РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

03 травня 2012 року Справа № 14/92-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бучинська Г.Б.

судді Дужич С.П. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Кнапець М.В.

За участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ВАТ "Вінніфрут" на рішення господарського суду Вінницької області від 12.01.12 р. у справі № 14/92-10

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сведбанк-Інвест"

до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"

про звернення стягнення на предмет застави в сумі 4997302, 50 доларів США

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство ПАТ "Сведбанк Інвест" звернулось в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (т. 1, а.с. 2-7) до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором № 435 від 17.01.06 р. на предмет застави в сумі 4 997 302,50 доларів США та 198 407, 26 грн..

12.01.2012р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог (т. 4, а.с. 7-11)

Рішенням господарського суду першої інстанції від 12.01.12 р. (т. 4, а.с. 71-79) позов задоволено.

Під час розгляду справи господарським судом Вінницької області встановлено, що 17.01.2006 року між Закритим акціонерним товариством "ТАС-ІНВЕСТБАНК", правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство "Сведбанк Інвест", правонаступником якого, в свою чергу, є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (банк) та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (позичальник) укладено кредитний договір № 435.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ЗАТ "Тас- Інвестбанк" та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" укладено договори застави рухомого майна № 435/ЗМ-3 від 18.01.2006 року, застави товарів в обороті № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006р., застави рухомого майна № 435/ЗМ-6 від 14.06.2006р.

На виконання кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року та додаткових угод до нього позивач відкрив відповідачу кредитну лінію. Господарський суд наголосив на тому, що укладення додаткових угод до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 р. після 20.09.2006 р. не припиняє первісного зобов'язання сторін за кредитним договором.

Суд першої інстанції прийшов до висновку що звернення стягнення заборгованості за кредитом у сумі 3 930 000,00 дол. США за заставлене майно підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (т. 4, а.с. 105-109) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, просить рішення господарського суду Вінницької області від 12.01.12 р. року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Скаржник звертає увагу на те, що необхідною умовою для появи у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави є факт порушення зобов'язання забезпеченого заставою. Договором застави забезпечено лише зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту у строки, встановлені графіком встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, вказані зобов'язання порушені не були, бо їх дія припинилась із укладенням нового зобов'язання.

Відповідач переконує, що всі зобов'язання, які він брав на себе після укладання Додаткового договору № 3 від 19.09.06 р. не забезпечувались заставою відповідача.

В судовому засіданні від 18.04.12 р. представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Крім того, в судовому засіданні позивач заперечив проти апеляційної скарги та просив рішення залишити без змін.

Водночас в судовому засідання від 18.04.12 р. оголошено перерву до 03.05.12 р. об 15:30 год.

Розпорядженням голови суду від 3 травня 2012 року внесено зміни до складу колегії суду та визначено колегію суддів у складі: головуючої судді Бучинської Г.Б., судді Дужич С.П., судді Мельник О.В. (т. 4, а.с. 122).

В судове засідання від 03.05.12 р. представники позивача та відповідача не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить розписка -заява про перерву в розгляді справи (т. 4, а.с. 121).

Враховуючи вищеописане та приписи статей 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін, за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційні скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.

17.01.2006 року між Закритим акціонерним товариством "ТАС-ІНВЕСТБАНК", правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство "Сведбанк Інвест", правонаступником якого, в свою чергу, є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (банк) та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (позичальник) укладено кредитний договір № 435.

Відповідно до п. 1.1 Договору Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає Позичальнику кредит на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені Договором.

Згідно п. 1.2 Договору загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 2 600 000,00 дол. США, що зменшується згідно з додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору строк дії кредитної лінії: з 17.01.2006 року по 16.01.2011 року.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що процентна ставка за користування коштами кредиту 14,5 відсотків річних.

