Справа № 1811/22/2012

2/1811/5/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2012 року Липоводолинський районний суд Сумської області

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Сибільова О.В.,

при секретарі - Самілик Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Липова Долина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,

про відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позивач свої уточнені вимоги мотивує тим, що постановою суду від 06 жовтня 2011 року кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, було закрито внаслідок акту амністії. ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що 31 жовтня 2010 року умисно завдав йому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. В результаті отриманих тілесних ушкоджень йому було завдано майнової шкоди, що виразилась в пошкодженні одежі, а також в тому, що внаслідок отриманих поранень він знаходився на стаціонарному лікуванні в Роменській ЦРЛ та амбулаторно лікувався в Липоводолинський ЦРЛ, а тому витрачав кошти на лікування та ніс витрати пов'язані з цим. Крім цього, злочинними діями ОСОБА_2 йому завдано моральної шкоди, що виразилась в фізичному болю, душевних стражданнях та переживаннях. Просить суд стягнути з відповідача майнову шкоду в сумі 6913 гривень 50 копійок та моральну шкоду в сумі 17400 гривень (а.с. 2-4, 68-71, 96).

Відповідач позов ОСОБА_1 не визнав, мотивуючи це тим, що після завдання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, завдану йому майнову та моральну шкоду відшкодував в повному обсязі, а тому просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, в зв'язку з його необґрунтованістю.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, вважає позов ОСОБА_1 необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Липоводолинського районного суду Сумської області від 06 жовтня 2011 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2011 році», а кримінальну справу, порушену відносно нього за цим фактом, було закрито (а.с. 7).

ОСОБА_2 звинувачувався в тому, що 31 жовтня 2010 року, шляхом здійснення пострілів з травматичної зброї, умисно завдав позивачу ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості (а.с. 7).

Згідно постанови суду, цивільний позов під час розгляду кримінальної справи не вирішувався і був залишений без розгляду, внаслідок закриття кримінальної справи в зв'язку з застосуванням акту амністії (а.с. 7).

В зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в Роменській ЦРЛ з 31 жовтня 2010 року по 21 листопада 2010 року (а.с. 73-74), а також амбулаторно лікувався в Липоводолинській ЦРЛ з 22 листопада 2010 року по 24 грудня 2010 року (а.с. 67).

Сторонами не заперечувались та не оспорювались ті обставини, що ОСОБА_2 було скоєно злочин відносно позивача, що позивач проходив курс лікування в зазначені періоди, а також наслідки пов'язані з цим у вигляді завдання відповідачем майнової та моральної шкоди позивачу.

Ст. 14 Закону України «Про амністію в 2011 році» передбачає, що амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Ст. 1202 ЦК України передбачає, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Стосовно розміру завданої майнової шкоди.

Суд вважає доведеною позивачем завдану йому майнову шкоду в сумі 5980 гривень 65 копійок.

Завдана позивачеві майнова шкода за період лікування в Роменській ЦРЛ підтверджується:

1. Довідкою № 35, виданою Роменською ЦРЛ, згідно якої ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в цьому закладі в період з 31 жовтня 2010 року по 21 листопада 2010 року з діагнозом вогнепальне поранення травматичною зброєю обох стегон, лівої гомілки. Вторинна лімфодема лівої нижньої кінцівки, нагноєння вогнепальних ран (а.с. 73, 74).

2. Витребуваною з Роменської ЦРЛ історією хвороби позивача, в якій міститься листок призначень лікарських засобів (а.с. 107-131), що підтверджує необхідність та обґрунтованість придбання позивачем лікарських засобів, згідно наведених нижче чеків та документів.

3. Показами свідка ОСОБА_3 - лікаря, що здійснював лікування позивача в наведений період (а.с. 83), що також підтверджують необхідність та обґрунтованість придбання позивачем лікарських засобів за час лікування в Роменській ЦРЛ.

