Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 1811/1/2012

1/1811/1/2012

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.02.2012 смт.Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Сибільова О.В.,

при секретарі - Самілик Н.М.,

за участю: прокурора Маценко С.О.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_2,

захисника підсудного адвоката ОСОБА_3,

захисника підсудного ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Липова Долина, Сумської області кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, гр-на України, з середньою освітою, працюючого в ПП «ОСОБА_14» барменом, не одруженого, не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_5 допустив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за наступних обставин.

Так, 11 липня 2010 року близько 23.00 години, ОСОБА_5, керуючи автомобілем Ваз 21072, д.з. НОМЕР_1, в темну пору доби рухався по автошляху смт. Липова Долина - с. Побиванка в напрямку с. Побиванка. На відрізку автошляху не доїзжаючи до с. Побиванка, де мається дорожня розмітка у вигляді краю проїзної частини та переривчастої осьової лінії, поряд з с. Побиванка, ОСОБА_5 помітив попереду зустрічний вантажний автомобіль, який рухався при включеному дальньому світлі фар. ОСОБА_5 при цьому перемкнув світло з дальнього на ближнє, зустрічний автомобіль також перемкнувся на ближнє світло фар. Перебуваючи на відстані близько 300 м від зустрічного автомобіля, не маючи осліплення, ОСОБА_5, не обравши безпечної швидкості руху в умовах обмеженої видимості та рухаючись зі швидкістю, що перевищувала безпечну, раптово, попереду керованого ним автомобіля на проїзній частині посередині його смуги руху помітив людину - потерпілого ОСОБА_6 та застосував екстрене гальмування, після чого автомобіль з заблокованими колесами подолав відстань 25 м. При цьому ОСОБА_5 не зміг зупинити автомобіль, при необхідності вчасного виявлення небезпеки для руху, яку він був об'єктивно спроможний виявити та необхідності застосування своєчасного гальмування і внаслідок чого відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_6

В результаті наїзду ОСОБА_6, згідно висновку судово-медичного експерта № 159 від 09 вересня 2010 року отримав тілесні ушкодження, у вигляді: А) Травми голови, садна в лівій тім'яній області, на лівій вушній раковині, в області лобу, кінчика носу, підборіддя праворуч. Крововиливу в м'яких тканинах голови з боку кісток черепа. Лінійного перелому правої виличної та тім'яної кісток. Крововиливу над твердою мозковою оболонкою в правій виличній області. Крововиливу під м'якими мозковими оболонками в правій лобній та обох тім'яних долях. Дані тілесні ушкодження відносяться до тяжких за ознакою загрожуючого для життя стану; Б) Травми хребта. Перелому тіла 8 грудного хребця з повним переривом спинного мозку. Які також відносяться до тяжких тілесних ушкоджень В) Травми грудної клітини. Садна в області грудної клітини. Забоїв обох легень. Крововиливу в плевральні порожнини (зліва 400 мл, справа 500 мл), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень Г) Травми тазу, верхніх та нижніх кінцівок. Забійної рани в проекції лівого ліктьового суглобу і передньої поверхні лівої гомілки. Садна в проекції верхнього краю правої підвздошної кістки, в проекції лівого плечового та обох ліктьових суглобів, на задній поверхні правого плеча, правого передпліччя, обох кистей, в проекції правого колінного суглобу, в області обох стегон та гомілок, на тильній поверхні правої стопи. Закритого перелому лівого стегна, лівої малоберцової кістки в середній третині та правої гомілки в середній та нижній третині. Кожен із закритих переломів відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, решта тілесних ушкоджень мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 159 від 09 вересня 2010 року, ушкодження в області голови, що супроводжувались переломами кісток своду та основи черепа, крововиливів під мозкову оболонку, що викликали набряк мозку, а також перелом 8-го грудного хребця з повним перериванням спинного мозку з ушкодженням пристіночної плеври, травма грудної клітини з крововиливом в плевральні порожнини, слугували безпосередньою причиною смерті потерпілого ОСОБА_6

В діях водія ОСОБА_7 вбачається порушення наступних пунктів Правил дорожнього руху України:

12.2. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Порушення водієм ОСОБА_5 п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_6

