Справа № 2-1 /2007 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня  2007 року                                                 Рівненський міський суд

в особі судді                               Гладюк Г.Л.

при секретарі                             Михальчук Л.В.,

з участю позивачів                    ОСОБА_1  ОСОБА_2,  ОСОБА_3

представника позивачів           ОСОБА_5

представника відповідача         Буднього М. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1  ОСОБА_2 ОСОБА_3,  ОСОБА_4 до закритого акціонерного товариства „СП РЗВА" про захист прав власників патенту на корисну модель,

ВСТАНОВИВ:

В березні 1999 року ОСОБА_6, ОСОБА_4 ОСОБА_5 і ОСОБА_6 звернулись в суд з позовом до АББ РЗВА - СП у формі ЗАТ про захист прав власників патенту України № 132 на корисну модель „Комплектний розподільний пристрій зовнішньої установки". Згідно позовної заяви просили зобов'язати відповідача припинити подальше використання корисної моделі і стягнути на користь власників патенту компенсацію за порушення патентних прав та відшкодування моральної шкоди.

Належним відповідачем за вимогами ОСОБА_2., ОСОБА_1 ОСОБА_5 і ОСОБА_4.  судом визнано ЗАТ СП „РЗВА" як правонаступника АББ РЗВА -СП у формі ЗАТ.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_2. та ОСОБА_5 їх правонаступниками до участі у справі допущено ОСОБА_2 і ОСОБА_5

В процесі судового розгляду спору позивачі ОСОБА_4 ОСОБА_2,  ОСОБА_5 і ОСОБА_6 подали заяву про уточнення позовних вимог,  згідно якої просять стягнути з ЗАТ СП „РЗВА" збитки,  заподіяні порушенням прав власників патенту України № 132 на корисну модель „Комплектний розподільний пристрій зовнішньої установки" у виді неотриманого ліцензійного платежу в розмірі 121 310 грн. 00 коп., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 33 959 грн. 19 коп.,  збитки заподіяні внаслідок інфляції у розмірі 222 070 грн. 87 коп. та відшкодувати моральну шкоду,  стягнувши на користь кожного з них по 25 000 грн.00 коп.

Відповідач подав письмове заперечення проти позову,  покликаючись на його безпідставність. Вказує,  що винахідники не мали права вимагати укладення ліцензійного договору на використання корисної моделі по патенту №132,  оскільки AT РЗВА здійснило значну і серйозну підготовку до використання корисної моделі і відповідно набуло статусу суб'єкта права попереднього користування,  передбаченого  ст. 25 Закону України „Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" ( в редакції 1993 року ),  яке перейшло до ЗАТ СП „РЗВА" як правонаступника AT РЗВА щодо ділової практики по виробництву високовольтної апаратури. 17.06.1994 року між AT

