ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 травня 2012 року № 2а-1897/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.10.2011р. №0002251704, №0002261704

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 27 жовтня 2011 року № 0002251704 та № 0002261704.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1897/12/2670 та призначено справу до попереднього судового засідання на 28 лютого 2012 року.

У судовому засіданні 28 лютого 2012 року представником позивача підтримано позовні вимоги, надано на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження необхідні документи.

Представник відповідача заперечував проти адміністративного позову, з посиланням на безпідставність позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу № 2а-1897/12/2670 до судового розгляду у судовому засіданні на 15 березня 2012 року, яке відкладалось на 20 березня 2012 року.

У судовому засіданні 20 березня 2012 року представником відповідача заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на належного Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби, у зв'язку з реорганізації суб'єкта владних повноважень.

Представник позивача у попередньому судовому засіданні 28 лютого 2012 року не заперечив проти заявленого клопотання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 бреезня 2012 року замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва на належного Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби.

У судовому засіданні 12 квітня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки акту щодо порушення підпункту «а»пункту 19.1. статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22 травня 2003 року, що виявилось у недекларування валових доходів у 2009 - 2011 роках; пункту 2.1., підпункту 2.3.1, пункту 2.3, статті 2, пункту 4.1. статті 4, пунктів 9.3., 9.4., 9.6. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, а саме: не проведення реєстрації платником ПДВ; підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, пункту 187.1 статті 187, статті 194., пункту 10 підрозділу 2 розділу 10 Податкового кодексу України, що виявилось у недекларуванні податкових зобов'язань за 2009 - 2011 роки є неправомірними, а тому винесені на їх підставі спірні податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача у судове засідання 12 квітня 2012 року не з'явився, хоча про дату, час та місце був повідомлений належним чином. Мотивуючи письмові заперечення, що містяться в матеріалах справи, відповідач не визначає адміністративний позов та просить суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі з огляду на безпідставність позовних вимог. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 12 жовтня 2011 року № 10785/17-4-2185005098 про результати документальної позапланової перевірки Суб'єкта господарювання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23 березня 2009 року по 05 жовтня 2011 року.

Враховуючи неявку представника відповідача та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув адміністративну справу № 2а-1897/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) зареєстрований як фізична особа - підприємець Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 23 березня 2009 року, номер запису в ЄДР - 2 073 000 0000 018173, за адресою: 03049, АДРЕСА_1.

За змістом Довідки Головного управління статистики у місті Києві № 3786 до видів діяльності Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 за видами КВЕД відносяться: 20.40.0. - виробництво дерев'яної тари; 51.90.0. - інші види оптової торгівлі; 74.87.0. - надання інших комерційних послуг.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на проведення документальної позапланової перевірки № 3335 від 08 вересня 2011 року та направлення на проведення перевірки № 1613/17-4 від 29 вересня 2011 року, відповідачем у період з 29 вересня 2011 року по 05 жовтня 2011 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання платником податків вимог податкового законодавства за період з 23 березня 2009 року по 05 жовтня 2011 року, за результатами якої складено акт від 12 жовтня 2011 року № 10785/17-4-2185005098.

Як висновок, проведеної документальної позапланової перевірки встановлені наступні порушення:

- підпункту «а»пункту 19.1. статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22 травня 2003 року, що виявилось у недекларування валових доходів у 2009 - 2011 роках;

- пункту 2.1., підпункту 2.3.1, пункту 2.3, статті 2, пункту 4.1. статті 4, пунктів 9.3., 9.4., 9.6. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, а саме: не проведення реєстрації платником ПДВ;

- підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, пункту 187.1 статті 187, статті 194., пункту 10 підрозділу 2 розділу 10 Податкового кодексу України, що виявилось у недекларуванні податкових зобов'язань за 2009 - 2011 роки.