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину в скоєнні цього злочину не визнав повністю та показав, що дійсно 11 липня 2010 року в темну пору доби він, керуючи автомобілем Ваз 21072, д.з. НОМЕР_1, рухався по автодорозі смт. Липова Долина - с. Побиванка. Разом з ним в автомобілі знаходився ОСОБА_8 Попереду підсудний помітив зустрічно рухаючийся транспортний засіб. Як зазначив підсудний, це був вантажний автомобіль з великою кількістю ввімкнених фар. При зближенні з цим автомобілем, перемкнув світло фар свого автомобіля на ближнє і, раптово, на своїй смузі руху помітив перешкоду у вигляді пішохода. Одразу застосував екстренне гальмування, але не встиг зупинити свій автомобіль і допустив наїзд на пішохода. Як виявилось пізніше, цим пішоходом був ОСОБА_6, який від отриманих тілесних ушкоджень помер. Вважає себе невинним у вчиненні цього злочину, оскільки не мав можливості уникнути наїзду на пішохода і в його діях немає порушень Правил дорожнього руху України, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та смертю потерпілого. Вважає, що в своїй смерті винен сам потерпілий.

Ці покази підсудного, суд не може покласти в основу вироку, та розцінює їх, як обраний ним спосіб захисту та спробу уникнути відповідальності за скоєне, в зв'язку з тим, що вони спростовуються іншими доказами по справі, а саме.

Так, сам підсудний в судовому засіданні підтвердив ту обставину, що зустрічно рухаючийся вантажний автомобіль в момент наїзду на пішохода знаходився від його автомобіля на відстані близько 300 м, а керований ним автомобіль рухався зі швидкістю близько 70-90 км/год. Засліплення в момент наближення до зустрічного автомобіля та наїзду на пішохода у нього не було. Пішохода ОСОБА_6 він виявив, коли останній з зустрічної смуги руху переміщався під кутом назустріч керованому ним автомобілю (а.с. 205-208, 233, 234).

Ці покази підсудний підтвердив під час відтворення обстановки та обставин події проведеного за його участю під час досудового слідства (а.с. 47-49), а також додатково проведеного відтворення обстановки та обставин події під час судового слідства, згідно наданого судом доручення (а.с. 290-292), підстав не довіряти яким у суду немає.

Саме ці покази підсудного суд вважає за можливе покласти в основу вироку, оскільки вони підтверджуються іншими доказами по справі.

Зокрема, свідок ОСОБА_8 підтвердив ту обставину, що дійсно під час наїзду на пішохода він знаходився в якості пасажира в автомобілі, яким керував підсудний, швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_5 складала близько 80 - 90 км/год, а зустрічно рухаючийся вантажний автомобіль в момент здійснення наїзду на пішохода знаходився на далекій відстані (а.с. 210-213).

Також, під час відтворення обстановки та обставин події, проведеного за участю свідка ОСОБА_8, вантажний автомобіль, під час наїзду на пішохода, ще не проминув знак «с. Побиванка», який знаходився на відстані 337,2 м від орієнтиру, що є підтвердженням показів підсудного в частині знаходження зустрічного вантажного автомобіля на відстані близько 300 м від місця наїзду на пішохода. Свідок ОСОБА_8 також підтвердив і покази підсудного в частині руху автомобіля під його керуванням зі швидкістю 80 - 90 км/год (а.с. 159-160, 262-263).

З урахуванням наведеного, суд вважає доведеними ті обставини, що швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_5 в момент наїзду складала 80 - 90 км/год, і в момент наїзду на пішохода зустрічний вантажний автомобіль знаходився на відстані близько 300 м від місця наїзду.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 підтвердила ту обставину, що 11 липня 2010 року, внаслідок наїзду автомобілем під керуванням підсудного загинув її син - ОСОБА_6 Заявлений нею цивільний позов підтримує в повному обсязі (а.с. 208, 214-230).

Крім зазначеного, вина підсудного, в скоєнні інкримінованого злочину підтверджується наступними доказами по справі в повній їх сукупності:

- протоколом огляду місця події, яким зафіксовано слідову картину ДТП за участю водія ОСОБА_5, під час якої загинув потерпілий ОСОБА_6, зокрема, гальмівний шлях автомобіля підсудного - 25 м (а.с. 8-11);

- протоколом огляду трупу - ОСОБА_6, що підтверджує його загибель внаслідок наїзду на нього автомобіля під керуванням ОСОБА_5 (а.с. 12-31);

- висновком судово-медичного експерта № 159 від 09 вересня 2010 року, згідно якого встановлено, що внаслідок наїзду автомобіля, під керуванням ОСОБА_5, пішоход ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження від яких помер (а.с. 67-71);

- Висновком судово-медичного експерта криміналіста № 108 від 29 квітня 2011 року, згідно якого не виключена можливість того, що первинний контакт потерпілого стався з передньо-лівою його стороною, напрямок травмуючої сили зліва-направо (а.с. 121);

- Допитом судово-медичного експерта ОСОБА_9 (а.с. 398-399), згідно показів якого, наїзд на пішохода ОСОБА_6 відбувся, коли останній рухався і не виключена можливість взаємного розташування потерпілого та транспортного засобу в момент контакту у спосіб, зазначений підсудним, а отже, не виключений механізм контакту в тому числі і зазначений в висновку судово-медичного експерта криміналіста № 108 від 29 квітня 2011 року;

- Висновком експерта-автотехніка № 1837 від 27 квітня 2011 року, яким підтверджена та обставина, що в момент ДТП гальмівна система керованого підсудним автомобіля знаходилась в технічно справному стані (а.с. 150);

- Висновками лікарів-експертів судової психіатрії № 27 від 01 лютого 2011 року та № 297 від 11 січня 2012 року, якими підтверджується скоєння ОСОБА_5 злочину в стані осудності (а.с. 76, 405);

- Протоколом відтворення обстановки та обставин події, проведеного за участю підсудного 29 липня 2010 року, яким підтверджується, що в момент наїзду на пішохода, автомобіль підсудного знаходився на відстані 300 м від зустрічного автомобіля (а.с. 47-49), а також протоколами додаткових відтворень обстановки та обставин події, проведених за участю підсудного 02 вересня 2011 року та 28 вересня 2011 року по матеріалам судового доручення (а.с. 257-261, а.с. 290-292).

Крім цього, згідно додатково проведених відтворень обстановки та обставин події (02 та 28 вересня 2011 року), проведених за участю підсудного, було отримано вихідні дані, що надані експерту для проведення комісійної судово-автотехнічної експертизи, висновок якого (№ 5376/5377 від 03 листопада 2011 року, а.с. 322-330) також є підтвердженням вини підсудного і згідно якого було встановлено наступне:

1. Швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_5 (з огляду на довжину гальмівного шляху) в момент наїзду на пішохода складала не менше 66,8 км/год, що є підтвердженням руху автомобіля під керуванням підсудного зі швидкістю 80-90 км/год;

2. Момент небезпеки для руху автомобіля виник з моменту об'єктивної можливості водія виявити пішохода, при знаходженні останнього на проїзній частині, що відповідає обставинам, встановленим під час слідчих експериментів, проведених за участю підсудного;

3. Видимість перешкоди (пішохода ОСОБА_6) складала 39,9 м, а видимість дороги - 30,1 м;

4. З урахуванням видимості дороги, безпечною була швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_5 - 59,4 км/год (менше ніж та з якою рухався підсудний);

5. Водій ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_6, шляхом виконання п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України;

6. В діях водія ОСОБА_5 вбачається невідповідність п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з подією ДТП та наслідками, що настали.

Цей же висновок експерта підтверджує висновки експертів-автотехніків № 245 від 09 грудня 2010 року (а.с. 61-63) та № 2325 від 23 травня 2011 року (а.с. 164-167), згідно яких в діях водія ОСОБА_5 вбачається невідповідність п.п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП, внаслідок якої загинув потерпілий ОСОБА_6

Отже, з наведених вище доказів, в тому числі і зазначеного висновку експерта № 5376/5377 від 03 листопада 2011 року вбачається очевидність порушення водієм ОСОБА_5 п.п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП, внаслідок якої загинув потерпілий ОСОБА_6, оскільки водій ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом в темну пору доби, рухався зі швидкістю 80 - 90 км/год, яка не була безпечною з урахуванням видимості дороги 30,1 м, і, за умови обрання безпечної швидкості руху (не більше 59,4 км/год), з урахуванням об'єктивної видимості перешкоди (39,9 м), мав би можливість уникнути наїзду на пішохода.

Як на обґрунтування відсутності в діях підсудного складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, сторона захисту посилалась на ті обставини, що під час відтворень обстановки та обставин події, проведених органами досудового слідства за участю підсудного та свідка ОСОБА_8, було допущено ряд порушень і, як наслідок, на вирішення експертизи були надані невірні вихідні дані. Зокрема, використовувався не автомобіль Камаз (який залишився не встановленим), а автомобіль Маз, статист був одягнений в джинси більш світлого кольору, ніж ті, в які був одягнений потерпілий, а швидкість руху його автомобіля була надана експертам також невірна. Крім цього, під час перевірки видимості дороги та перешкоди, зустрічний вантажний автомобіль знаходився в статичному положенні на далекій відстані від місця наїзду.

До цих показів суд відноситься критично та не приймає до їх уваги, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами. Крім цього, суд вважає таку позицію підсудного обраним ним способом захисту з метою уникнути відповідальності та спробою ввести суд в оману, з огляду на наступне.

Впродовж досудового слідства, а також під час судового слідства, підсудний ОСОБА_5 неодноразово необґрунтовано та безпідставно змінював свої свідчення в частині обставин події ДТП за його участю під час якої загинув потерпілий ОСОБА_6, спотворюючи та перекручуючи зібрані докази, що підтверджують його вину в скоєному злочині, намагаючись штучно створити такі об'єктивні дані, що виключали б його вину.

Крім зміни показів підсудним, це вбачається і з того, що підсудний, під час додаткового проведення відтворення обстановки та обставин події за дорученням суду, не зазначаючи швидкості руху зустрічного автомобіля (і неможливості з його показів встановити швидкість руху цього транспортного засобу), а також не вказуючи точного його розташування та знаходження в момент здійснення наїзду на пішохода, наполягав на встановленні цього транспортного засобу саме в тому місці, де пішохода не було б йому видно (а.с. 357).

Необґрунтованість такої позиції підсудного, а також неможливість проведення слідчого експеримента за таких умов, підтверджується показами експерта ОСОБА_10, допитаного в судовому засіданні, згідно яких, у спосіб, запропонований підсудним, неможливо визначити, а ні швидкість руху зустрічного транспорту, а ні визначитись з місцем розташування транспортних засобів в момент наїзду (а.с. 357). Крім цього, з урахуванням зазначеної підсудним відстані до зустрічного транспортного засобу - близько 300 м (підтвердженої його ж показами та показами свідка ОСОБА_8) та вимог Правил дорожнього руху України, знаходження на такій відстані зустрічного транспортного засобу, що не викликає засліплення у водія, не потребує використання такого автомобіля під час перевірки видимості (а.с. 355). Крім цього, експерт також показав, що при зменшенні видимості проїзної частини, відповідно буде зменшуватись безпечна швидкість руху, з якою повинен рухатись водій (а.с. 355).

Показами експерта ОСОБА_10 підтверджується і обґрунтоване використання органами досудового слідства під час відтворення обстановки та обставин події, проведеного за участю підсудного та свідка технічно-справних транспортних засобів (а.с. 303), освітлювальні прилади яких знаходились в справному стані.

З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованим проведення слідчого експеримента та встановлення видимості перешкоди (в 39,9 м) та дороги (в 30,1 м), а отже і встановлення безпечної швидкості руху автомобіля під керуванням підсудного в 59,4 км/год, без врахування зустрічного транспортного засобу.

Стосовно посилань сторони захисту на ті обставини, що достовірно не встановлено швидкості руху автомобіля під керуванням підсудного, суд також вважає їх спростованими показами самого підсудного (стосовно його руху зі швидкістю 80-90 км/год), а також підтвердженими показами свідка ОСОБА_8 При цьому, суд враховує також і ту обставину, що згідно наявного гальмівного шляху автомобіля підсудного, останній рухався зі швидкістю не менше 66,8 км/год, що вже є перевищенням безпечної швидкості руху в 59,4 км/год (згідно висновку експерта).