2

РЗВА та СКБ В А був укладений договір № 3-94 на створення науково-технічної продукції,  предметом якого була розробка конструкторської документації на КТП 110/10 та 110/35 /10 кВ на загальну суму 1400 000 000 крб. Науково-технічні та економічні вимоги до науково - технічної продукції були викладені в технічному завданні AT РЗВА,  яке стало основою для розробки СКБ ВА конструкторської документації на КРПЗ-10. Приймання та оцінка конструкторської документації здійснювалася у відповідності до вимог технічного завдання. Технічне завдання як основний вихідний документ для розробки КРПЗ-10 було розроблено та узгоджено у вересні 1994 року як перший етап виконання договору,  укладеного між AT РЗВА та СКБ ВА,  тобто на той час вже існував фундамент для розробки конструкторської документації,  а також для виготовлення самого КРПЗ-10. Після розробки технічної документації,  замовником було в повній мірі здійснено розрахунки з СКБ ВА. Крім того,  з 20.01.1995 року було розпочато організацію виробництва КТП -110,  складовою частиною якого є КРПЗ-10,  чому передувала купівля комплектуючих та матеріалів,  виготовлення дослідних зразків. Отже,  у підприємства є всі законні підстави на безоплатне продовження використання корисної моделі. Відомості про видачу патенту України №132 на корисну модель „Комплектний розподільний пристрій зовнішньої установки" були публіковані 27.02.1998 року. З 21.03.2002 року дію цього патенту припинено з причин несплати збору за підтримання його чинності. Таким чином,  права,  які виникали з патенту № 132 діяли лише з 27.02.1998 року по 21.03.2002 року. Відтак,  ні до дня публікації відомостей про видачу патенту,  ні після припинення його дії,  позивачі права вимоги укладення ліцензійного договору не мають. Крім того вважає,  що між діями (бездіяльністю) відповідача та неотриманням доходів позивачами відсутній причинно-наслідковий зв'язок,  між сторонами відсутні грошові зобов'язання,  тому відповідно позивачі не вправі вимагати й стягнення 3 % річних та втрат від інфляції. Не довели позивачі,  на думку відповідача,  й розмір завданих їм збитків,  оскільки правильність визначення розміру роялті по їх винаходу 7% викликає сумнів. Необґрунтованими і такими,  що не підлягають до задоволення відповідач визнає й вимогу позивачів в частині відшкодування моральної шкоди,  покликаючись на те,  що ним не здійснено жодних неправомірних дій,  які б призвели до порушення прав позивачів та заподіяння їм моральної шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_6,  ОСОБА_4 ОСОБА_5 та представник позивачів ОСОБА_6  позовні вимоги підтримали. Просять стягнути з відповідача на користь кожного із них збитки у виді неотриманого ліцензійного платежу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в розмірі по 94335 грн. 02 коп. і на відшкодування моральної шкоди по 25 000 грн. 00 коп. Пояснили,  що ОСОБА_6,  ОСОБА_4 ОСОБА_5 і ОСОБА_6 є власниками патенту України № 132 на корисну модель „Комплектний розподільний пристрій зовнішньої установки". Згідно чинного законодавства патент - це охоронний документ,  що засвідчує пріоритет,  авторство і право власності. Однак,  АББ РЗВА -СП у формі ЗАТ,  правонаступником якого є ЗАТ „СП РЗВА",  в порушення законодавства України,  без укладення ліцензійного договору з 1997 року почало використовувати у виробництві КРПЗ-10 цей винахід. При цьому про використання патенту не надало відповідної інформації в технічних рекламних матеріалах,  не звітувало про це перед органами державної статистики,  що позбавило авторів патенту права претендувати на передбачені державою нагороди.

Будучи завчасно повідомленим листом від 23.07.1996 року за вхідним № 12-3571 про наявність в конструкції КРПЗ-10 даного винаходу,  АББ РЗВА цю обставину проігнорувало. Технічна документація від AT РЗВА була передана АББ РЗВА без узгодження своїх дій з власниками патентів і в подальшому використана АББ РЗВА без дозволу та без відповідного повідомлення власників. На підставі матеріалів,  наданих відповідачем суду,  за період з квітня 1997 року по грудень 1998 року було виготовлено

3

і реалізовано КРПЗ-10 на суму 1 733 013 грн. 00 коп. Згідно з оцінкою інтелектуальної власності по рекомендації Академії правових наук України,  державного патентного відомства України та державного агентства України по авторських і суміжних правах,  ліцензійний платіж (роялті) становить 7 % від ціни виготовленої продукції. Отже,  доходи у вигляді не отриманого ліцензійного платежу складають 121 310 грн. 00 коп. Крім того,  порушивши зобов'язання щодо укладення ліцензійного договору,  відповідач згідно  ст. 214 ЦК УРСР повинен сплатити матеріальні збитки як борг з урахуванням інфляції та 3 % річних за весь час прострочення грошового зобов'язання. Загалом збитки,  заподіяні внаслідок інфляції,  з урахуванням офіційно встановлених Державним комітетом статистики індексів,  станом на травень 2007 року складають 222070 грн. 87 коп.,  З % річних станом на квітень 2007 року - 33 957 грн. 19 коп. Таким чином,  з відповідача на користь винахідників цієї корисної моделі належить стягнути збитки у виді не отриманого ліцензійного платежу у розмірі 121310 грн. 00 коп.,  збитки заподіяні внаслідок інфляції у розмірі 222070 грн. 87 коп. та 3 % річних у розмірі 33959 грн. 19 коп.,  в всього 377340 грн. 06 коп.,  а відповідно кожному з власників патенту 1/4 частку від цих сум.

