ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 травня 2012 року № 2а-2303/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Качура І.А., Келеберди В.І. розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка"

до третя особа Державної фінансової інспекції України Державне агенство України з питань кино

провизнання протиправною та скасування вимоги про усунення виявлених порушень від 17.01.2012р. №04-14/81 в частині

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції України (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту 2 вимоги Державної фінансової інспекції України, яка викладена в листі від 17 січня 2012 року № 04-14/81 «Про усунення виявлених порушень».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2303/12/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 06 березня 2012 року, яке відкладалось на 15 березня 2012 року.

У судовому засіданні 15 березня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги, надав на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження необхідні документи та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти адміністративного позову, з посилання на його безпідставність та необґрунтованість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу № 2а-2303/12/2670 до судового розгляду у судовому засіданні у складі колегії суддів на 04 квітня 2012 року.

У судовому засіданні 04 квітня 2012 року виникло питання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне агенство України з питань кино (попередня назва - Державна служба кінематографії), оскільки, відповідно до наказу Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» «Про списання з бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув» від 30 червня 2011 року № 120/1, саме за погодженням Державної служби кінематографії від 14 липня 2008 року № 616/9- 4/26-08, позивачем у І півріччі 2011 року списано на позабалансовий рахунок № 071 дебіторську заборгованість по виплаченим авансам та виконаним роботам, наданим послугам, строк позовної давності якої минув і яка є безнадійною для погашення на загальну суму 593,2 тис. грн., в тому числі з терміном виникнення: у 2000 році - 18,9 тис. грн., 2001 році - 9,1 тис. грн., у 2002 році - 54,8 тис. грн., у 2003 році - 226,9 тис. грн., у 2004 році - 135,1 тис. грн.; у 2005 році - 29,2 тис. грн., у 2006 році - 112,3 тис. грн., у 2007 році - 6,9 тис. гривень.

Представники сторін проти залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державного агенства України з питань кино не заперечили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2012 року залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне агенство України з питань кино, розгляд справи відкладено на 18 квітня 2012 року.

У судовому засіданні 18 квітня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, здійснюючі ревізію фінансово господарської діяльності Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка», вийшов за межі наданих йому Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» повноважень, а висновки про вчинення порушень законодавства є необґрунтованими, а тому протиправною є вимога про усунення порушень, виявлених під час проведення ревізії.

Представники відповідача у судовому засіданні 18 квітня 2012 року адміністративний позов не визнали, з посиланням на безпідставність позовних вимог просили суд відмовити у їх задоволенні. Мотивуючи заперечення послались на те, що Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»Державній фінансовій інспекції України надано повноваження здійснювати ревізію фінансово-господарської діяльності позивача і під час ревізії відповідач діяв в межах повноважень, наданих Законом, а тому вимога від 17 січня 2012 року № 04-14/81 «Про усунення виявлених порушень»є правомірною та не підлягає скасуванню.

18 квітня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшли письмові пояснення третьої особи Державного агентства України з питань кіно, в яких зазначено, що Міністерство культури і туризму України не заперечило стосовно надання Держкіно дозволу на списання кредиторської заборгованості, тому позивач відповідно до наказу від 30 жовтня 2010 року № 120/1 списав з балансу дебіторську заборгованість по виплачених авансах та виконаних роботах, послугах, строк позовної давності по якій минув і яка є безнадійною для погашення.

При цьому, в письмових поясненнях від 18 квітня 2012 року третя особа просить суд розглянути адміністративну справу без її участі.

Враховуючи неявку представника третьої особи та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд продовжує розгляд адміністративної справи № 2а-2303/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» (ідентифікаційний код 02404380) зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 12 червня 2001 року (№ 1 074 120 0000 010079) за адресою: 03057, місто Київ, проспект Перемоги, 44 (копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 016365 міститься в матеріалах справи).

Згідно Довідки серії АБ № 171834 з ЄДРПОУ до основних видів діяльності Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» за КВЕД відносяться виробництво фільмів; розповсюдження фільмів; здавання в оренду власного нерухомого майна; діяльність нерегулярного пасажирського транспорту; інші види рекреаційної діяльності.

Підприємство діє на підставі Статуту Державного підприємства «Національне кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка», затвердженого наказом Міністерства культури і туризму України від 23 листопада 2009 року № 1024/0/1, погодженого, згідно протоколу № 1 від 6 липня 2009 року, на загальних зборах трудового колективу Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» (копія якого міститься в матеріалах справи).