Що стосується невідповідності кольору одежі статиста, використаної під час слідчого експеримента, кольору одежі потерпілого в момент наїзду, суд також вважає такі посилання спростованими фототаблицею до протоколу огляду трупа ОСОБА_6, з яких вбачається, що труп ОСОБА_6 одягнений в джинси світлосинього кольору (а.с. 15-18), та протоколом відтворення обстановки та обставин події, в якому зафіксовано, що статист був одягнений також в джинси світлосинього кольору (а.с. 290).

Відсутність в справі відомостей стосовно зустрічного вантажного автомобіля, не виключає та не спростовуює в діях підсудного наявності вини в інкримінованому злочині, з огляду на встановлені та доведені обставини стосовно його розташування від місця наїзду на відстані близько 300 м, а також докази добуті по справі.

Такими, що не виключають складу злочину в діях підсудного, суд вважає і ті обставини, що, згідно висновку експерта (а.с. 330), також і в діях потерпілого наявні порушення Правил дорожнього руху України, оскільки наявність таких порушень в діях потерпілого не позбавляє підсудного обов'язку дотримуватись цих же правил безпеки дорожнього руху.

Підстав не довіряти проведеним під час досудового слідства відтворенням обстановки та обставин події, проведеним за участю підсудного та свідка ОСОБА_8 у суду немає, оскільки після проведення цих слідчих дій підсудний та свідок своїми підписами підтвердили дані ними покази і не висловили своїх зауважень з приводу можливих порушень допущених під час їх проведення. Ці обставини підтвердили і допитані в судовому засіданні ОСОБА_11 (а.с. 247), ОСОБА_12 (а.с. 305), ОСОБА_13 (а.с. 305), що були понятими під час зазначених слідчих дій, проведених за участю підсудного та свідка ОСОБА_8

Підтвердженням наведеного є і та обставина, що під час досудового слідства підсудний в присутності захисника знайомився з постановою про призначення автотехнічної експертизи та висновком експертизи, на вирішення якої надавались слідчим вихідні дані, отримані під час проведених слідчим відтворень обстановки та обставин події. При цьому ні підсудний, ні захисник не зазначили свою незгоду з наданими вихідними даними в протоколі (а.с. 59, 64).

Таким чином, факт скоєння підсудним ОСОБА_5 цього злочину суд вважає доведеним, а його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він, як особа, що керувала транспортним засобом - автомобілем Ваз 21072, д.з. НОМЕР_1, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху - порушення п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_6

Пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин суд не вбачає.

Дослідженням особи підсудного встановлено, що він є не судимою особою, не одружений, дітей не має, працює, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані з порушенням правил безпеки дорожнього руху (порушення правил зупинки, скоєння ДТП, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а також залишення місця ДТП) - а.с. 368-372.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує особу підсудного, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину.

Враховуючи дані про особу підсудного, тяжкість вчиненого ним злочину з необережності, наслідком якого стала смерть потерпілого, відсутність визнання своєї провини та щирого каяття, всупереч встановленим та доведеним обставинам справи, його спробу в будь-який спосіб уникнути відповідальності, що свідчить про відсутність каяття з його боку, відсутність пом'якшуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе лише за умови його ізоляції від суспільства, шляхом призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України з позбавленням права керування транспортними засобами.

Заявлений потерпілою ОСОБА_1 цивільний позов до підсудного ОСОБА_5, про відшкодування майнової шкоди в сумі 28442 гривні та моральної шкоди в сумі 200000 гривень (а.с. 214-230), підлягає частковому задоволенню в зв'язку з наступним.

Стосовно завданої майнової шкоди, суд вважає, що, відповідно до вимог ст.ст. 1166, 1201 ЦК України, з підсудного підлягають стягненню документально підтверджені необхідні витрати, понесені потерпілою в зв'язку з похованням загиблого ОСОБА_6 в сумі: 1075 гривень - ритуальні послуги (товарний чек № 23 на а.с. 217), 3374 гривні - встановлення пам'ятника та плитки (квитанція № 63 на а.с. 219), 2216 гривень - доплата за встановлення пам'ятнику та плитки (квитанція № 63 на а.с. 221), 3982 гривні - поминальний обід безпосередньо після поховання (квитанція № 61 на а.с. 222), 2390 гривень - одежа для поховання загиблого (товарний чек № 44 на а.с. 224), а всього в сумі 13037 гривень.