Кредит надається за письмовими зверненнями позичальника в межах строку дії кредитної лінії одною або кількома частинами (траншами) після укладання (відповідно до розділу 5 договору) договорів у забезпечення виконання зобов'язань за Договором (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів траншу кредиту позичальнику з рахунку для обліку наданого кредиту, відкритого за договором, до повного погашення заборгованості за траншем (траншами) кредиту на суму залишку непогашеної заборгованості за траншем (траншами) кредиту.

Згідно п. 4.1 Договору кошти кредиту, одержані позичальником за договором, повертаються ним у валюті кредиту на рахунок обліку наданого кредиту (підпункт 2.1.1. договору) з додержанням строків, визначених у графіку встановлення зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до договору). Позичальник може у будь-який термін протягом строку дії кредитної лінії повертати кошти кредиту до настання термінів погашення (зменшення заборгованості), передбачених додатком №1, за умови додержання пункту 9.1. договору в частині повідомлення банку. Відсутність заборгованості за кредитом у будь-який період часу протягом строку дії кредитної лінії є ознакою припинення дії договору. Якщо строк повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком повернення кредиту вважається наступний робочий (банківський) день.

Позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом на рахунок банку у валюті кредиту у такі строки: не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 05 числа місяця. Якщо день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком сплати процентів вважається наступний робочий (банківський) день (п. 4.2 Договору).

Позичальник здійснює платежі за договором у такій черговості (крім випадків, коли інша черговість доведена банком до позичальника у письмовій формі): прострочені зобов'язання за процентами; строкові платежі за процентами; прострочені зобов'язання за кредитом; строкові платежі за кредитом; пеня; інші платежі за Договором (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 8.1. Договору банк вправі призупинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового повернення кредиту, наданого в межах кредитної лінії, разом зі сплатою процентів і передбачених договором неустойок, а також відшкодування збитків, завданих банку в результаті невиконання чи неналежного виконання позичальником умов договору, а позичальник зобов'язаний повернути банку одержану суму кредиту, сплатити проценти та неустойки, а також відшкодувати завдані банку збитки у наступних випадках: якщо позичальник порушує строки сплати процентів та погашення кредиту, встановлені п.4.1 та п.4.2 договору.

В додатку № 1 до Договору сторони погодили графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією.

Додатком № 2 до договору визначені тарифи по проведенню кредитних операцій ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" затверджені Тарифним комітетом банку (а.с.10-11, том 1).

З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2006 року між позивачем та відповідачем укладено Додатковий договір № 1 до кредитного договору.

Відповідно до вищевказананого договору, пункти 1.2 та 5.6 договору змінено, а пункт 5.1. доповнено підпунктами 5.1.5, 5.1.6, 5.1.7. Крім того, у новій редакції викладено додаток № 1 до договору, зокрема даним договором збільшено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією до 3 480 000 доларів США та змінено графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією (а.с.14, том 1).

Додатковим договором № 2 від 13.06.2006 року внесено зміни до п.1.2 та додатку № 1 - та п.5.1 Договору викладено у новій редакції, зокрема: збільшено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією до 3 930 000 доларів США і змінено графік встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією (а.с.15-16, том 1).

Крім того, Додатковим договором № 3 від 19.09.2006 року внесено зміни до п.1.2 договору, зокрема: збільшено загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією до 9 000 000 доларів США із визначенням, при цьому, конкретного ліміту кредитування у сумі 4 410 000 доларів США, що зменшується згідно з додатком № 1 до договору, який встановлюється банком та кошти в межах цього конкретного ліміту надаються після надання позичальником та/або його поручителями, зокрема майновими, забезпечення, передбаченого пунктами 5.1.1 - 5.1 9 (підпункт 1.2.1).

При цьому, пункт 1.2 договору доповнено також підпунктом 1.2.2, яким передбачено, що збільшення конкретного встановленого ліміту заборгованості здійснюється після надання позичальником іншого взаємно прийнятного для сторін забезпечення, а також за умови, що на думку банку позичальник має на дату відповідного звернення прийнятний фінансовий стан (а.с.16-17, том 1).

Дослідивши зміст додаткового договору № 4 від 05.02.2007 року, колегія суду констатує те, що сторони погодились перенести строк сплати комісії за надання кредиту (відкриття кредитної лінії) й управління кредитом (кредитною лінією) у сумі 22 050,00 доларів США з 31.01.2007 року до 31.03.07 року включно (а.с.18, том 1).

Додатковим договором № 5 від 05.09.2007 року внесено зміни до п.1.2 кредитного договору, зокрема: встановлено розмір конкретного ліміту кредитування до 4 470 000 доларів США.

Крім того, в додаткових договорах № 6 від 29.04.2008 року та № 7 від 06.06.2008 року сторони домовились змінити графік погашення кредиту (а.с.20-21, том 1).

Додатковим договором № 8 від 01.10.2008 року внесено зміни до п.1.4 кредитного договору, а саме: змінено процентну ставку за договором, яку встановлено у розмірі 14.5% з 17.09.2006 року по 30.09.2008 року, 15,5% - 01.10.2008 року по 28.02.2009 року, 14,5% - з 01.03.2009 року по дату повного погашення кредиту (а.с. 22, том 1).

Крім того, Додатковими договорами № 9 від 18.11.2008 року та № 10 від 19.12.2008 року змінено у сторону збільшення процентну ставку за користування кредитом шляхом викладення пункту 1.4 договору у новій редакції (а.с. 22-23, том 1).

В додатковому договорі № 11 від 05.01.2009 року сторони домовились про перенесення терміну сплати відсотків за користування коштами кредиту, нарахованих за користування кредитом в грудні 2008 рок в сумі 52 181,67 доларів США до 30.01.2009 року включно.

Суд зазначає, що Додатковим договором № 12 від 24.02.2009 року внесено зміни до графіку погашення кредиту (а.с. 24, том 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно положення ст. 1046 ЦК України, визначено розмір та порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ЗАТ "Тас- Інвестбанк"( банком) та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (заставодавець) укладено договори застави рухомого майна № 435/ЗМ-3 від 18.01.2006 року, застави товарів в обороті № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006р., застави рухомого майна № 435/ЗМ-6 від 14.06.2006р.

Відповідно до яких заставодавець, як боржник, передає, а заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділами 2 договорів застави, на забезпечення зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року, а саме: зобов'язань позичальника із повернення у валюті кредиту фактично наданої суми кредиту у межах загального ліміту заборгованості 2 600 000,00 доларів США, 2 600 000,00 доларів США, 3 930 000,00 доларів США у строки, передбачені графіками встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, з граничним строком повного повернення не пізніше 16.01.2011 року, та (або) в інші строки, визначені відповідно до кредитного договору.

Дослідивши зміст вищенаведених договорів, суд звертає увагу на те, що згідно з п.1.3, заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано повністю, а також в інших випадках, передбачених законом та (або) договором застави.

Відповідно до п. 2.1 Договору застави № 435/ЗМ-3, предметом застави є станція випарна (комплекс обладнання з випарування соку концентрованого) "Единство 500", що належить Відповідачу на праві власності.

Згідно до п. 2.1 Договору застави №435/ЗМ-2, предметом застави є товари (вода газована, квас, нектари, соки, напої тощо), зазначені у Додатку 1 до Договору застави, які зберігаються на складі готової продукції с. Черепашинці, які належать Відповідачу.

Пунктом 2.1 Договору застави № 435/ЗМ-6 передбачено, що предметом застави є обладнання з розливу та пакування рідини у кількості 22 одиниці.

Відповідно до п. 3.1.5 Договорів застави, заставодержатель має право у разі порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором та (або) заставодавцем за договором застави та у випадках, передбачених зазначеними договорами та (або) ЗУ "Про заставу", звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його відповідно до розділу 4 договору застави.

Заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави у випадках, передбачених договором застави, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до кредитного договору; та (або) при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов кредитного договору. Сторони домовилися, що документами, які підтверджують наявність випадків, передбачених цим пунктом, є виписки по відповідних рахунках з обслуговування кредиту, відкритих за кредитним договором в ЗАТ "ТАС-Інвестбанк", або інші документи, які підтверджують настання випадків, з якими пов'язується момент виникнення права звернути стягнення на предмет застави (п. 4.1 Договорів застави).

Відповідно до п. 6.1 Договорів застави застава за договором застави діє до повного виконання всіх зобов'язань позичальника за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року та додаткових угод до нього позивач відкрив відповідачу кредитну лінію. У період з 17.01.2006 року по 30.05.2008 року позичальник отримав кредитні кошти на загальну суму 6 314 220,68 доларів США.

Суд зауважує, що з меморіальних валютних ордерів, виписків з позичкового рахунку відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", розрахунків стягуваної суми вбачається, що протягом вказаного періоду відповідач повернув кредитні кошти, сплативши суму основного боргу в сумі 2 384 220,68 доларів США.

Враховуючи вищевказане, апеляційний суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 3 930 000 доларів США.

Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що згідно ст. 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ч. 5 ст. 20 Закону України "Про заставу", якщо предмет одного договору застави складає дві або більше речей, стягнення може бути звернено на всі ці речі.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк, кредитор має право вимагати його в будь - який час.

Враховуючи вищевикладене апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно згідно договорів застави № 435/ЗМ-3 від 18.01.2006 року, № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006р., № 435/ЗМ-6 від 14.06.2006р. доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Рівненський апеляційний господарський суд не бере до уваги твердження відповідача викладені в апеляційній скарзі, виходячи з наступного.

Пунктом 3 Договору № 3 від 20.09.2006 про внесення змін до Договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-3 від 18.01.2006 року сторони визначили, що заставодавець, як боржник, передає, а заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 Договору застави, на забезпечення зобов'язань позичальника таких як: повернення у валюті кредиту фактично наданої суми кредиту в межах загального ліміту заборгованості 9 000 000,00 доларів США у строки відповідно до Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією з остаточною датою повернення кредиту до 16 січня 2011 року.

При цьому, суд наголошує, що аналогічні умови містять Договір № 3 від 20.09.2006 року про внесення змін до договору застави товарів в обороті № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006 року та Договір № 1 від 20.09.2006 року про внесення змін до договору застави рухомого майна № 435/ЗМ-6 від 18.01.2006 року.

З вищевикладеного в даній судовій постанові вбачається, що відповідач як заставодавець може нести відповідальність у межах сум, забезпечених договорами застави № 435/ЗМ-3 від 18.01.2006 , № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006, № 435/ЗМ-6 від 18.01.2006, а саме - у межах 9000000,00 доларів США. При цьому, після підписання договорів про внесення змін до договорів застави позивач та відповідач не вносили зміни в умови кредитного договору № 435 від 17.01.2006 року стосовно загального ліміту заборгованості та строку дії кредитної лінії.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що пунктом 6.1. договорів застави № 435/ЗМ-3 від 18.01.2006 , № 435/ЗМ-2 від 18.01.2006, № 435/ЗМ-6 від 18.01.2006, сторони визначили, що застава діє до повного виконання всіх зобов'язань позичальника за кредитним договором.

Крім того, пунктом 9.4 договору кредиту № 435 передбачено, що всі додатки до договору є невід'ємною частиною договору.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що договір застави на момент підписання додаткових угод до кредитного договору від 17.01.2006 року був уже укладений, містив всі істотні умови для договору застави та своєї дії не припиняв.

