ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
26 березня 2008 р. |
№ 44/12-07 |
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
|
|
Бернацької Ж.О. -головуючої (доповідач), |
|
|
Воліка І.М., |
|
|
Шевчук С.Р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2007 р. в справі № 44/12-07 господарського суду Харківської області за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення та стягнення суми
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися,
від відповідача: не з'явилися, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про визнання договору оренди нежитлового приміщення № 938 від 10.07.2002 р., укладеного між позивачем та відповідачем, недійсним та стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з виконанням позивачем договору в сумі 5174,50 грн. та моральної шкоди - 50000 грн., а всього 55174, 50 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.06.2007 р. (судді: Хотенця П.В. (головуючий), Білоусова Я.О., Тихого П.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки позовні вимоги є безпідставними.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2007 р. (судді: Слюсарева Л.В. (головуючий), Бондаренко В.П., Фоміна В.О.) апеляційну скаргу задоволено частково; рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2007 р. у справі № 44/12-07 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди № 938 від 10.07.2002 р. та стягненні витрат, пов'язаних з виконанням договору в сумі 5174,50 грн.; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення № 938 від 10.07.2002 р., укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_1; стягнуто з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з виконанням договору в сумі 5174,50 грн.; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що позивач не міг використовувати майно передане йому в оренду з вини відповідача, що доведено матеріалами справи та підтверджується фактичними обставинами справи. Позивачем обґрунтована заявлена вимога щодо відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням вказаного договору оренди. Позивач не довів, що розмір визначеної ним моральної шкоди є адекватним нанесеній моральній шкоді.
Не погоджуючись з винесеною постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2007 р. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування та залишення в силі рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2007 р.
Касаційна скарга обґрунтована порушенням і неправильним застосуванням судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами обох інстанцій встановлено, що 10.07.2002 р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення № 938, загальною площею 62,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Гв. Широнінців, 28 літера "А-16".
Пунктом 4.5 договору передбачено, що орендар зобов'язується використовувати орендоване нежитлове приміщення під комп'ютерний центр у відповідності з його призначенням та умовами цього договору.
Згідно акту прийому-передачі нежитлового приміщення (будівлі) від 10.07.2002 р., орендоване приміщення - є підвальним приміщенням, у 16-поверховому житловому будинку з окремим входом. Вказане приміщення не має опалення, водопроводу, каналізації, електроосвітлення і потребує ремонту.
Будинок, в якому розташоване орендоване приміщення, відповідно до рішення ХІІ сесії Харківської міської ради І скликання та Закону України “Про комунальну власність”, є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
На підставі договору про передачу майна в повне господарське відання № 738 від 29.12.1995 р., укладеного між представництвом Фонду державного майна України в м. Харкові та державним комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 1 Московського району, м. Харкова і акту прийому-передачі до нього, будинок по вул. Гв. Широнінців, 28, літера "А-16", у м. Харкові передано на баланс ЖЕУ-182 ПЖРЕП-1 Московського району м. Харкова.
Згідно пункту 5 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування, від імені та в інтересах територіальних громад, відповідно до закону, здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності, можуть передавати об'єкти право комунальної власності у постійне або тимчасове користування фізичним та юридичним особам, здавати їх в оренду.
При укладенні договору оренди № 938 від 10.07.2002 р. відповідач мав необхідний обсяг дієздатності та відповідні повноваження.
Відповідно до умов укладеного договору, позивач отримав приміщення під комп'ютерний центр.
Згідно статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та умов договору оренди, орендар зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням.
Відповідно до статті 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні.
Частиною 1 статті 767 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.
Підписуючи акт приймання-передачі, позивач знав, що орендоване приміщення потребує ремонту.
Для приведення приміщення у придатний до використання стан позивач звертався до органів місцевого самоврядування за дозволом на проведення реконструкції.
Відповідно до договору № 260 від 07.02.03 р., проведено екологічну експертизу щодо реконструкції приміщень.
Згідно договору № 368/ЕО-А від 04.06.2002 р., проведено експертну оцінку приміщення; відповідно до договору МС № 71865-02 від 15.07.2002 р. майно застраховано; укладено договір № 46/ТЗ від 06.09.2002 р. на проведення інжинірингових робіт; укладено контракт № 05/10-ЕП на проведення проектних робіт від 22.10.2002 р.
Відповідно до статті 48 Цивільного Кодексу УРСР, недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, що позивачем застосовувались необхідні заходи для проведення реконструкції та ремонту орендованого майна. Проте, дозволу на проведення реконструкції ним не отримано, про що свідчить лист Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 11.04.2005 р. № Р-1615, яким повторно відмовлено позивачеві у підготовці проекту рішення з питання реконструкції нежитлового приміщення по вул. Гв. Широнінців, 28, літера “А-16”, у м. Харкові під комп'ютерний центр.
Передане в оренду майно не має електроосвітлення та інших комунальних потреб не може бути використане позивачем за призначенням, тобто не відповідає вимогам умов договору оренди, а тому даний договір оренди є недійсним з моменту його укладення.
Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 440 Цивільного кодексу УРСР, підставою деліктної відповідальності є протиправне (дія чи бездіяльність), шкідливе (причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційної інстанції щодо вжиття позивачем всіх необхідних заходів до зменшення суми збитків, зокрема, звернення до органів самоврядування з питання надання дозволу на реконструкцію орендованого приміщення та приведення його у стан, придатний для використання під комп'ютерний центр.
Даний факт не спростовано відповідачем і підтверджується листом № Р-1615 від 11.04.05 р., тобто позивач не міг використовувати майно передане йому в оренду з вини відповідача, а тому позивачем обґрунтовано заявлена вимога щодо відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням умов договору оренди.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками обох інстанцій щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки позивач не підтвердив факт заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру з вини відповідача, за яких обставин, чи якими діями відповідач їх заподіяв, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходив.
Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного Кодексу України, інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Крім того, позивачем не доведено, що розмір визначеної ним моральної шкоди є адекватним нанесеній моральній шкоді, а тому у задоволенні даної вимоги позивача правомірно було відмовлено судами обох інстанцій.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені попередніми судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам, яким дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Згідно частини другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи відповідача, що містяться в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану апеляційною інстанцією обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2007 р. в справі господарського суду Харківської області № 44/12-07 залишити без змін.
Головуючий, суддя: Ж. Бернацька
Судді: І. Волік
С. Шевчук