Крім того,  своїми протиправними діями,  які виразились у незаконному,  всупереч волі власників використанні патенту № 132, а також у безпідставних звинуваченнях перед правоохоронними органами,  в затягуванні судового розгляду спору,  відповідач завдав їм значної моральної шкоди,  що виразилось в заподіянні їм тяжких душевних страждань. В результаті їх життя кардинально змінилось,  порушився нормальний життєвий ритм,  виникли проблеми у спілкуванні з родичами і друзями,  було боляче усвідомлювати,  що належні їм на праві власності патенти використовують без їх згоди. Усі сили були спрямовані на те,  щоб довести ,  що кожен має право володіти,  користуватися,  розпоряджати своєю власністю,  результатами своєї інтелектуальної діяльності. Така поведінка відповідача потребувала додаткового психічного навантаження,  виникла нервозність,  неспокій,  що негативно відобразилось на їх здоров'ї. Це позбавило їх можливості реалізувати цілий ряд власних технічних ідей. Покликаючись на викладені обставини,  крім збитків,  просять відшкодувати завдану їм моральну шкоду,  стягнувши на користь кожного з них по 25 000 грн. 00 коп.

Доводи відповідача про наявність у нього права попереднього користування,  вважають безпідставними,  оскільки відповідач не надав доказів,  що на дату подання заявки він здійснив значну й серйозну підготовку для використання заявленого винаходу. Крім того вважають,  що в діях відповідача відсутній факт добросовісності. Ні AT РЗВА,  ні АББ РЗВА - СП у формі З AT,  самостійну паралельну творчу роботу по створенню рішення тотожного заявленому винаходу не проводило,  патент на винахід використало без дозволу власників. Фактичного використання винаходу на дату подання заявки у відповідача не було. За таких обставин,  відповідач не може претендувати на право попереднього користування. Вважають,  що в даному конкретному випадку норма про право попереднього користування не може бути застосована в принципі,  оскільки таке право виникає у випадках паралельного створення різними особами незалежно одна від одної внаслідок власної добросовісної творчої праці два тотожних рішення.

Представник відповідача позов не визнав,  покликаючись на його безпідставність. Вказує,  що до публікації відомостей про видачу патенту №132 ,  його власники не вправі були вимагати укладення ліцензійного договору,  а відповідно й не вправі вимагати стягнення завданих цим збитків. Саме експертиза по суті заявки на винахід визначає патентоспроможність заявленого технічного рішення і є підставою для визнання технічного рішення винаходом.  Майнові права у власників патенту №132 на корисну модель „Комплектний розподільний пристрій зовнішньої установки" виникли лише   з моменту публікації відомостей про його видачу - 27.02.1998 року.

4

Однак і після цього власники патенту не мали права вимагати укладення ліцензійного договору,  оскільки AT P3BA,  правонаступником якого щодо ділової практики по виробництву високовольтної апаратури є З AT СП „РЗВА",  на той час був суб'єктом права попереднього користування,  яке перейшло до ЗАТ СП „РЗВА". Відповідач реалізував передбачене законом право попереднього користування,  тому не здійснив жодних неправомірних дій і права позивачів не порушив. Суб'єкт права попереднього користування не зобов'язаний укладати з власником патенту ліцензійний договір,  як і відшкодовувати збитки,  завдані його неукладенням.  З 21.03.2002 року дія патенту № 132 припинена,  відповідно припинені права позивачів на вказаний винахід.

Крім того вважає,  що між діями (бездіяльністю) відповідача та неотриманням доходів позивачами відсутній причинно-наслідковий зв'язок. Позивачі не довели,  що розмір роялті по їх винаходу повинен був становити саме 7 %. Зазначає,  що між сторонами відсутні грошові зобов'язання,  тому позивачі не вправі вимагати й стягнення 3 % річних та втрат від інфляції.

Не обґрунтованими і такими,  що не підлягають до задоволення представник відповідача визнає й вимогу позивачів в частині стягнення моральної шкоди,  покликаючись на те,  що відповідач не здійснив жодних неправомірних дій,  які б призвели до порушення їх прав. З наведених мотивів,  просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши докази у справі,  суд приходить до висновку,  що позов підлягає до задоволення частково.

