ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
29 травня 2008 р. |
№ 46/426 (05-05-46/7337) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого: |
Грейц К.В., |
|
суддів: |
Бакуліної С.В., Глос О.І. |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
на рішення |
від 05.03.2008 року |
|
у справі |
№ 46/426 (05-5-46/7337) |
|
господарського суду |
міста Києва |
|
за позовом |
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
до третя особа: |
Державного казначейства України Білоцерківська ОДПІ Київської області |
|
про |
відшкодування шкоди |
|
в судовому засіданні взяли участь представники : |
|
від позивача: |
ОСОБА_1;ОСОБА_2 (довіреність № 348 від 19.09.2007р.) |
|
від відповідача: від третьої особи: |
не з'явились Маційчук В.В. (довіреність №1225/10/26 від 10.08.2007р.) |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Шабунін С.В.) від 05.03.2008 року по справі № 46/426 провадження у справі в частині вимог про стягнення моральної шкоди припинено; в іншій частині вимог у позові відмовлено повністю.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 05.03.2008 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.56 Конституції України, ст.13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст.1, 43, 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач та третя особа не надіслали.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі позивача та представника позивача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника третьої особи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Державною податковою інспекцією у місті Білій Церкві Київської області було проведено документальну перевірку дотримання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 вимог податкового законодавства за період з 01.04.2003 року по 01.07.2003 року.
За наслідками перевірки було складено відповідний акт № 105-Д від 28.11.2003 року, в якому відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, ст.ст.9, 11, 12, 14 Закону України “Про прибутковий податок з громадян”, та донараховано 103 800,00 грн. заборгованості з даного податку.
На підставі вказаного акта перевірки, 01.12.2003 року Державною податковою інспекцією у місті Білій Церкві Київської області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000322000/0 на суму 311 400,00 грн. (103 800,00 грн. основний платіж та 207 600,00 грн. штрафні фінансові санкції).
15.01.2004 року позивачу направлено першу податкову вимогу №1/17 на таку ж суму, а 23.02.2004 року - другу податкову вимогу № 2/202.
10.01.2004 року на майно та всі активи позивача податковою інспекцією накладено обтяження (копія витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави в матеріалах справи).
У лютому 2004 року відносно позивача порушено кримінальну справу по факту умисного ухилення від сплати податку.
У травні 2005 року Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція звернулася до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з позивача 311 400,00 грн. податкової заборгованості.
25.12.2004 року постановою СВ ПМ Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції кримінальна справа по окремому епізоду ухилення позивачем від сплати податків закрита за відсутністю складу злочину.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.01-17.01.2005 року № 215/19-04 в задоволенні позовних вимог Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1про стягнення податкової заборгованості в сумі 311 400,00 грн. відмовлено та задоволено зустрічний позов, шляхом визнання недійсним рішення № 0000322000/0 від 01.12.2003 року.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, зазначаючи, що навіть після абсолютного доведення неправомірності дій працівників Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції з урахуванням того, що підприємницька діяльність позивача була повністю заблокована (активи арештовані, документація вилучена, взята підписка про невиїзд, ділова репутація знищена), ніхто з працівників податкового органу не вибачився перед позивачем за спричинену шкоду, що стало причиною пред'явлення даного позову до суду.
Обґрунтовуючи розмір заявленої до стягнення упущеної вигоди в сумі 19 944,90 грн., позивач посилається на довідки Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції від 14.03.2005 року, згідно з якими розмір його чистого доходу за 2003 рік склав 15 976,00 грн., за 2004 рік 20,00 грн., за 2005 рік 0 грн. Таким чином, на думку позивача, розмір упущеної вигоди за 2004 рік складає 1 329,66 грн. (15 976,00 грн. - 20,00 грн. / 12 місяців), а за період з 01.01.2004 року по 31.03.2005 року - 19 944,90 грн. (1 329,66 грн. х 15 місяців).
В якості доказів спричинення позивачу моральної шкоди до позовної заяви приєднано висновок спеціаліста № 579 в галузі судово-психологічної експертизи від 22.03.2005 року № 959, відповідно до якого внаслідок незаконного порушення кримінальної справи та перешкоджання здійсненню підприємницької діяльності ОСОБА_1 були спричинені психологічні (моральні) страждання. Кількісний еквівалент завданої моральної шкоди експертом орієнтовно визначено в розмірі 360 мінімальних заробітних плат.
Відмовляючи у вимогах позивача в частині стягнення з Державного казначейства України майнових збитків, суд правомірно виходив із такого.
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вини. Обов'язковою підставою деліктної відповідальності є причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У відповідності з Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1232, основними завданнями Державного Казначейства України, є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, що передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства; ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів; управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються; визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.
Відповідно до ст.48 глави 8 розділу II Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.
Згідно зі ст.50 Бюджетного Кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.
Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (стаття 21 Кодексу).
Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до п. 1 ч. 1 ст. цього 22 Кодексу та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.
Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, - органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників.
Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення (ст.23 Кодексу).
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Колегія суддів погоджується з тим, що заподіяна шкода відшкодовується державою, і за рахунок державних коштів, проте, відповідачем у спорах про відшкодування заподіяної шкоди, повинна виступати особа, діями чи бездіяльністю якої було заподіяно таку шкоду.
Частиною 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не визначив чим саме порушив його права та охоронювані законом інтереси відповідач - Державне казначейство України та не пред'явив належного цьому підтвердження.
У зв'язку з тим, що позивач не надав згоди на залучення до участі у справі належного відповідача - податкового органу, який безпосередньо проводив позапланову документальну перевірку позивача та діями якого, на думку позивача, було заподіяно шкоду позивачу, спір розглянутий судом по відношенню до Державного казначейства України, яке зазначено позивачем у якості відповідача.
Враховуючи викладене позовні вимоги правомірно визнані судом необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає, що судом неправомірно припинено провадження по справі в частині вимог позивача до органу казначейства про стягнення моральної шкоди по п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України “Про судоустрій України”, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Слід зазначити, що у вимогах, пред'явлених суб'єктом підприємницької діяльності - позивачем у справі, зазначалось, також, що неправомірні дії співробітників податкового органу потягли за собою погіршення робочих стосунків, зниження престижу та ділової репутації позивача.
Виходячи з характеру спірних правовідносин, та враховуючи, що суб'єктний склад сторін у даній справі відповідає вимогам статті 21 Господарського процесуального кодексу України, з висновком суду щодо непідвідомчості справи господарським судам України погодитись не можна.
Разом з тим, в позові має бути відмовлено з тих же підстав, з яких відмовлено у позові про стягнення матеріальної шкоди.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.1, п.2 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2008 року у справі № 46/426 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 05.03.2008 року у справі № 46/426 скасувати в частині припинення провадження у справі.
В частині вимог про стягнення моральної шкоди в позові відмовити.
В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 05.03.2008 року у справі № 46/426 залишити в силі.
|
Головуючий-суддя |
К.Грейц |
|
С у д д і |
С.Бакуліна О.Глос |