Згідно Статуту Державне підприємство «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства культури і туризму України і є, відповідно до Указу Президента України від 26 листопада 1993 року № 565/93, національним закладом культури.

В матеріалах справи міститься копія вимоги Державної фінансової інспекції України від 17 січня 2012 року № 04-14/81, в якій, з метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в України», відповідач серед іншого, вимагає, відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду, що заподіяна внаслідок втрати боржників у зобов'язаннях, у зв'язку із закінченням терміну позовної давності, на загальну суму 1058,2 тис. гривень.

Вимога Державної фінансової інспекції України від 17 січня 2012 року № 04-14/81 винесена на підставі висновків акту ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О.Довженка» за період з 01 січня 2008 року по 01 вересня 2011 року № 04-20/86 від 21 листопада 2011 року, в якому встановлено фінансових порушень на загальну суму 4548,19 тис. грн., а саме: внаслідок не проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення заборгованості з боржників (дебіторів) та пропущення строків позовної давності, втрачено боржників у зобов'язаннях на загальну суму 15 853 тис. грн.; внаслідок надання знижок на послуги, недоотримано доходів на суму 2445,4 тис. грн.; суму 15,54 тис. грн. (відшкодовано під час ревізії), недоотримання доходів працівниками Кіностудії, внаслідок не проведення індексації заробітної плати на суму 2,3 тис. грн. нараховано під час ревізії); заниження в бухгалтерському обліку вартості необоротних активів (будівель) на суму 497,8 тис. грн. (проведено дооцінку та збільшено вартість активів під час ревізії), лишки товарно-матеріальних цінностей (оприбутковані під час ревізії) на суму 1,85 тис. гривень.

Представник позивача зазначає, що висновки відповідача в частині порушення статті 526 Цивільного кодексу України та недотримання вимог статей 509, 610, частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, підпункту 12.1.1. статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, в частині не звернення до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з боржників (дебіторів) та пропущення строків позовної давності, що призвело до втрати боржників у зобов'язаннях на загальну суму 1 058,2 тис грн. є необґрунтованими та безпідставними.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегією суддів встановлено наступне.

Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 затверджено Положення про Державну фінансову інспекцію України (далі по тексту - Положення № 499/2011) відповідно до якого, Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі по тексу - Закон № 2939-XII) Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

В матеріалах справи міститься копія Програми ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» за період з 01 січня 2008 року по 01 вересня 2009 року, відповідно до змісту якої до основних питань ревізії віднесено наступне: загальні відомості про об'єкт ревізії; стан усунення недоліків і порушень, виявлених попередніми контрольними заходами; відповідність фактичної діяльності Підприємства Статуту та іншим регуляторним актам; правильність складання та стан виконання фінансових планів; відповідність наказів про облікову політику Підприємства вимогам чинного законодавства; правильність ведення бухгалтерського обліку; повнота, достовірність і правильність визначення доходів від усіх видів діяльності; ревізія ведення касових операцій та розрахунків з підзвітними особами, в тому числі щодо видатків на відрядження; дотримання законодавства при проведенні безготівкових розрахунків; законність та достовірність витрат на оплату праці; стан розрахункової дисципліни (достовірність дебіторської та кредиторської заборгованості, обсяги, характер, строки і причини її утворення); стан виконання господарських угод; стан збереження та використання державного майна; обґрунтованість придбання, рух та повнота відображення запасів Підприємства; законність та достовірність операції з необоротними активами, правильність їх обліку та відображення у фінансовій звітності; оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів; правильність визначення фінансових результатів; складання фінансової та бухгалтерської звітності та її достовірність; дотримання вимог законодавства при закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти; дотримання чинного законодавства при використанні Підприємством бюджетних коштів; проведення зустрічних звірок.

Відповідно до статті 11 Закону № 2939-XII плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державної контрольно-ревізійної служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.21 Плану контрольно-ревізійної роботи Головного контрольно-ревізійного управління України на III квартал 2011 року та на підставі направлень Головного контрольно-ревізійного управління України від 09 вересня 2011 року № 1699 та 1700 (копії яких містяться в матеріалах справи) відповідачем проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» за період з 01 січня 2008 року по 01 вересня 2011 року, за результати якої складений акт ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» від 21 листопада 2011 року № 04-20/86.

Вирішуючи спір по суті колегія суддів виходить з наступного.

В акті ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка»від 21 листопада 2011 року № 04-20/86 як висновок встановлено наступне обставини:

1) станом на 01 січня 2011 року дебіторська заборгованість Кіностудії склала 2068,3 тис. грн., з яких: поточна заборгованість по розрахунках з бюджетом - 50,7 тис. грн., інша поточна дебіторська заборгованість - 1226,6 тис. грн., за товари, роботи та послуги - 829,7 тис. грн. (резерв сумнівних боргів - 38,7 тис. грн.). Із загальної суми дебіторської заборгованості Кіностудії (2068,3 тис. грн.) рахується дебіторська заборгованість з терміном виникнення більше 3-х років на суму 1099,7 тис. грн. (дебіторська заборгованість по розрахунках з орендарями -322,7 тис. грн., дебіторська заборгованість по розрахунках за виробничо-технічні послуги цехів Кіностудії - 63,6 тис. грн. та дебіторська заборгованість по розрахунках за матеріали, будівельні матеріали, запчастини та авто послуги - 713,7 тис. грн.), в тому числі з терміном виникнення: у 2000 році - 18,9 тис. грн., у 2001 році - 9,3 тис. грн., у 2002 році - 50,9 тис. грн., 2003 році - 211,3 тис. грн., у 2004 році - 116,0 тис. грн., у 2005 році - 60,6 тис. грн., у 2006 році - 152,9 тис. грн. та у 2007 році - 479,7 тис. гривень.

Відповідно до наказу Кіностудії «Про списання з бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув» від 30 червня 2011 року № 120/1, за погодженням Державної служби кінематографії від 14 липня 2008 року № 616/9-4/26-08, Кіностудією у І півріччі 2011 року списано на позабалансовий рахунок № 071 дебіторську заборгованість по виплаченим авансам та виконаним роботам, наданим послугам, строк позовної давності якої минув і яка є безнадійною для погашення на загальну суму 593,2 тис. грн., в тому числі з терміном виникнення: у 2000 році - 18,9 тис. грн., 2001 році - 9,1 тис. грн., у 2002 році -54,8 тис. грн., у 2003 році - 226,9 тис. грн., у 2004 році - 135,1 тис. грн.; у 2005 році - 29,2 тис. грн., у 2006 році - 112,3 тис. грн., - у 2007 році - 6,9 тис. гривень.

2) із загальної суми дебіторської заборгованості Кіностудії станом на 01 жовтня 2011 року (2401,9 тис. грн.) рахується дебіторська заборгованість з терміном виникнення більше 3-х років на суму 392,3 тис. грн.. (дебіторська заборгованість по розрахунках з орендарями - 3,9 тис. грн., дебіторська заборгованість по розрахунках за виробничо-технічні послуги цехів Кіностудії - 36,2 тис. грн. та дебіторська заборгованість по розрахунках за матеріали, будівельні матеріали, запчастини та авто послуги - 352,2 тис. грн..), в тому числі з терміном виникнення: у 2002 році - 3,1 тис. грн., у 2003 році - 1,7 тис. грн., у 2004 році - 2,9 тис. грн., у 2005 році -0,2 тис. грн., - у 2006 році - 0,5 тис. грн., у 2007 році - 347,9 тис. грн.. - у І кварталі 2008 року -36,0 тис. гривень.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивачем, в порушення, статті 509 Цивільного кодексу України та в недотримання вимог статті 610, частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, в частині не проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення заборгованості з боржників (дебіторів) та пропущення строків позовної давності, втрачено боржників у зобов'язаннях на загальну суму 1585,3 тис. грн. (616,3 + 576,7 + 392,3), чим нанесено збитки Кіностудії на зазначену суму.

