УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/818/2012Головуючий суду першої інстанції:Михайлов Р.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О.

"16" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПритуленко О.В.,

СуддівЛоманової Л.О., Кустової І.В.,

При секретаріКовтун Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Кіровської центральної районної лікарні АР Крим про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 28 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Кіровської центральної районної лікарні АР Крим з вимогами про скасування наказу від 31 січня 2012 №19-Л про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У позові зазначила, що з 14 лютого 2000 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах, працювала на посаді молодшої медичної сестри пологового відділення. Наказом від 31 січня 2012 року №19-Л відповідач звільнив її з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності працівників.

Звільнення вважає незаконним, оскільки порушений порядок вивільнення, передбачений законом - у встановлений законом строк профспілкова організація не була проінформована про скорочення чисельності штату працівників; відповідач не провів остаточного узгодження її звільнення з профспілковою організацією; наказ про скорочення чисельності працівників виданий на підставі кошторису витрат та доходів лікарні на 2012 рік, якій до затвердження бюджету району на 2012 рік не мав юридичної сили.

Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 28 березня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову.

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність порушень трудового законодавства при звільненні позивачки, не врахував порушення відповідачем вимог ст. 22 ЗУ «Про професійних спілках, їх правах та гарантіях діяльності» щодо своєчасного інформування органу первинної профспілкової організації про наступне вивільнення працівників; не звернув увагу на те, що попередня згода профспілкової організації, яка надана відповідачу на проведення звільнення, не свідчить про дотримання працедавцем вимог ст.43 КЗпП України, оскільки не є остаточною.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Вирішуючи спір щодо правомірності звільнення позивача з роботи, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці, які супроводжувалися скороченням посад та вивільненням працівників; звільнення позивача з роботи проведено з додержанням норм трудового законодавства України.

Такий висновок суду слід визнати правильним.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці передбачена пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. Під змінами в організації виробництва і праці в п. 1 ст. 40, зокрема, мається на увазі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.

Встановлено, що наказом №28А від 16 лютого 2000 року ОСОБА_6 з 14 лютого 2000 року була прийнята на посаду молодшої медичної сестри пологового відділення Кіровської центральної районної лікарні АР Крим (а.с.9).

Наказом №19-Л від 31 січня 2012 року позивача звільнено з займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності працівників.

Порядок вивільнення працівника встановлено статтею 49І КЗпП України, зокрема, про наступне вивільнення працівника персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Як випливає з матеріалів справи, зазначені вимоги закону відповідачем були виконані -позивач попереджена про звільнення 30 листопада 2011 року (а.с.33).

Згідно зі ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як встановлено судом першої інстанції, вимоги зазначеної статті відповідачем при звільненні позивачки також дотримані - 17 січня 2012 року на засіданні профспілкового комітету Кіровської центральної районної лікарні за поданням адміністрації було прийнято рішення про надання згоди на звільнення робітників, в тому числі й позивачки (витяг з протоколу №55 від 17 січня 2012 року, а.с.19).

На підставі наведеного, враховуючи, що сам факт проведення змін в організації виробництва і праці Кіровської центральної районної лікарні апелянтом не оспорюється, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що при звільненні позивачки відповідачем було дотримано процедуру і порядок вивільнення працівника, передбачені чинним законодавством про працю.

Посилання апелянта на порушення відповідачем положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не можна визнати підставою для скасування оскаржуваного рішення. Відповідно до вказаної норми закону роботодавець, який планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру, або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень, надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів.

Порушення встановлених строків інформування профспілкової організації, вимог до змісту поданої інформації, за умови дотримання інших вимог закону щодо розірвання трудового договору з ініціативи працедавця, не є підставою для поновлення працівника на роботі.

Враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей про те, що порушення відповідачем строку інформування профспілкової організації про скорочення чисельності працівників, призвело до порушення трудових прав позивача при звільненні, порядок здійснення якого регулюється відповідними нормами КЗпП України, доводи апелянта про недотримання відповідачем положень ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не можна визнати підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Розірвання трудового договору з позивачем проведено з дотриманням вимог ст.43 КЗпП України щодо попереднього отримання згоди органу профспілкової організації, відтак, надання згоди, яка визначена, як попередня (що не передбачено законом), не свідчить про порушення положень вказаної норми закону.

Таким чином, оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, ст.ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 28 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.