закону № 889, якими передбачено право платника податку на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу на суму соціальної пільги, яка застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата ( інші, прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та заокругленої до найближчих 10 гривень.
Відповідач , посилаючись на ст.21 Закону України „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001р. № 2240-111 ( далі -Закон №2240), ст. 1 Закону України „ Про розмір внесків на деякі види загальнообов”язкового державного соціального страхування” від 11.01.2001р. № 2213 ( далі -Закон №2213), ст.2 закону України „Про оплату праці” від 24.03.1995р. № 108/95 ( далі -Закон №108/95), Закон України „Про благодійництво та благодійні організації” від 16.09.1997р. № 531/97 ( далі -Закон № 531/97) проти позову заперечує з тих підстав, що позивач не є благодійною організацією, а матеріальна допомога на оздоровлення, виплачена позивачем своїм працівникам, не відноситься до нецільової благодійної матеріальної допомоги, ця допомога належить до фонду оплати праці і на суми матеріальної допомоги нараховуються страхові внески.
За клопотанням сторін в судових засіданнях оголошувались перерви:27.07.2006р. -до 21.09.2006р.,21.09.2006р. -до 19.10.2006р.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
За результатами перевірки правильності нарахування, сплати, обліку та використання коштів Фонду соціального страхування ЗАТ „Готель „Львів”, складено акт № 262 від 30.03-05.04.2006р., згідно з яким перевіркою виявлено, зокрема, зменшення позивачем фонду оплати праці на 4 857,00 грн. в липні і серпні 2004року. За наслідками перевірки відповідачем прийняте рішення № 599 від 25.04.2006р., яким, зокрема, донараховано страхові внески на суму 189,42 грн. та засновані штрафні санкції в розмірі в сумі 4857,00 грн.
В поясненні від 05.04.2006р.бухгалтер ОСОБА_1 зазначила, що матеріальна допомога на оздоровлення, що надавалася найманим працівникам до відпустки, підпадає під визначення нецільової благодійної матеріальної допомоги, яка згідно із п.9.7.3 Закону № 889 не оподатковується податком з доходів фізичних осіб, тому на цю суму допомоги не були нараховані страхові внески.
Назване вище рішення № 599 було оскаржене позивачем, однак рішенням від 13.06.2006р. № 05-31-1257 Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відмовлено в задоволенні скарги.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.21 Закону №2240, розмір страхових внесків на загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням щорічно за поданням КМУ встановлюється ВРУ для роботодавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Законом України № 2213 встановлено розмір внесків на загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, який визначається у відсотках сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці”, та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Згідно із ст.4 Закону №889, до складу місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, інші виплати та винагороди, нараховані ( виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно - правового договору, суми фінансової допомоги.
Статтею 2 Закону України „Про оплату праці” визначена структура заробітної плати, яка складається із основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Відповідно до зазначеної статті, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні і інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами нормами, належать до заохочувальних і компенсаційних виплат. До таких виплат належать , зокрема, суми матеріальної допомоги, які мають систематичний характер і надаються всім або більшості працівникам на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань тощо.
Згідно із листом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 01.04.2004р. № 01-16-441, страхові внески до Фонду нараховуються на всі види виплат, які входять до складу фонду оплати праці та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб без зменшення таких виплат на суми соціальної пільги. Листом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2004р. № 20-144 передбачено, що суми пільг щодо зменшення оподатковуваного доходу не зменшують фонд оплати праці, на який нараховуються страхові внески.
Матеріалами справи (зокрема, наказами № 76-к від 02.07.2006р., № 82-к від 13.07.2006р., № 83-к від 14.07.2006р., № 50 та № 86-к від 19.07.2006р., № 87-к від 20.07.2006р., № 91-к від 28.07.2006р., № 92-к від 29.07.2006р., № 102-к від 25.08.2006р., № 103-к від 27.08.2006р., №104-к від 30.08.2006р, № 105-к від 31.08.2006р.) підтверджено, що в липні-серпні 2004року позивачем була надана своїм працівникам матеріальна допомога у зв”язку з наданням основної відпустки.
Надання матеріальної допомоги на оздоровлення всім працівникам один раз в рік при надані щорічної відпустки передбачено п.3 розділу У111 колективного договору ( витяг з договору є в матеріалах справи).
Отже, посилання позивача на підпункт 9.7.3. ст.9 Закону України „ Про податок з доходів фізичних осіб” безпідставне, оскільки він стосується сум нецільової благодійної допомоги, в т.ч. нецільової благодійної матеріальної допомоги, а в даному випадку відповідно до названих вище наказів працівникам було виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення у зв”язку з наданням основної відпустки.
Суд також вважає безпідставним посилання позивача на п.6.5.1 Закону №889 у зв”язку з тим., що право фізичної особи - платника податку на податкову соціальну пільгу щодо зменшення оподатковуваного доходу, не означає зменшення фонду оплати праці, на який нараховуються страхові внески.
Таким чином, виплачені суми матеріальної допомоги слід було включити до сум фактичних витрат на оплату праці та утримувати з них страхові внески.
Відтак, рішення відповідача про донарахування 189,42грн.страхових внесків на суму виплаченої матеріальної допомоги та застосування штрафу в сумі 4857,00 за неповну сплату страхових внесків на підставі ст.ст.28,30 Закону України „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001р. № 2240-111, суд вважає правомірним.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 49, 51, 89, 94, 97, 98, 130, 135, 138, 139, 143, 150-154, 158-164, п.п.3,6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.
Суддя Хабіб М.