За результатами адміністративного оскарження акту ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» від 21 листопада 2011 року № 04-20/86 відповідачем частково враховані заперечення позивача до акту ревізії. Згідно висновків на заперечення до акта ревізії відповідач залишив без змін наступні висновки: внаслідок не проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення заборгованості з боржників (дебіторів) та пропущення строків позовної давності, втрачено боржників у зобов'язаннях на загальну суму 1 058 200,00 грн., покриття витрат на комунальні послуги, спожиті сторонньою організацією на суму 15 540,00 грн., недотримання доходів працівниками позивача внаслідок не проведення індексації заробітної плати на суму 2 300,00 грн., (нараховано під час ревізії), заниження в бухгалтерському обліку вартості необоротних активів (будівель) на суму 497 800,00 грн., (проведено дооцінку та збільшення вартість активів під час ревізії), лишки товарно-матеріальних цінностей (оприбутковані під час ревізії) на суму 1 850,00 грн. Після розгляду заперечень на акт ревізії відповідач направив позивачу лист від 17 січня 2012 року № 04-14/81 з вимогами усунути виявлені порушення. В пункті 2 листа відповідача від 17 січня 2012 року № 04-14/81, на протиправність якого вказує позивач, з посиланням на пункт 7 статті 10 Закону України 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (із змінами і доповненнями), порушення статті 526 Цивільного кодексу України та недотримання вимог статей 509, 610, частини першої статті 611 Цивільного кодексу України та підпункту 12.1.1. пункту 12.1. статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних відносин) вказано: в порядку, визначеному статями 130-136 Кодексу законів про працю України відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду, що заподіяна внаслідок втрати боржників у зобов'язаннях, у зв'язку із закінченням терміну позовної давності, на загальну суму 1 058 200,00 грн. З акту ревізії слідує, що порушення позивачем статті 526 Цивільного кодексу України та недотримання вимог статей 509, 610, частини першої статті 611 Цивільного кодексу України та підпункту 12.1.1. пункту 12.1. статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідач вбачає, в тому, що позивач, не проводив протягом 2001-2011 року претензійно-позовну роботу, і це призвело до виникнення безнадійної заборгованості, яка в подальшому списана.

Пунктом 7 частини першої статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головному контрольно-ревізійному управлінню України, надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів. Проте, це право слід розглядати у контексті з нормами статті 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», які встановлюють обов'язок службових осіб об'єктів, що ревізуються, виконувати лише законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби. Отже, органи державної контрольно-ревізійної служби під час пред'явлення підконтрольним установам, що ревізуються, вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства та обираючи спосіб усунення цих порушень повинні виходити з того, щоб при виконанні цих вимог у зазначений спосіб підконтрольні суб'єкти не вчиняли нових порушень чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Згідно пункту 7 Порядку інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 встановлює, що у ході підготовки до ревізії посадовими особами контролюючого органу складається в двох примірниках програма ревізії, в якій визначаються найменування об'єкта контролю, тема, період та питання, що підлягають ревізії відповідно до компетенції контролюючого органу. Програма затверджується керівником контролюючого органу чи його заступником.

Пункт 35 Порядку інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами визначає, що результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому титульному аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку контролюючого органу, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища) та номер примірника. Акт ревізії містить: вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб контролюючого органу та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії; констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також висновок про наявність або відсутність порушень законодавства.

В акті ревізії зафіксовано, що строки позовної давності вже сплинули, в тому числі, в період з 2003 по 2007 рік, якій відповідно до наказу про проведення перевірки від 30 червня 2011 року № 120/1 не охоплений ревізією період.

Оскільки, пропущення строків позовної давності, що стало підставою для направлення вимоги, мало місце, в тому числі, в неохоплений ревізією період, відповідач неправомірно послався на ці порушення в акті ревізії та вказав їх в оскаржуваному пункті 2 вимоги.

Здійснюючи перевірку стану проведення претензійно-позовної роботи в період не охоплений ревізією (2003-2007 рік), та посилаючись на виявлені порушення в оскаржуваному пункті 2 вимоги відповідач діяв не в межах повноважень та не у спосіб, встановлений пунктом 7 частини першої статті 10 та статті 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».

Слід зазначити, що досліджуючи Додатки до акту ревізії судом встановлено наступне: 1) дебіторська заборгованість за Додатком № 18, містить в собі 26 контрагентів, заборгованість у розмірі 148162,40 грн. виникла в період з 2005 по 2007 роки (позовна давність сплинула в період з 2008 по і 2010 роки); 2) дебіторська заборгованість за Додатком № 17, містить в собі лише одного дебітора позовна давність по зобов'язаннях з яким сплинула в період перевірки (2008), а саме: заборгованість ТОВ «Бомонд С» становить 34 908,39 грн.; 3) дебіторська заборгованість за Додатком № 19, містить 7 контрагентів, заборгованість яких у розмірі 384 414,30 грн. виникла в період з 2005 по 2007 роки (позовна давність сплинула в період з 2008 по 2010 роки).

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу УРСР та статті 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності, складає три роки.

Частина перша статті 256 Цивільного кодексу України встановлює, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, згідно статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущені позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно, можливий висновок, що сплив строку позовної давності не призводить автоматично до втрати боржників у зобов'язаннях, оскільки існують обставини з якими закон пов'язує застосування строків позовної давності та можливість їх відновлення.

Крім цього, судом встановлено, що внаслідок проведення претензійно-позовної роботи, ряд контрагентів погасили свою заборгованість перед позивачем, що також підтверджує відсутність втрати активів, у випадку спливу трьох років. До таких дебіторів відносяться: ФОП Чань Мін Ман, сума повернутої дебіторської заборгованості 187,00 грн.; «Київський національний університет культури», сума повернутої дебіторської заборгованості 226,36 грн.; ДСП «Головний елекційний центр», сума повернутої дебіторської заборгованості 262,73 грн.; ТОВ «Тонар», сума повернутої дебіторської заборгованості 340,00 грн.; ТОВ «Глорія +», сума повернутої дебіторської заборгованості 1200,00 грн.; «ТОВ «Промтехінструмент», сума повернутої дебіторської заборгованості 1659,33 грн. Здійснення відповідних платежів підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, що містяться в матеріалах.

При цьому, позивач зазначає, що позивачем відновлено у контрагентів, частину первинних документів, які підтверджують відсутність заборгованості, що зазначена в додатках до Акту ревізії, а саме: КП «Київпастранс «Автобусний парк №1» на суму 5 449,01 грн. (Акт від 29 травня 2006 року); ФОП ОСОБА_3 на суму 6 720,00 грн. (Акт від 03 листопада 2006 року); ФОП ОСОБА_4 на суму 5 554,35 грн. (Акт від 27 грудня 2006 року); ФОП ОСОБА_5, на суму 128,40 грн. (Акт від 14 липня 2006 року); ТОВ «ТАС-М» 303,00 грн. (Акт від 09 листопада 2006 року); ТОВ «Універсал-Тд-Інвест», на суму 1 920,00 грн. (Акт від 27 квітня 2006 року); ФОП ОСОБА_6 на суму 1 528,00 грн. (Акт № КД-0000001 від 10 квітня 2006 року); ФОП ОСОБА_7 на суму 19,99 грн. (Накладна № 2548 від 25 травня 2007 року).

Згідно статуту Державне підприємство «Національне кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка»засноване на державній власності, належить до сфери управління Міністерства культури і туризму України і є національним закладом культури.

Стаття 75 Господарського кодексу України встановлює обов'язок державного підприємства здійснювати списання майна з балансу за погодженням з органом управління.

Зокрема, 14 липня 2008 року в листі № 616/9-4/26-08 Державна служба кінематографії з посиланням на підпункт 12.1.1. пункту 12.1. статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року №69 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994 року за № 202/412) погодила списання безнадійної дебіторської заборгованості.

Вищевикладене вказує, що позивач провівши списання дебіторської заборгованості, що знаходилась на його обліку у звітний період згідно наказу від 30 червня 2011 року № 120/1 діяв за погодженням з Державної служби кінематографії, до управління якої належить позивач згідно пункту 4 наказу Міністерства культури і туризму України від 20 вересня 2006 року № 786/0/16-06 «Про визначення повноважень Державної служби кінематографії у сфері управління підприємствами кінематографії, що перебувають у державні власності та розміщення замовлення».

Таким чином, погодження списання безнадійної дебіторської заборгованості має здійснюватися виключно у формі наказу вищестоящої установи, як це вказано в листі Державного казначейства України від 12 лютого 2008 року № 7.1-10/744.

Суд зазначає, що представлений лист не є нормативно-правовим актом і тому не може встановлювати права та обов'язки відмінні від визначених Законами України, тому, погодження списання безнадійної дебіторської заборгованості правомірно зроблено в листі Державної служби кінематографії від 14 липня 2008 року № 616/9-4/26-08.

В матеріалах справи наявні копії претензій, позовних заяв та звернень позивача до правоохоронних органів. Ці документи стосуються стягнення заборгованості з боржників, в тому числі, в охоплений ревізією період.

