№ 2-368/12

РІШЕННЯ

іменем України

13.04.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сеніна В.Ю.

при секретарі Кравченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»та ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пені за затримку виплати та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

у травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ НАСК «Оранта»(далі -відповідач-1) та ОСОБА_2 (далі -відповідач-2) про стягнення страхового відшкодування, пені за затримку виплати та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.01.2009 на вул. Набережній у м. Березань Київської області сталося ДТП за участю автомобілів НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_2, який належить йому та яким керувала ОСОБА_3, внаслідок чого автомобілі було пошкоджено.

Постановою Березанського міського суду Київської області від 14.01.2009 винним у ДТП було визнано ОСОБА_2

Оскільки цивільну відповідальність ОСОБА_2 було застраховано ВАТ НАСК «Оранта» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8593705, ОСОБА_1 17.01.2010 та 10.06.2010 звертався до відповідача-1 із заявами про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, але відповідач-1 виплату страхового відшкодування не здійснив.

14 квітня 2009 року ФОП ОСОБА_4 було складено висновок автотоварознавчого дослідження № 104-1, згідно з яким матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Шевроле», склав 26890,31 грн.

Таким чином, на думку позивача, відповідач-1 має сплатити йому страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності ОСОБА_2, за вирахуванням франшизи, в розмірі 24990 грн.

Крім того, позивач послався на факт порушення відповідачем-1 строків виплати страхового відшкодування, оскільки ним всі документи, необхідні для виплати, було надано відповідачу-1 10.06.2010, але страхове відшкодування на час звернення до суду не сплачено.

Просить стягнути з відповідача-1 страхове відшкодування в розмірі 24990 грн., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 3215,49 грн., а з відповідача-2 -1900,31 грн. завданої матеріальної шкоди, яка не покривається дією полісу обов'язкового страхування, 650 грн. -витрати на проведення експертизи та 5000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, а також з відповідачів -судові витрати, пропорційно до задоволених вимог.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити за викладених у ньому підстав.

Представник ВАТ НАСК «Оранта»та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не направили. Будучи присутніми в минулих судових засіданнях представники відповідачів проти задоволення позову заперечували.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 04.01.2009 на вул. Набережній у м. Березань Київської області сталося ДТП за участю автомобілів НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 та яким на відповідній правовій підставі керувала ОСОБА_3, внаслідок чого автомобілі було пошкоджено.

Постановою Березанського міського суду Київської області від 14.01.2009 винним у ДТП було визнано ОСОБА_2

14 квітня 2009 року ФОП ОСОБА_4 було складено висновок автотоварознавчого дослідження № 104-1, згідно з яким матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Шевроле», склав 26890,31 грн.

Оскільки цивільну відповідальність ОСОБА_2 було застраховано ВАТ НАСК «Оранта» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8593705, ОСОБА_1 17.01.2010 та 10.06.2010 звертався до відповідача-1 із заявами про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, але відповідач-1 виплату страхового відшкодування не здійснив.

Страховий акт відповідачем-1 не складався та рішення про визначення суми страхового відшкодування не приймалося.

Згідно із ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі -Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 12.1 ст. 12 Закону визначено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від ліміту відповідальності страховика (25500 грн.) та складає 510 грн.

Відповідач-1 на обґрунтування та підтвердження своїх заперечень, щодо стягнення з нього суми страхового відшкодування, у визначеному позивачем розмірі, доводи останнього не спростував та відповідних доказів не надав.

Відповідно до п. 32.7 ст. 37 Закону передбачено, що страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.

Із даних звіту № 104-1 вбачається, що втрата товарного вигляду автомобіля «Шевроле»складає 3589,92 грн. та відшкодуванню не підлягає.

За вказаних обставин з відповідача-1 підлягає стягненню грошова сума в розмірі 23300,39 грн. (26890,31 грн. -3589,92 грн.), яка покривається дією поліса обов'язкового страхування.

Щодо стягнення з відповідача-1 пені за затримку у виплаті страхового відшкодування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Законом, зокрема пунктом 36.5 ст. 36, передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, але, як встановлено в ході розгляду справи, відповідачем-1 сума страхового відшкодування остаточно не визначалася, страховий акт не складався та рішення з приводу визначення суми страхового відшкодування, належного до виплати позивачу, не приймалося.

Посилання позивача на норми п. 37.2 ст. 37 Закону («Відмова у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати)») є необґрунтованими, оскільки положеннями вказаного пункту визначено, що «…Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови...», а отже стягнення пені не передбачає.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача-2 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що у цій частині позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В судовому засіданні позивачем факт заподіяння йому моральної шкоди з боку відповідача-2 не доведено, а в позові взагалі відсутнє будь-яке посилання на заподіяння такої шкоди з відповідним обґрунтуванням.

Крім того, згідно із квитанцією № 0086400 від 10.04.2009, позивачем проведено оплату визначення вартості матеріального збитку, завданого його автомобілю, в розмірі 650 грн. (а.с.37), що також підлягає стягненню з відповідача-2 за правилами ст. 22 ЦК України, оскільки ці витрати підтверджені документально та є витратами, що позивач здійснив для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із вищевикладеним, суд, оцінюючи зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позивач частково довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 22 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_1 23300 (двадцять три тисячі триста) гривень 39 коп. страхового відшкодування, а також 209 гривень 51 коп. судового збору та 100 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 650 (шістсот п'ятдесят) гривень витрат на послуги експерта, а також 30 гривень судового збору та 20 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя