Справа № 2-410/12

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєва Т.Г. ,

при секретарі - Хлуд А. Ю.,

за участю

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідачів: Подольського А.А.,

Рублевської Н.П.,

Герасименко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної виконавчої служби України, Державної казначейської служби України, Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2012 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції, треті особи: Державна казначейська служба України, Головне управління у Полтавській області Державної казначейської служби про відшкодування шкоди. До початку розгляду справи по суті представник позивача заявив клопотання про заміну неналежних відповідачів, надавши суду уточнену позовну заяву до Держави України в особі Державної виконавчої служби України, Державної казначейської служби України, Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 квітня 2008 року на його користь стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в солідарному порядку борг за договором позики в сумі 180 000,00 грн., 49 000,00 грн. відсотки за користування позикою, а всього 229 000,00 грн. Зазначене рішення суду з 20 травня 2008 року знаходиться на виконанні в Автозаводському відділі державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції. Проте, до даного часу рішення суду не виконано, в зв'язку із бездіяльністю працівників Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції по проведенню виконавчих дій та грубим порушенням низки норм Закону.

Тому, позивач вимушений був звернутися з позовом до суду, в якому просив стягнути з Держави України в особі Державної виконавчої служби України, Державної казначейської служби України, Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції за рахунок коштів державного бюджету України 232 843,11 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 20 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.

27.04.2012 року позивачем до суду було подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої було зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди до 192 593,11 грн., які вони просили стягнути за рахунок державного бюджету України.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з викладених в позові підстав, просили його задовольнити.

Представник відповідача Державної виконавчої служби України в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, надавши письмові заперечення проти позову.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, надавши письмові заперечення проти позову.

Представник Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, надавши суду письмові заперечення проти позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню, входячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 квітня 2008 року на користь позивача з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в солідарному порядку було стягнуто борг за договором позики в сумі 180 000,00 грн., 49 000,00 грн. відсотки за користування позикою, а всього 229 000,00 грн.

22 травня 2008 року державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-1636, виданим 20.05.2008 року Автозаводським районним судом м. Кременчука.

Проте, до даного часу рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 квітня 2008 року не виконано.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19 травня 2010 року було визнано бездіяльність органу державної виконавчої служби - Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції - неправомірною, зобов'язано Автозаводський відділ державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції вжити передбачених законом заходів з примусового виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука по справі №2-1636/2008 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики (а.с.46-48).

Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування шкоди за рахунок держави, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Отже, оскільки судовим рішенням була визнана неправомірною бездіяльність Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції, тому ця обставина не підлягає доказуванню відповідно до ст.61 ЦПК України.

Згідно ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконується податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконується органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, зазначеної у статті 3 цього Закону, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини такої юридичної особи. Збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до ч. 2 ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За таких обставин, не стягнення вчасно коштів за рішенням суду з боржників, не відносяться до збитків в розумінні ст.22 ЦК України, а тому позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Також, суд вважає, що не підлягає задоволенню вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка її завдала; якщо шкода завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках встановлених законом.

Відповідно до ст. 95 Конституції України Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.

Пункт 8 статті 7 Бюджетного Кодексу України закріплює принцип цільового використання бюджету, а саме будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до п.п.2) п.41 Порядку виконання рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, ст.25 БК України, Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень діяльності чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час стягнення ними своїх повноважень.

Згідно ч. 1 ст.23 Бюджетного Кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до п.44 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджету згідно з пунктом 41 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Таким чином, обов'язок органу державної влади відшкодувати моральну шкоду незалежно від вини відповідно до п.3 ч.2 ст.1167 ЦК України має бути встановлений спеціальним Законом. Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає за невиконання законної вимоги державним виконавцем такого виду відповідальності як відшкодування стягувачу моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 1167 ЦК України, ст.3,87 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.7, 25 Бюджетного Кодексу України та ст.ст.10,57,60, 209,215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної виконавчої служби України, Державної казначейської служби України, Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя