ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"03" червня 2008 р. | Справа № 14/27-08-667 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Бритавській Ю.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Ярош О.М. за довіреністю від 20.12.2007р. №20-553
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ”
на рішення господарського суду Одеської області від 18 квітня 2008 року
у справі №14/27-08-667
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ”
до відповідача Одеської залізниці
про стягнення 15015,80 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство „Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу в сумі 15015,80 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18 квітня 2008 року у справі №14/27-08-667 (суддя Горячук Н.О.) ВАТ „Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ” відмовлено у задоволені позовних вимог, з огляду на пропуск останнім строку позовної давності, встановленого вимогами ст.136 Статуту залізниць України.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки комерційний акт №БК 031990/3167 складений 09.07.2007р., а позовна заява про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок недостачі прокату чорних металів була направлена до суду 19.02.2008р. Також судом першої інстанції зазначено, що позивачем наданий розрахунок боргу без застосування 0,5% норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, що є порушенням п.27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083.
Позивач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ВАТ „Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ”, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 4, 258, 267 ЦК України.
Так позивач не погоджується з позицією суду першої інстанції, який при винесенні рішення застосував позовну давність у 6 місяців, керуючись ст.134 Статуту залізниць України, замість ст. 258 ЦК України, яка передбачає, що позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог у зв’язку з перевезенням вантажу. При цьому позивач посилається на те, що відповідно до ст. 4 ЦК України Цивільний кодекс України є основним актом цивільного законодавства України. Також позивач посилається на те, що строк позовної давності на звернення до суду ним не пропущений, оскільки 27.12.2007р. позовна заява про стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу від 04.12.2007р. №20/255(ОН) з оригіналами доданих до неї документів, яка повинна бути направлена до господарського суду, була помилково направлена позивачем на адресу відповідача –Одеської залізниці. Докази направлення позовної заяви з доданими документами відповідачу є в матеріалах справи. У відповідь на запити позивача до відповідача щодо повернення зазначеної позовної заяви з оригіналами доданої до неї документів, відповідач 07.02.2008р. повернув позивачу лише оригінал опису з квитанцією від 18.12.2007р. №9739. Зазначені обставини були також викладені позивачем при подачі до суду першої інстанції заяви від 07.03.2008р. №20/337(0Н) про відновлення строку для подачі позовної заяви у відповідності до ст. 267 ЦК України (а.с. 64-65), яка була відхилена господарським судом.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.
Відповідач (Одеська залізниця) про час і місце судового засідання повідомлений господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчать відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.05.2008р. Окрім того 03.06.2008р. від відповідача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутністю його представника у судовому засіданні. За таких обставин апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ВАТ „Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ” за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.
Із матеріалів справи випливає, що вантажовідправником - ВАТ „Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ” - зі станції відправлення „Запоріжжя Ліве” Придніпровської залізниці на адресу Одеського морського торговельного порту за дорученням фірми „АЙРОЛ МЕТАЛС АГ” –станція призначення Одеса-порт-експорт Одеської залізниці - для подальшої відправки на експорт водним транспортом в Нігерію у вагоні №53503488 було направлено прокат чорних металів у кількості 66,4 тон, що підтверджується залізничною накладною №47245088 від 03.07.2007р. (а.с. 12). Отже, в силу вимог ч.2 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст.909 ЦК України, вказана накладна свідчить про укладення між позивачем та залізницею (перевізник) договору перевезення вантажу.
Згідно з відмітками у цій накладній, прокат чорних металів завантажений у вагон засобами відправника (ВАТ „Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ”) та був прийнятий залізницею до перевезення без зауваження щодо кількості та якості, про що свідчить відбиток календарного штемпелю ст. Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці на зворотній стороні залізничної накладної. Вантаж розміщено і закріплено згідно з малюнком 1 МТУ МО №10/130 від 26.08.2005р. правильно, застосовані засоби кріплення - підкладки 50х100х2800мм 2-10 шт. Маса вантажу визначена на товарних вагах відправника.
В процесі перевезення вантажу 07.07.2007р. на станції Одеса-Сортирувальна Одеської залізниці було виявлено, що в вагон №53503488 згідно накладної №47245088 завантажено 10 пачок прокату чорних металів, фактично виявилось 9 пачок прокату чорних металів. Наявний вантаж розміщений в один ярус. Вагон прибув з охороною. Слідів від пачки, якої бракує, не вбачається. Про встановлені обставини станцією Одеса-Сортирувальна Одеської залізниці складений акт загальної форми №1225 від 07.07.2007р. (а.с. 75).
Після прибуття вантажу на станцію Одеса-порт Одеської залізниці, на додаток до вищевказаного акту загальної форми складений комерційний акт №БК031990/3167 від 09.07.2007р., згідно з яким, окрім обставин, які засвідчені в актах загальної форми, при комісійному вивантаженні та перевірці вагону виявлено, що всі пачки упаковані по 3 подовжніх, 3 поперечних окантувальні стрічки. Відтиску завантаження від недостачі пачки у вагоні не вбачається. Окантувальні стрічки зверху усіх пачок не пошкоджені, відсутня пачка №4 вагою 6535 кг. Таким чином виявлено недостачу вантажу в кількості 6535 кг. (а.с. 11). Про складення комерційного акту є відмітка у п. 5 вказаної залізничної накладної.
Окрім того, одержувач вантажу –ДП „Одеський морський торговельний порт” переуступив своє право на пред’явлення претензій та позовів до залізниці ВАТ „Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ” (як відправнику вантажу), що підтверджується переуступним написом у п.6 накладній №47245088.
Таким чином матеріали справи свідчать, що між ЗАТ „Донецьксталь”- металургійний завод” (вантажовідправник) та залізницею (перевізник) укладений договір перевезення вантажу, оскільки в силу вимог ч.2 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст.909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
В силу вимог ч.1 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до вимог ч.5 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст.909, ч.1 ст.920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст.2 Статуту залізниць України передбачено, що обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.
В силу вимог ч.1 ст.110, ст.113 Статуту залізниць України, які кореспондуються з вимогами ч.1 ст.314 ГК України та ч.1 ст.924 ЦК України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажу одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.
Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено пропуск позивачем строку для пред’явлення перевізнику позову, виходячи з наступного.
Так, статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту. Пунктом „а” ст.134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії можуть бути заявлені з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу –для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу, а пунктом „ж” ст. 134 передбачено, що в усіх інших випадках претензії можуть бути заявлені з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії.
В даному випадку, незважаючи на те, що предметом позовних вимог є стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу, до вказаного спору повинні бути застосовані положення п. „ж” ст. 134 Статуту залізниць України, оскільки обставини, що спричинили подання позовної заяви, були встановлені пізніше, ніж вантаж був виданий. Враховуючи положення ст.ст. 314, 316 Статуту залізниць України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що строк пред’явлення до суду позову про стягнення з перевізника вартості недостачі вантажу починається з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії.
Така ж правова позиція викладена у Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства”, а також з цього приводу є практика Верховного Суду України по матеріалам справ і, зокрема, у справі №17/160 від 16.05.2006р. за позовом ТОВ „Лемтранс” до Донецької залізниці.
Матеріали справи свідчать про те, що комерційний акт про нестачу вантажу був складений 09.07.2007р. Дане підтверджується відміткою у п. 5 залізничної накладної №47245088. Тобто, право ВАТ „Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ” на звернення до господарського суду з позовом виникло 09.07.2007р. Таким чином, відповідно до вимог ст. 136 Статуту залізниць України, строк позовної давності для стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу сплинув 09.01.2008р.
Водночас, із поштовому штемпелю на конверті 15.02.2008р. вбачається, що ВАТ „Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ” звернулось до господарського суду саме 15.02.2008р.
Встановлені обставини свідчать, що ВАТ „Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ” звернулось до господарського суду з позовом після закінчення встановленого строку для пред’явлення перевізнику позову.
Таким чином, доводи скаржника стосовно того, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові, неправомірно застосував ст. 136 Статуту залізниць України, якою передбачено шестимісячний строк позовної давності при поданні позовів до залізниць, є необґрунтованими.
Водночас апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив заяву позивача про відновлення строку позовної давності, оскільки надсилання позивачем позову до перевізника (Одеської залізниці) замість звернення з ним до місцевого господарського суду свідчить про недбалість позивача, а тому не може бути підставою для відновлення цього строку.
З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ВАТ „Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ”, а отже рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 18 квітня 2008р. по справі №14/27-08-667 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „ЗАПОРІЖСТАЛЬ” –без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Судді | О.О. Журавльов В.М. Тофан М.В. Михайлов |