Як встановлено судом,  що підтверджено матеріалами справи,  ОСОБА_6,  ОСОБА_4 ОСОБА_5 і ОСОБА_6 17.03.1995 року подали до Державного патентного відомства України заяву на видачу патенту на корисну модель „Комплектний розподільний пристрій зовнішньої установки". 21.03.1995 року відомством встановлено право пріоритету і 31.07.1997 року прийнято рішення про видачу ОСОБА_2,  ОСОБА_7,  ОСОБА_5 і ОСОБА_8.  патенту № 132 на корисну модель „Комплектний розподільний пристрій зовнішньої установки". Відомості про це опубліковано в офіційному бюлетені „Промислова власність" № 1 27.02.1998 року. Дія патенту була встановлена до 21.03.1999 року. За клопотанням авторів патенту Держпатент України своїм рішенням від 14.04.2000 року продовжив строк дії патенту до 21.03.2003 року,  що було опубліковано в бюлетені № 2 від 29.03.2000 року.

Відповідно до виписки з Державного реєстру патентів України на корисні моделі дію патенту № 132 припинено з 21.03.2002 року з причин несплати збору за підтримання його чинності ( відомості опубліковані 15.04.2004 року в бюлетені № 4).

Згідно чинного законодавства патент - це охоронний документ,  що засвідчує пріоритет,  авторство і право власності.

Відповідно до  ст. 29 Закону України „ Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" встановлено ,  що „будь-яке посягання на права власника патенту,  передбачене  ст. 23 цього Закону вважається порушенням прав власників патенту,  що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України".

У відповідності до  ст. 23 вказаного Закону,  посяганням на права власника патенту,  є використання винаходу без дозволу власника патенту,  тобто без укладення з ним ліцензійного договору,  який підлягає реєстрації в Держпатенті України.

Таким чином,  підприємство,  яке бажає використати у своєму виробництві чужий винахід,  що захищений патентом України,  чи заявлений в Держпатенті України,  зобов'язаний до початку використання укласти з власником патенту ліцензійний договір на право використання винаходу,  або ж укласти договір про переуступку права на патент.

Однак,  як встановлено судом,  що підтверджено матеріалами справи,  АББ РЗВА - СП у формі  ЗАТ,   правонаступником  якого  є  ЗАТ „СП РЗВА",  в порушення

5

законодавства України,  без укладення ліцензійного договору та договору переуступки права власності на патент використало корисну модель,  захищену патентом України № 132 у виробництві комплектних розподільних пристроїв зовнішньої установки типу КРПЗ-10.

В судовому засіданні доведено ,  що листом від 23.07.1996 року за вхідним № 12-3571,  АББ РЗВА - СП у формі ЗАТ було завчасно повідомлене про наявність в конструкції КРПЗ-10 даної корисної моделі,  проте цю обставину проігнорувало.

Як видно із матеріалів справи,  протягом 1996-1999 років керівництву АББ РЗВА - СП у формі ЗАТ,  власниками патенту було направлено ряд листів з пропозиціями щодо узаконення використання винаходу. Однак пропозиція винахідників прийнята не була,  ні ліцензійного договору,  ні договору переуступки патенту не було укладено.

Відповідно до  ст. 203 ЦК України (1963 року),  чинного на час виникнення спірних правовідносин,  у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки,  в тому числі не одержані кредитором доходи,  які він одержав би,  якби зобов'язання було виконано боржником.

Згідно ч. 1  ст. 28 Закону України „Про охорону прав на винаходи та корисні моделі",  права,  що виникають з патенту,  діють від дати публікації відомостей про його видачу. Таким чином,  право вимоги укладення ліцензійного договору у позивачів виникло з 27.02.1998 року.

На підставі довідок,  наданих суду ЗАТ „СП РЗВА" 26.09.2000 року,  за період після публікації відомостей про патент - з лютого 1998 року по грудень 1998 року відповідачем було виготовлено і реалізовано КРПЗ-10 на суму 672 819 грн.,  зокрема : по договору № 613-16-98 від 28.03.1998 року 1 штука на суму 379147 грн. та по договору № 613-157-98 від 15.12.1998 року на суму 293672.

Наведених обставин представник відповідача не заперечує.

