РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" квітня 2012 р. Справа № 5019/2646/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бучинська Г.Б.
судді Саврій В.А. ,
судді Дужич С.П.
при секретарі судового засідання Кнапець М.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-ТРАНС" на рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.12 р. у справі № 5019/2646/11 (суддя Павлюк І.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Актив-Страхування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-ТРАНС"
про стягнення в сумі 80118 грн. 94 коп.
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Актив-Страхування" (01011, м. Київ, вул. Різницька, 3; надалі -позивач) звернулось в господарський суд Рівненської області з апеляційною скаргою (а.с. 2-4) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Транс" (35361, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Дядьковичі, вул. Млинівська, 55а; надалі -відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 80 118 грн. 90 коп. та судові витрати.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 17 січня 2012 року (а.с. 70-73) позов задоволено.
Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано наступним.
21 грудня 2008 року сталася пожежа у вантажному автомобілі Renault д.н. НОМЕР_1.
Внаслідок пожежі був знищений автомобіль Renault АЕ 420 tі Magnum, д.н. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, що був застрахований у ЗАТ "Актив-Страхування" - договір страхування наземного транспорту № 018002/2061/0022/08 від 06.11.2008 р. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобілю Renault АЕ 420 tі Magnum становить 92 260 грн. 80 коп..
На підставі договору страхування наземного транспорту позивач виплатив, страхове відшкодування в сумі 80 118 грн. 90 коп., з якого 3 983 грн. 58 коп. зараховано в рахунок сплати чергового платежу згідно договору страхування наземного транспорту № 018002/2061/0022/08.
При винесенні оскаржуваного рішення господарський суд першої інстанції посилався на ст.ст. 339, 1191, 1187 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 82-83) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, просить рішення господарського суду Рівненської області від 17 січня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Скаржник стверджує, що висновок та протокол надані дослідно-випробувальною лабораторією ГУМНС України в Рівненській області не можна вважати належними доказами, оскільки лабораторія не є експертною установою. Відповідач не вбачає своєї вини у виникненні пожежі, оскільки не встановлено причини виникнення пожежі, а тому право регресу у позивача до відповідача відсутнє.
В судовому засіданні від 14.03.11 р. та від 04.04.12 р. представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 92-94), в якому вважає рішення законним та таким, що не підлягає скасуванню.
В судових засіданнях представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві, та заперечив проти апеляційної скарги.
Ухвалою від 14.03.12 р. розгляд справи відкладено на 04.04.12 р. об 14:15 год. (а.с. 116-117).
Крім того, ухвалою від 04.04.12 р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 25.04.12 р. об 14:45 год. (а.с. 133-134).
В судове засідання від 25.04.12 р. представники позивача та відповідача не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи сторони належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 135, 136).
Враховуючи наведене та приписи статей 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ЗАТ "Актив -Страхування" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 018002/2061/0022/08 від 06.11.2008 р. (а.с. 16-18; надалі -Договір), об'єктом якого є страхування транспортного засобу Renault АЕ 420 tі Magnum, д.н. НОМЕР_2.
21 грудня 2008 р. за адресою: Рівненський район, с. Дядьковичі, вул. Млинівська, 55, сталася пожежа у вантажному автомобілі Renault д.н. НОМЕР_1. Внаслідок вказаної пожежі був знищений автомобіль Renault АЕ 420 tі Magnum, д.н. НОМЕР_2.
29.12.08 р. дослідно-випробувальної лабораторією ГУ МНС України в Рівненській області на підставі даних, отриманих у результаті огляду місця пожежі, складено технічний висновок № 73 (а.с. 7-12) щодо причин виникнення пожежі, яка виникла 21.12.2008р. у вантажних автомобілях Рено д.н. НОМЕР_2 та Рено НОМЕР_1 за адресою: Рівненський район, с. Дядьковичі, вул. Млинівська, 55, вбачається, що первинне вогнище пожежі знаходилось в середині кабіни водія вантажного автомобіля Renault д.н. НОМЕР_1, який знаходився перший з західної сторони.