Відповідно до податкового повідомлення -рішення від 27 жовтня 2011 року № 0002261704, винесеного відповідачем на підставі акту перевірки від 12 жовтня 2011 року № 10785/17-4-2185005098, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 2.1. підпункту 2.3.1., пункту 2.3. статті 2 , підпункту 4.1. пункту 4.3 статті 4., підпункту 6.1 1. пункту 6.1 статті 6., підпунктів 7.3.1., 7.3.6 пункту 7.3 статті 7., пункту 9.4. статі 9 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, пунктом 187.1. статті 187, статі 194, пункту 10 підрозділу 2 розділу 10 Податкового кодексу України, за порушення пункту 2.1., підпункту 2.3.1, пункту 2.3, статті 2, пункту 4.1. статті 4, пунктів 9.3., 9.4., 9.6. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, збільшено суму грошового зобов'язання суб'єкту господарювання ОСОБА_1 з податку на додану вартість у розмірі 174 053, 00 грн., з яких: за основним платежем визначено суму грошового зобов'язання у розмірі - 143 643, 00 грн., за штрафними санкціями - 30410,00 грн.

Також, на підставі акту перевірки від 12 жовтня 2011 року № 10785/17-4-2185005098, податковим органом винесно податкове повідомлення - рішення від 27 жовтня 2011 року № 0002251704, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення підпункту «а»пункту 19.1. статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22 травня 2003 року, відповідно до статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26 грудня 1992 року зі змінами та доповненнями та розділів 9, 10 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 116 113, 94 грн., з яких за основним платежем - 116 112, 94 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту від 12 жовтня 2011 року № 10785/17-4-2185005098, позивачем подані до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва заперечення на акт перевірки, які залишені без задоволення, а результати акту перевірки - без змін (копія листа Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 25 жовтня 2011 року № 20590/О/17-425 міститься в матеріалах справи).

Слід зазначити, що за результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 27 жовтня 2011 року № 0002251704 та № 0002261704 залишені без змін, а скарги позивача від 03 листопада 2011 року та від 12 січня 2012 року - без задоволення (копія рішення Державної податкової адміністрації у місті Києві від 30 грудня 2011 року № 1900/С/25-214 та рішення Державної податкової служби України від 30 січня 2012 року № 4286/С/10/2315 містяться в матеріалах справи).

В акті перевірки зазначено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 згідно договорів № СВ01/05/09 від 01 травня 2009 року та від 01 січня 2011 року укладених з Закритим акціонерним товариством «Орлан»надавалися послуги по сортуванню та ремонту тари; Виготовленню деталей для виробничого обладнання; газозварювальні роботи; порізка металу; ремонту та технічному обслуговуванню навантажувачів; ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів; ремонту приміщень; ремонту дерев'яної тари.

На думку відповідача, сума отриманих доходів від здійснення діяльності, які не внесені до свідоцтва про сплату єдиного податку, оподатковуються за загальною системою оподаткування, тому, з урахуванням статті 2 Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 «Про внесення змін до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03 липня 1998 року статті 1 Наказу ДПА України № 599 від 29 жовтня 1999 року «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 752/4045, відповідач стверджує, що позивачем невірно оподатковано суми отриманих доходів за 2009-2011 роки.

В результаті перевірки встановлено, що згідно наданих до перевірки документів приватним підприємцем до складу валових витрат віднесено закупку товарів, орендну плату за користування приміщенням та обладнанням, заробітну плату, послуги банку Суб'єктом господарювання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 підтверджено валові витрати в 2009 році в розмірі 40295,72 грн., в 2010 року на суму 49028,72 гри., в 2011 році - на суму 17770,74 грн., тобто менше 25% від суми валового доходу за відповідний період.

Крім цього, відповідачем встановлено, що станом на 07 серпня 2009 року обсяги продажу товарів (послуг) перевищили обсяги виручки більш ніж на 300 000, 00 грн.

Також, в акті зазначено, що позивачем в серпні 2009 року не проведено реєстрацію платника ПДВ (дохід протягом останніх 12 місяців перевищив 300 тис. грн.) протягом строків визначених законодавством; не задекларовані податкові зобов'язання за вересень 2009 року -квітень 2011 року на загальну суму 86 596, 00 грн., за 2011 рік - 22007,00 грн.

Представник позивача зазначає, що такі висновки відповідача є такими, що суперечать чинному законодавству, а тому податкові повідомлення - рішення від 27 жовтня 2011 року № 0002251704 та № 0002261704 підлягають скасуванню.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом з'ясовано наступне.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року.