Твердження скаржника, що договорами застави рухомого майна в редакції договорів від 20.09.2006 року не забезпечено зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту, оскільки після 20.09.2006 року до кредитного договору №435 від 17.01.2006 року вносились зміни стосовно графіку встановлення та зменшення загального ліміту заборгованості за кредитною лінією, а тому між банком і позичальником після 20.09.2006 року склались нові зобов'язання, що заставою не забезпечувались, судом до уваги не беруться, оскільки чинне законодавство, а саме ст.604 ЦК України, ст. 204 ГК України передбачає можливість припинення зобов'язання за виключно домовленістю сторін, в тому числі шляхом заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Водночас, намір замінити одне зобов'язання іншим (новим) у тексті угоди повинен бути прямо і недвозначно виражений.

Новація - це угода сторін, про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов'язальне правовідношення. Як правило, воно відрізняється від попереднього своїм змістом. Для того, щоб новація відбулася, сторони повинні обумовити в своїй угоді припинення зобов'язання, що діяло, і заміну його новим зобов'язанням. Оскільки нове зобов'язання скасовує старе, то новація припиняє всі додаткові зобов'язання, що забезпечують виконання колишнього зобов'язання, якщо сторони не обумовили, що ті продовжують свою дію. Однак якщо має місце не новація, а проста заміна якоїсь умови договору, то додаткові зобов'язання свою дію зберігають.

Як вбачається з матеріалів справи, одночасно зі змінами до кредитного договору щодо збільшення загального ліміту кредитування, позивачем та відповідачем вносились відповідні зміни до договорів застави. При цьому додатковими договорами до кредитного договору №435 від 17.01.2006 року, які були укладені після 20.09.2006 року, не збільшувався загальний ліміт кредитування та не змінювався строк дії кредитної лінії.

Договорами застави (в наступних редакціях договорів) забезпечено зобов'язання щодо повернення кредиту в межах 9 000 000,00 грн. в строк до 16.01.2011 року згідно встановлених графіків.

При цьому, суд зауважує, що ані під час розгляду справи господарським судом першої інстанції, а ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, відповідачем не надано доказів погашення кредиту в розмірі 3 930 000,00 доларів США в строк до 16.01.2011 року.

Крім того, відповідно до п.6.1 договорів застави №435/ЗМ-3 від 18.01.2006 , №435/ЗМ-2 від 18.01.2006, №435/ЗМ-6 від 18.01.2006, сторони визначили, що застава за договором застави діє до повного виконання всіх зобов'язань позичальника за кредитним договором. Пунктом 9.4 договору кредиту №435 від 17.01.2006 року передбачено: "Всі додатки до договору є невід'ємною частиною договору". Підписуючи договір застави від 18.01.2006 року та зміни до нього, сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Згідно статті 3 Закону України "Про заставу" №2654-ХІІ від 02.10.1992 року застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Таким чином, договір застави на момент підписання додаткових угод до кредитного договору від 17.01.2006 року був уже укладений, містив всі істотні умови для договору застави та своєї дії не припиняв.

Таким чином, укладення додаткових угод до кредитного договору № 435 від 17.01.2006 після 20.09.2006 (зміна контрагентами деяких умов договору, які не призвели до заміни самого кредитного зобов'язання на інше: характер прав і обов'язків учасників, а також порядок виконання зобов'язання залишилися незмінними) не припиняє первісного зобов'язання сторін за кредитним договором та договором застави.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що додатковими договорами до кредитного договору № 435, які були укладені після 20.09.2006 не збільшувався загальний ліміт кредитування та не змінювався строк дії кредитної лінії, а тому укладення додаткових угод до кредитного договору № 435 після 20.09.2006 - не припиняє первісного зобов'язання сторін за кредитним договором та договором, укладеним на забезпечення даних зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги про звернення стягнення заборгованості за кредитом у сумі 3 930 000,00 дол. США за заставлене майно підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

У відповідності до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача по справі.

керуючись ст.ст. 49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ВАТ "Вінніфрут" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 12.01.2012 року у справі №14/92-10 без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Мельник О.В.