При цьому, 10.06.09 р. між ОСОБА_1 та позивачем укладена угода про виплату страхового відшкодування за Договором (а.с. 23; надалі -Угода). Відповідно до п. 1, 2 Угоди, сторони домовилися, що вартість залишків транспортного засобу Renault АЕ 420 д.н. НОМЕР_2 складає 9 000 грн. Сума страхового відшкодування дорівнює 80 118 грн. 90 коп.
На підставі Договору та на підставі Угоди, позивач виплатив ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 80 118 грн. 90 коп..
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки .
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом.
У відповідності до ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
В силу дії п. 2 Постанови пленуму Верховного суду України від 27.03.92 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно п. 4. Постанови джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей.
Відповідно до ч. 2 п. 8 Постанови з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.
Враховуючи вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що право регресу у позивача могло виникнути лише до винної (відповідальної) особи.
При цьому суд звертає увагу на те, що підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є існування складу правопорушення, що включає такі елементи, як: протиправність поведінки, шкода та причинний зв'язок між ними. Кожна складова частина правопорушення підлягає доведенню. Відсутність одного із елементів правопорушення виключає цивільно-правову відповідальність.
При цьому на кредитора покладається обов'язок доведення факту протиправної поведінки, наявності збитків і їх розміру та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою й понесеними збитками.
У відповідності до вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не доведено у встановленому порядку факту неправомірності дій чи протиправної поведінки ТзОВ "Ол-Транс" у виникненні пожежі, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль Renault АЕ 420 tі Magnum, д.н. НОМЕР_2, який застрахований у позивача, в зв'язку з чим, відповідач не є в розумінні ч. 1 ст. 1191 ЦК України винною особою, право регресу вимоги до якої перейшло до страховика, який виплатив страхове відшкодування ОСОБА_1.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як доказ того, що причиною пожежі є первинне коротке замикання електромережі в кабіні водія автомобіля Renault ДН НОМЕР_1, позивачем надано Технічний висновок № 73 (а.с. 7-12) дослідно-випробувальної лабораторії ГУ МНС України в Рівненській області щодо причин виникнення пожежі, яка виникла 21.12.2008р. у вантажних автомобілях Рено д.н. НОМЕР_2 та Рено НОМЕР_1 за адресою: Рівненський район, с. Дядьковичі, вул. Млинівська, 55.
Крім того, старшим інспектором ДВЛ ГУ МНС України Рівненської області капітаном служби цивільного захисту складено протокол № 91/4-2008 дослідження речових доказів вилучених з місця пожежі, яка виникла 21.12.08 р. (а.с. 13-15). При дослідженні зазначеного протоколу, вбачається, що під час проведення візуально-технічного дослідження фрагментів електромережі на їх поверхнях виявлено ознаки, що характерні для первинного короткого замикання електромережі.
Будь-яких інших документів, крім Технічного висновку та протоколу № 91/4-2008, на підтвердження причини пожежі та неправомірності дій відповідача, позивачем, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.
Дослідивши Технічний висновок щодо дослідження пожежі, колегія суду приходить до висновку, що він складений на підставі даних, отриманих у результаті огляду місця пожежі та пояснень очевидців, отриманих по факту виникнення пожежі та ознайомлення з матеріалів справи по пожежі; при цьому зазначено, що причина виникнення пожежі - первинне коротке замикання електромережі автомобіля є ймовірною, а не однозначною. Крім того, дослідно-випробувальна лабораторія ГУ МНС України в Волинській області не є експертною установою.
Водночас, станом на 25.04.12 р. в Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі (НДЕКЦ) при УМВС України у Рівненській області пожежно-технічне дослідження по даному факту не проводилось.
Враховуючи вищезазначене, колегія суду відхиляє, як неналежний доказ технічний висновок дослідно-випробувальної лабораторії ГУ МНС України в Рівненській області, оскільки вказана лабораторія не є експертною установою, нею встановлено лише ймовірну, а не реальну причину пожежі, крім того НДЕКЦ при УМВС України в Рівненській області відповідне дослідження по даному факту не проводилося.