Згідно з „Оцінкою інтелектуальної власності" виданою Академією правових наук України,  Державним патентним відомством України і Державним агентством України по авторських і суміжних правах (т.4 ст. 238),  ліцензійний платіж (роялті) на продукцію індивідуального виробництва,  до якої належить КРПЗ-10,  становить 7 % від ціни виготовленої продукції. Використання ставки роялті 7% суд визнає обґрунтованим,  отже доходи у виді неотриманого ліцензійного платежу складають 47 097 грн. 33 коп. ( 7% від 672819). Частка кожного з власників патенту складає 1/4 ,  а в грошовому виразі - 11 774 грн. 00 коп.

Доводи відповідача,  що AT РЗВА було суб'єктом права попереднього користування не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Згідно з п. 2  ст. 23 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі",  використанням винаходу визнається - виготовлення продукту,  що охороняється патентом.  Підготовка для виготовлення має чіткі строки. Вона починається з моменту передачі замовнику технічної документації та відповідного наказу про підготовку виробництва і закінчується актом приймання установочної партії.

Як вбачається з матеріалів справи,  між AT РЗВА та СКБ ВА був укладений договір № 3-94 від 17.06.1994 року на створення науково-технічної продукції,  по якому СКБ. В А взяло на себе зобов'язання розробки конструкторської документації на КРПЗ-10,  а AT РЗВА зобов'язалось здійснити оплату виконаної науково-технічної продукції в сумі 1 400 000 000 крб.

Науково-технічні та економічні вимоги до науково - технічної продукції були викладені в технічному завданні на дослідно-конструкторську роботу „Розробка комплектного розподільчого пристрою зовнішньої установки КРПЗ-10" № 3-94,  розробленому та погодженому 19.09.1994 року,  яке було основою для розробки СКБ ВА конструкторської документації на КРПЗ-10.  Згідно     таблиці №2 технічного

6

завдання,  строк виготовлення технічної документації визначений з серпня 1994 року по вересень 1995 року.

Відповідно до наказу по заводу № 49 від 20.01.1995 року AT P3BA розпочало організацію виробництва КТП - 110,  складовою частиною якого є КРПЗ-10. Проте у грудні 1995 року відповідно до додаткової угоди № 2 від 14.11.1995 року до договору № 3-94,  підготовку до виготовлення першого зразка КРПЗ-10 для замовника станції „Вишневець" було зупинено у зв'язку з відсутністю у AT P3BA матеріалів на виготовлення металоконструкції 2-х торцевих   і 2-х внутрішніх блоків.

Готовність підприємства до виробництва нової продукції визначається спеціальною міжвідомчою комісією( МВК),  яка призначається в обов'язковому порядку згідно з ГОСТ 15.001-88.

Як вбачається із матеріалів справи,  перша установча партія КРПЗ-10 була виготовлена на АББ РЗВА - СП у формі ЗАТ( яке створене 21.04.1996 року) . Наказом по АББ РЗВА від 18.12.1997 року № 762 була призначена спеціальна міжвідомча комісія (МВК) по прийманню установочної партії,  яка працювала з 24 по 26 грудня 1997 року і рекомендувала КРПЗ-10 для промислового виробництва.

Заявка авторів винаходу була зареєстрована в Державному патентному відомстві України 17.03.1995 року. Отже,  станом на дату подачі заявки значна і серйозна підготовка до використання винаходу у виробництві AT РЗВА не була закінчена.

Як встановлено судом,  розробником документації та її власником на КРПЗ-10 ,  в яких використано патент,  є спеціальне конструкторське бюро високовольтної апаратури (СКБ ВА),  власниками патенту - їх автори ОСОБА_6,  ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 АГ РЗВА власної розробки не мало і передало технічну документацію АББ РЗВА - СП у формі ЗАТ без погодження і дозволу власників патенту,  що є порушенням їх прав.

23.07.1996 рокуД 1.08.1998 року та 21, 10.1998 року автори патенту звертались до АББ РЗВА - СП у формі ЗАТ з пропозицією взяти даний винахід у власність підприємства або укласти ліцензійний договір. Проте,  пропозиція підприємством не була прийнята.