Як вже зазначалось, перевіркою встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 згідно договорів № СВ01/05/09 від 01 травня 2009 року та 01 січня 2012 року, копії яких містяться в матеріалах справи, укладених з Закритим акціонерним товариством «Орлан»надавалися послуги по сортуванню та ремонту тари; Виготовленню деталей для виробничого обладнання; газозварювальні роботи; порізка металу; ремонту та технічному обслуговуванню навантажувачів; ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів; ремонту приміщень; ремонту дерев'яної тари.

Перевіркою встановлено, що Суб'єктом господарювання фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 згідно договорів № СВ01/05/09 від 01 травня 2009 року та 01 січня 2012 року, копії яких містяться в матеріалах справи, укладених з Закритим акціонерним товариством «Орлан» надавалися послуги по сортуванню та ремонту тари; Виготовленню деталей для виробничого обладнання; газозварювальні роботи; порізка металу; ремонту та технічному обслуговуванню навантажувачів; ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів; ремонту приміщень; ремонту дерев'яної тари.

Представником відповідача надано суду копії видаткових накладних за період з 2009 року по 2011 року, за якими Постачальником є ПАТ «Орлан», а Одержувчем є Суб'єкт господарювання фізична особа - підприємуць ОСОБА_1; копії актів виконаних робіт, датованих 2009 - 2011 роками, які складені ПАТ «Орлан»на підтвердження виконання позивачем відповідних робіт; копії сертифікацій, які додаються до договорів № СВ01/05/09 від 01 травня 2009 року та 01 січня 2012 року, на його думку, зазначені документі є підтвердженням правомірності висновків перевірки та спірних податкових повідомлень - рішень, оскільки вбачається, що позивачем неодноразово здійснювалась діяльність та надавались послуги, що прямо не вказані в свідоцтві про сплату єдиного податку.

При цьому, слід зазначити, що у судовому засіданні предстваником відповідача не спростовано підписаня вищезазначених договорів та здійснення позивачем господарської діяльності.

В даному випадку, суд не погоджується із твердженням відповідача про те, що сума отриманих доходів від здійснення діяльності, які не внесені до свідоцтва про сплату єдиного податку, оподатковуються за загальною системою оподаткування з огдяу на наустпнуе.

Згідно з абзацом третім пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03 липня 1998 року № 727/98 (далі - Указ) У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Указу доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Порядок переходу суб'єкта малого підприємництва на спрощену систему оподаткування врегульовано пунктом 4 Указу.

Згідно з абзацом другим пункту 4 Указу Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.

Згідно з Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року N 599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 752/4045, підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку.

У рядку 2 вказаної заяви зазначається вид (види) діяльності, яким суб'єкт підприємницької діяльності передбачає займатися.

Зазначені суб'єктом малого підприємництва види діяльності записуються податковим органом у Свідоцтві про сплату єдиного податку.

Слід зауважити, що нормами Указу не передбачено обов'язку суб'єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.

Обмеження у застосуванні спрощеної системи щодо деяких видів підприємницької діяльності встановлені Законом України від 25 березня 2005 року N 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України". Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень цього Закону з 1 липня 2005 року до прийняття Закону України "Про спрощену систему оподаткування" Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" застосовується з урахуванням таких особливостей.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на:

суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких може застосовуватися спрощена система оподаткування, чинне законодавство не містить. При цьому додаткові обмеження не можуть встановлюватися підзаконними нормативними актами, зокрема Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.

У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2009 року № 1275/10/13-09, де зазначено, що наявність певного рядка в заяві суб'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Як висновкок, у листі Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2009 року № 1275/10/13-09 зазначено, що норми Указу поширюються на всі доходи суб'єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності, при цьому ставка, за якою сплачується єдиний податок таким суб'єктом малого підприємництва, визначається з урахуванням абзацу третього пункту 2 Указу.

Також, Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 грудня 2003 року N 633 «Про затвердження Податкового роз'яснення щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"», затверджено Податкове роз'яснення щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким зазначено, що Поняття суб'єктів малого підприємництва визначено у статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року N 2063-III "Про державну підтримку малого підприємництва". Згідно з цим Законом до суб'єктів малого підприємництва відносяться фізичні особи, які зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку як суб'єкти підприємницької діяльності і які здійснюють підприємницьку діяльність, не заборонену чинним законодавством, в тому числі у галузі сільського господарства.