Наведеної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу (Постанова від 18 жовтня 2011 року № 07/5004/118/11).
Поряд з тим Рівненським РВ УДІТБ України в Рівненській області суду надано постанову про відмову в порушення кримінальної справи від 30.12.08 р. (а.с. 123-124). З вказаної постанови вбачається, що в порушенні кримінальної справи за фактом пожежі, яка виникла за адресою: с. Дядьковичі, вул. Млинівська, 55, у вантажних автомобілях Renault д.н. НОМЕР_1 та д.н. НОМЕР_2, відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.
Враховуючи вищевказане, колегія суду приходить до висновку, що позивачем не доведена протиправна поведінка відповідача та причинно наслідковий зв'язок між нею та заподіяною шкодою, а тому відсутні правові підстави для звернення до відповідача з позовними вимогами про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу.
Крім того, при розгляді справи судом першої інстанції не враховано, що порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.
Суд першої інстанції не врахував той факт, що передчасне уявлення позивача про наявність підстав для відшкодування шкоди в порядку регресу за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для здійснення регресного відшкодування в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст. 1 ГПК України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду чи на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних з недоведеністю порушення прав позивача (постанова ВГСУ від 23.03.2011 та постанова ВСУ від 12.09.2011 у справі № 33/341).
Крім того, приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до відповідача.
Колегія суду не бере до уваги твердження позивача, що позивач звертався з претензією про відшкодування шкоди до ОСОБА_2, як до власника автомобіля renault magnum AE 470 д.н. НОМЕР_1, оскільки даний транспортний засіб належить ТОВ "Ол-Транс" на праві власності, про що свідчить довідка Відділу РЕР по обслуговуванню м. Рівне та Рівненського району ВДАІ УМВС України в Рівненській області № 35/24-1362 від 21.10.2011р. (а.с. 32).
Під володільцем розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Докази того, що позивач звертався з претензією саме до власника автомобіля ТОВ "Ол-Транс", в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищевказане, судом не встановлено та скаржником не доведено пред'явлення позивачем на момент звернення з позовом належної вимоги до ТОВ "Ол-Транс" в розумінні ч. 2 ст. 530 та ч.1 ст. 1191 ЦК України, що свідчить про ненастання строку виконання відповідачем зобов'язання по відшкодуванню шкоди в порядку регресу.
Зважаючи на те, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про відшкодування виплаченої страхової суми, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність позивачем наявності достатніх правових підстав для стягнення відповідних коштів.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з ТОВ "Ол-Транс" 80 118 грн. 90 коп. страхового відшкодування, оскільки позивачем не доведено належними доказами факту неправомірності дій відповідача, що призвели до виникнення пожежі, та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями і завданою матеріальною шкодою, як і не доведено позивачем порушення своїх прав на добровільну виплату відповідачем страхового відшкодування, оскільки як на момент пред'явлення позову, так і на момент прийняття судом першої інстанції рішення позивач на підставі ст. 993, ч.1 ст.1191 ЦК України з відповідною вимогою не звертався до відповідача, а останній не відмовляв у її задоволенні.
Враховуючи викладене, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським Рівненської області недоведені обставини, що мають значення для справи, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України задовільняє апеляційну скаргу відповідача та скасовує оскаржуване рішення.
У відповідності до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача у справі.
Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ТОВ "Ол-Транс" на рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.12 р. у справі № 5019/2646/11 задоволити.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.12 р. скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Актив-Страхування" (м. Київ, вул. Різницька, 3; код ЄДРПОУ 31446152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-ТРАНС" (Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Дядьковичі, вул. Млинівська, 55/а; код ЄДРПОУ 33408606) 805 грн. 00 коп. судового збору.
4. Господарському суду Рівненської області видати наказ.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Дужич С.П.