У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Міщенка С.М., |
|
суддів |
Кліменко М.Р. і Кармазіна Ю.М. |
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 лютого 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, і касаційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_3. на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 21 червня 2005 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянин України, такий, що відповідно до
ст. 89 КК України судимості не мав,
засуджений до позбавлення волі:
- за ч. 1 ст. 152 КК України на чотири роки;
- за ч. 2 ст. 153 КК України на п'ять років.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів ОСОБА_1. визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
Також даним вироком ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 153 КК України виправдано.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. 209 грн. 60 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У частині заявлених ОСОБА_2. позовних вимог на суму 3204 грн. цивільний позов залишено без розгляду.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 14 грудня 2006 року касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задоволено, касаційні скарги представника потерпілої ОСОБА_3., засудженого ОСОБА_1. і в його інтересах захисника ОСОБА_4. . задоволено частково. Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_1. скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.
При новому апеляційному розгляді 17 квітня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області вирок щодо ОСОБА_1. залишила без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1засуджено за те, що він 12 листопада 2003 року приблизно о 19-ій год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в автобусі “Ікарус 256”, що знаходився поблизу лісосмуги поруч з 7-им кілометром автодороги с. Северинка - смт. Олександрівка Кіровоградської області, погрожуючи ОСОБА_2. застосуванням фізичного насильства та завдаючи їй удари в область голови і тулуб, використовуючи її безпорадний стан, вчинив згвалтування потерпілої та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вступивши в аногенітальний статевий контакт.
Цим же вироком ОСОБА_1за ст. 153 ч. 1 КК України виправдано. Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в насильницькому задоволенні з ОСОБА_2. за вищенаведених обставин статевої пристрасті неприродним способом шляхом орогенітального статевого контакту.
У касаційному поданні прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу щодо ОСОБА_1надіслати на новий апеляційний розгляд. Мотивує прохання тим, що апеляційний суд всупереч вимог ст. 399 КПК України при новому апеляційному розгляді справи не звернув уваги на вказівки суду касаційної інстанції. Наведене, на думку прокурора, обумовило безпідставність висновку апеляційного суду про обгрунтованість виправдання засудженого за ст. 153 ч. 1 КК України та залишення вироку в частині призначеного йому покарання без зміни.
У касаційній скарзі і доповненні до неї представник потерпілої ОСОБА_3. просить судові рішення щодо ОСОБА_1скасувати і наводить доводи, аналогічні тим, які наведені прокурором у касаційному поданні. Також вказує про неправильне вирішення цивільного позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарги, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджується дослідженими і належно оціненими судом доказами і в касаційному поданні прокурором та в касаційній скарзі представником потерпілої не оспорюється.
Як вбачається з матеріалів справи, при повторному її розгляді апеляційний суд перевірив доводи апеляцій прокурора та представника потерпілої про необгрунтованість виправдання ОСОБА_1за ч. 1 ст. 153 КК України та визнав їх безпідставними, належним чином умотивувавши своє рішення.
Дії ОСОБА_1за ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України кваліфіковані правильно.
Призначаючи ОСОБА_1. покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного і конкретні обставини справи.
Апеляційний суд, розглядаючи справу в апеляційному порядку, визнав покарання, призначене ОСОБА_1., достатнім і необхідним для його виправлення.
Підставами для такого висновку апеляційного суду слугували дані про особу винного, який є таким, що судимості не мав, позитивно характеризувався за місцем проживання і роботи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Крім того, апеляційним судом було взято до уваги те, що на час повторного апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 відбув понад ½ строку покарання, не допускав порушень режиму утримання і трудової дисципліни, до роботи ставився сумлінно і мав заохочення, що стало підставою для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням у виді виправних робіт з відрахуванням 15 % в дохід держави відповідно до постанови Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13.12.2006 року. Після заміни покарання більш м'яким ОСОБА_1 працював, характеризувався позитивно та частково відшкодував заподіяну потерпілій шкоду.
З огляду на викладене, доводи прокурора та захисника ОСОБА_3. про недотримання апеляційним судом при повторному розгляді справи вказівок, які містились в ухвалі Верховного Суду України від 14 грудня 2006 року щодо необгрунтованості виправдання ОСОБА_1за ч. 1 ст. 153 КК України та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості, є безпідставними.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не встановлено.
Цивільний позов вирішено судом правильно. Що ж стосується доводів захисника ОСОБА_3. про те, що суд безпідставно не стягнув із засудженого суму відшкодування втраченого заробітку, то в цій частині цивільний позов залишено без розгляду, що не позбавляє ОСОБА_2. права на пред'явлення його в порядку цивільного судочинства.
Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, і касаційної скарги представника потерпілої ОСОБА_3. відмовити.
С у д д і:
С.М. Міщенко М.Р. Кліменко Ю.М. Кармазін