Згідно роз'яснення Рівненської обласної організації винахідників і раціоналізаторів України за №19 від 25.05.1999 року та роз'яснення галузевого комітету Верховної Ради України за № 05-5/ 15-360 від 21.10.1999 року право попереднього користування виникає при одночасній наявності таких умов : незалежно від автора розробки повинно бути створене тотожне рішення як наслідок самостійної паралельної роботи; вказана розробка повинна бути реально застосована особою,  що претендує на це право,  або особа повинна здійснити необхідні приготування до застосування розробки; використання повинно бути добросовісним .

Враховуючи вищевикладене,  керуючись ч. 1  ст. 25 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" ( в редакції 1993 року),  суд приходить до висновку , що підприємство AT РЗВА ,  а відповідно і його правонаступники,  права попереднього користування не мали.

Отже,  АББ РЗВА - СП у формі ЗАТ,  розпочавши виробництво КРПЗ-10,  використало чужу власність,  чим порушило положення  ст. 29 Закону „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та  ст. ст.41, 54 Конституції України. Такі дії не можуть бути визнані добросовісним використанням винаходу,  що є однією із умов визнання права попереднього використання.

Оцінивши викладені обставини в сукупності,  суд визнає позов ОСОБА_4 ОСОБА_2,  ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в частині стягнення з відповідача збитків у виді неотриманого ліцензійного платежу таким,  що підлягає до задоволення частково на суму 47 097 грн. 33 коп.,  відповідно на користь кожного з них підлягає до стягнення по 11 774 грн. 00 коп.

7

В решті позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити з наступних підстав.

 ст. 214 ЦК України (1963 року),  за якою у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також 3% річних з простроченої суми,  якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів,  діє з 03.11.1999 року і не має зворотної сили. Оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли до введення в дію зазначеної норми права,  вона не підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Крім того згідно цієї норми лід грошовими зобов'язаннями розуміються зобов'язання,  за якими боржник повинен сплатити кредитору гроші.

В даному ж випадку мало місце зобов'язання укласти ліцензійний договір або договір переуступки права власності на патент.

Таким чином,  підстав для стягнення суми збитків з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних немає.

Не підлягає до задоволення й вимога позивачів про відшкодування моральної шкоди.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 31.03.1995 року №4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди"( з послідуючими змінами),  спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної ( немайнової) шкоди розглядаються судами,  зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках,  передбачених статтями 7,  440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством,  яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань,  що підпадають під дію Закону „ Про захист прав споживачів" чи інших законів,  що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Правовідносини,  що виникли між сторонами регулюються Законом України „ Про охорону прав на винаходи та корисні моделі",  яким відшкодування моральної шкоди у випадку порушення прав на винахід чи корисну модель не передбачено.

Крім того,  суд вважає ,  що позивачі належними доказами не довели й сам факт заподіяння їм діями відповідача моральних чи фізичних страждань,  втрат немайнового характеру і не обґрунтували розмір моральної шкоди,  яку просять стягнути.

На підставі викладеного,   ст. 48 Закону України „Про власність",   ст. ст. 23, 25, 29, 30 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (в редакції від 23.12.1993 року),   ст.  ст. 4,  151,  151, 203, 208 ЦК України ( 1963 року),  керуючись  ст. ст.10,  60,  208,  209,  212-215,  218,  223,  292,  294 ЦПК України,  суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1  ОСОБА_2 ОСОБА_3,  ОСОБА_4 до закритого акціонерного трвариства СП „РЗВА" про захист прав власників патенту на корисну модель задовольнити частково.

Стягнути з закритою акціонерного товариства „СП РЗВА" на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2ОСОБА_3, ОСОБА_4 збитки у виді неотриманого ліцензійного платежу в сумі по 11 774 грн. 00 коп. (одинадцять тисяч сімсот сімдесят чотири грн.. 00 коп.) кожному.

В решті позовних вимог відмовити.

8

Стягнути з закритого акціонерного товариства „СП РЗВА" в дохід державного бюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. 00 коп. (тридцять грн.. 00 коп.) та в прибуток місцевого бюджету судовий збір в сумі 471 грн. 00 коп. (чотириста сімдесят одна грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в двадцятиденний після подачі заяви строк апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання цієї заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.