В частині понесення інших витрат, пов'язаних з наданням повідомлення в газету (а.с. 218), за обід на річницю смерті (а.с. 220), за обід за поминання 40 днів (а.с. 223), за обід за поминання 9 днів (а.с. 225), з урахуванням відсутності необхідності зазначених витрат, позов не підлягає задоволенню.

Недоведеними суд вважає і понесені витрати на встановлення пам'ятника на суму 1167 гривень (а.с. 226), оскільки належні докази на обґрунтування цих витрат відсутні. А наданий потерпілою власноруч складений опис цих витрат, суд не може вважати належним доказом їх сплати.

Потерпіла ОСОБА_1 також просила стягнути на її користь з підсудного витрати, пов'язані з наданням правової допомоги адвоката.

Відповідно до ст. 93 КПК України, суд вважає доведеними понесення таких витрат потерпілою, що підтверджується договором про надання правової допомоги, актом здачі-прийняття робіт (з розрахунком), а також квитанцією адвоката про отримання коштів від потерпілої в сумі 3456 гривень (а.с. 228-230).

Водночас, з урахуванням обсягу наданої адвокатом допомоги (лише вивчення документів та складання позовної заяви на 2-х сторінках, в межах вимог, заявлених потерпілою в цій частині та поданих доказів), складності виконаних адвокатом робіт, за умов розумності та справедливості, суд, приймаючи до уваги, що розмір понесених витрат за зазначену працю адвоката є завищеним, вважає за можливе стягнути з підсудного кошти в сумі 1000 гривень на користь потерпілої на відшкодування понесених витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги адвоката.

В частині відшкодування завданої потерпілій моральної шкоди, суд також вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, по справі доведено завдання потерпілій моральної шкоди, що обумовлено характером вчиненого підсудним злочину. Смерть близької людини, тим більше втрата матір'ю сина внаслідок скоєного злочину, викликає душевний біль та страждання, які і обумовлюють завдання моральної шкоди.

Щодо суми відшкодування, то, виходячи з глибини моральних та душевних страждань, завданих потерпілій, враховуючи скоєння підсудним злочину з необережності та наявності також і в діях загиблого порушень Правил дорожнього руху України, що підтверджується висновком експерта (а.с. 330), крім того, за умов розумності та справедливості, суд вважає належним та достатнім стягнути на користь потерпілої ОСОБА_1 з підсудного на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 40000 гривень.

Речові докази по справі: одежу загиблого належить повернути потерпілій ОСОБА_1; двірник, вітровик, уламок скла, уламки решітки радіатора та кришку з мобільного телефону слід знищити, як предмети, що не мають цінності, автомобіль - підлягає поверненню власнику.

Судові витрати по справі - кошти в сумі 1611 гривень та 4230 гривень, витрачені на проведення автотехнічних досліджень, підлягають стягненню з підсудного відповідно на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області та на користь Сумського відділення при Харківському НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_5 - підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу належить змінити на тримання під вартою, взявши підсудного під варту в залі суду.

На підставі ч. 2 ст. 286 КК України, ст.ст. 1166-1168, 1201 ЦК України, керуючись ст.ст. 81, 93, 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_5 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, про відшкодування майнової та моральної шкоди, задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_5 та користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 13037 гривень та на відшкодування моральної шкоди 40000 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.

Речові докази: одежу загиблого (джинси, кросівки, сорочку) - повернути потерпілій ОСОБА_1; двірник, вітровик, уламок скла, уламки решітки радіатора та кришку з мобільного телефону - знищити; автомобіль Ваз 21072, д.з. НОМЕР_1 - повернути власнику.

Судові витрати:

- 1611 гривень, витрачені на проведення автотехнічного дослідження, стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області;

- 4230 гривень, витрачені на проведення автотехнічного дослідження, стягнути з ОСОБА_5 на користь Сумського відділення при Харківському НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса;

- 1000 гривень витрат на оплату праці адвоката, стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_1.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши засудженого під варту в залі суду.

Строк відбування основного покарання засудженому відраховувати з моменту його затримання.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, що утримується під вартою, з дня вручення копії вироку, до Апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області.

Суддя О. В. Сибільов