Зокрема, в охоплений ревізією період позивач проводив претензійну роботу з ТОВ «Даймонд Фільм», Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України, ТОВ «ПРО-ТВ», ТОВ «РЕД СТАРЗ ЕЙДЖЕНСІ», копії листів та претензій що направлялись за період з 01 січня 2008 року по 01 вересня 2011 року зазначеним підприємствам містяться в матеріалах справи.

Крім того, як свідчить додаток № 19 до акту ревізії, копія якого додана до матеріалів справи, заборгованість з 2008 року по контрагентам позивача на суму 392 320,24 грн., не списана з балансу та рахується в бухгалтерському обліку.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237 (далі по тексту -Положення № 237), дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Відповідно до пункту 7 Положення № 237 поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. З приписів пункту 4 П(С)БО «Дебіторська заборгованість»чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості -це сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Згідно з пунктом 9 Положення № 237 класифікація дебіторської заборгованості здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості.

Відповідно до пункту 10 Положення № 237 нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

Як визначено в пункті 4 Положення № 237 безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Частина перша статті 256 Цивільного кодексу України встановлює, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно частини першої статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно сплив строку позовної давності не призводить автоматично до втрати боржників у зобов'язаннях, оскільки існують обставини з якими закон пов'язує можливість відновлення цього строку.

Таким чином, з огляду на викладене суд дійшов висновку, що здійснивши списання безнадійної дебіторської заборгованості на підставі погодження Державної служби кінематографії, позивач не допустив порушень чинного законодавства України.

Згідно частини п'ятої статті 2 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні»інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. За приписами пункту 35 Порядку інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції контролюючого органу, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, зазначенням винних у їх допущенні осіб.

В акті ревізії не визначено розміру шкоди, яка була заподіяна кожною винною у вчиненні порушення особою. Під час проведення ревізії не забезпечено належного виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 10 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні»Головному контрольно-ревізійному управлінню України надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 49 Порядку інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Отже, законодавцем визначено єдино можливий спосіб в який контролюючий орган може просити відшкодувати шкоду завдану об'єкту контролю, а саме вимагати від керівника об'єкта контролю подачі до суду цивільного позову до винних у завдані шкоди осіб.

Приписи пункту 7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», зобов'язують відповідача визначати вимогу стосовно кожного порушення, доводити склад цього порушення, а також конкретно вимагати від певної посадової особи усунення виявленого порушення, тобто кожний хто отримає вимогу, повинен розуміти у чому полягає таке порушення, що і як, йому треба зробити для його усунення.

Вимога суперечить наведеним нормам, оскільки в резолютивній частині не вказує ні складу порушень підзвітною установою, ні способів усунення зазначених порушень, має загальний, декларативний характер, внаслідок чого не створює, не змінює та не припиняє будь яких правовідносин.

Законодавством не передбачено право відповідача вимагати від керівника об'єкта контролю в порядку, визначеному статтями 130-136 Кодексу законів про працю України, відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду, у спосіб відмінний від звернення до суду з цивільним позовом до винних осіб.

При цьому законодавець не покладає на керівника (інших посадових осіб) об'єкта контролю обов'язку по встановленню винних в завдані шкоди осіб. Відповідний обов'язок покладений на контролюючий орган, який за результатами проведення ревізії зобов'язаний вказати на порушення, винних осіб, розмір завданої їх діями шкоди та визначити передбачений законом спосіб усунення виявлених порушень. Під час проведення перевірки відповідач зазначених вимог законодавства не дотримав.

Суд встановив, що відповідачем обрано спосіб усунення порушення, який за жодних умов не може бути виконаний, оскільки на момент винесення вимоги у позивача відсутні підстави для застосування статей 130-136 Кодексу законів про працю (сплинув термін видачі розпорядження про покриття шкоди та термін пред'явлення позову до суду), а відповідно, виконання вимоги не призведе до усунення порушення або відновлення прав позивача. Крім того, стаття 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»не передбачає повноважень Державної фінансової служби України зобов'язувати підконтрольні установи відшкодовувати збитки за рахунок винних осіб.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення та не спростовано позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Державного підприємства «Національне кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Державного підприємства «Національне кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції України, викладеної у листі від 17 січня 2012 року № 04-14/81 «Про усунення виявлених порушень».

3. Присудити на користь Державного підприємства «Національне кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 32,19 грн. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Шарпакова

Судді: В.І. Келеберда

І.А. Качур