Тобто, якщо фізична особа здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках, сплачуючи згідно з чинним законодавством ринковий збір, то на підставі статті 14 розділу IV Декрету з 1 січня 2004 року вона не втрачає права щодо самостійного обрання способу оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умови якщо: кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником фіксованого патенту, не перевищує п'яти; валовий дохід такої фізичної особи від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119000 грн.).

Оскільки до прийняття "спеціального закону" оподаткування доходу фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності (від продажу товарів, надання послуг, виконання робіт у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи) провадитиметься на підставі Декрету та Указу (а не Закону), термін "загальний оподатковуваний дохід (оподатковуваний дохід)" у значенні, наданому Законом, до такого доходу не застосовується. Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону термін "загальний оподатковуваний дохід" визначається як будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Таким чином, суд дйшов висновку, що з доходу, отриманого суб'єктом підприємницької діяльності у межах здійснення власної підприємницької діяльності (на власний ризик), який сплатив єдиний чи фіксований податок, відсутні законодавчі та методологічні підстави для утримання податку (прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб) у джерела виплати, положення статті 8 (в частині утримання податку у джерела виплати) та інші норми Закону, зокрема абзацу другого пункту 1.8 статті 1 Закону, не можуть бути застосовані по відношенню до таких доходів (виручки).

Тому, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 116112,94 гривень за основним платежем 1,00 гривню - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд не погоджується із висноками акту, з огляду на що, вважає податкове повідомлення - рішення №0002251704 від 27 жовтня 2011 року підлягає скасуванню, щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься копія книги обліку доходів і витрат Суб'єкта господарювання фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, відповідно до якої суми фактично отриманих позивачем доходів внаслідок здійснення підприємницької діяльності, склали: за 2009 рік - 489100 грн.; за 2010 рік - 432980 грн.; за 2011 рік - 110 035,00 грн.

Слід зазначити, що в акті від 12 жовтня 2011 року № 10785/17-4-2185005098 про результати документальної позапланової перевірки Суб'єкта господарювання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства період з 23 березня 2009 року по 05 жовтня 2011 року, податковим органом зазначено, що сума отриманих позивачем доходів внаслідок здійснення підприємницької діяльності за 2009 рік склала 489100 грн., одночасно зазначено, що у 2009 році позивачем перевищено суму обсягів продаж товарів (послуг) більш ніж на 300 000,00 грн.

Суд не погоджується із посиланням відповідача на підпункт 2.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, яким встановлено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) з огляду на настпне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Указу встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

При цьому, пунктом 7 Указу визначено вичерпний перелік осіб, на яких дія цього Указу не поширюється, а саме: суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального патенту; довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи; суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків; фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами; спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Враховуючи, що Указом визначено вичерпний перелік суб'єктів господарювання на яких не поширюється дія цього Указу, та ознаки яких не притаманні діяльності, яку веде позивач, зокрема, судом встановлено та не спростовано сторонами, що у 2009 - 2011 роках у Суб'єкта господарювання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими перебували 7 (сім) осіб, за яких позивач своєчасно та в повному обсязі сплачував відповідні відрахування та обов'язкові платежі (50% єдиного податку кожну особу, податок з доходів фізичних осіб тощо), суд вважає, що в частині визначення загального обсягу виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, слід керуватися спеціальними нормами, які встановлені Указом.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про необгрунтованість висновків, викладених в акті від 12 жовтня 2011 року № 10785/17-4-2185005098 про результати документальної позапланової перевірки Суб'єкта господарювання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23 березня 2009 року по 05 жовтня 2011 року та неправомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 27 жовтня 2011 року №0002261704 податкоим органом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Суб'єкта господарювання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Суб'єкта господарювання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському айоні міста Києва від 27 жовтня 2011 року № 0002251704 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 116 112,94 грн. за основним платежем і 1,00 грн. - за штрафними санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському айоні міста Києва від 27 жовтня 2011 року № 0002261704 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 143 643, 00 грн. за основним платежем і 30410,00 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.

4. Судові витрати в сумі 2146, 00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) присудити на користь Суб'єкта господарювання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Шарпакова