4. Чеками на придбання позивачем лікарських засобів, а отже і витрачених ним коштів за цей період:

- товарними чеками на придбання медикаментів в ПП «ОСОБА_4» від 03 листопада 2010 року на суму 15 гривень 50 копійок та від 12 листопада 2010 року на суму 45 гривень 40 копійок (а.с. 10, 13);

- накладною № 3 від 31 жовтня 2010 року на придбання медикаментів в МП «Марія» на суму 1130 гривень 25 копійок (а.с. 14);

- чеками на придбання медикаментів в ТОВ «Медікус-плюс» на суму 5,5 грн., 9,72 грн., 10,66 грн., 7,8 грн., 17,4 грн., 12,18 грн., 7,93 грн., 15,62 грн., 39,3 грн., 14,45 грн., 19,35 грн., 2,9 грн., 30,3 грн., 11,1 грн., 12,12 грн., 24,7 грн., 33,8 грн., 15,93 грн., 91,84 грн., 11,76 грн., 12 грн., 93,4 грн., 52,28 грн., 3,5 грн., 25,4 грн., 57,31 грн., 12,8 грн., 23 грн., 8,55 грн. (а.с. 15-17).

Всього суд вважає доведеною суму витрачених коштів за період лікування в Роменській ЦРЛ в сумі 1873 гривні 75 копійок.

Наведені докази свідчать про доведеність завданої позивачеві майнової шкоди (у вигляді придбання ліків за час лікування в Роменській ЦРЛ з 31 жовтня 2010 року по 21 листопада 2010 року) в сумі 1873 гривні 75 копійок.

Завдана позивачеві майнова шкода за період амбулаторного лікування в Липоводолинський ЦРЛ підтверджується:

1. Довідкою № 2311, виданою Липоводолинською ЦРЛ, згідно якої ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні в цьому закладі в період з 22 листопада 2010 року по 24 грудня 2010 року з діагнозом вогнепальне поранення нижніх кінцівок (а.с. 67).

2. Витребуваною з Липоводолинської ЦРЛ амбулаторної картки позивача, в якій міститься листок призначень лікарських засобів (а.с. 105-106), що підтверджує необхідність та обґрунтованість придбання позивачем лікарських засобів, згідно наведених нижче чеків.

3. Показами свідка ОСОБА_5 - лікаря, що здійснював лікування позивача в наведений період (а.с. 82), що також підтверджують необхідність та обґрунтованість придбання позивачем лікарських засобів за час лікування в Липоводолинській ЦРЛ.

4. Чеками на придбання позивачем лікарських засобів, а отже і витрачених ним коштів за цей період:

- накладними на придбання медикаментів в МП «Марія» № 3 від 14 грудня 2010 року на суму 365 гривень 80 копійок (а.с. 18), № 6 від 14 грудня 2010 року на суму 371 гривня (а.с. 95), а також товарним чеком на суму 60,02 гривень (а.с. 18);

- товарними чеками на придбання медикаментів на суму 65,5 грн., 18,6 грн., 42,35 грн., 54,43 грн., 4,36 грн. (а.с. 18).

Всього суд вважає доведеною суму витрачених коштів за період лікування в Липоводолинській ЦРЛ в сумі 982 гривні 06 копійок.

Наведені докази свідчать про доведеність завданої позивачеві майнової шкоди (у вигляді придбання ліків за час амбулаторного лікування в Липоводолинській ЦРЛ з 22 листопада 2010 року по 24 грудня 2010 року) в сумі 982 гривні 06 копійок.

В той же час, суд вважає неналежними доказами та такими, що не доводять вимог позивача, надані ним чеки на придбання медикаментів в ПП «ОСОБА_4» в м. Ромни, а саме:

два чеки від 31 жовтня 2010 року та два чеки від 01 листопада 2011 року, що містяться на а.с. 9;

чеки від 02, 03 та 04 листопада 2010 року (крім чеку від 03 листопада 2010 року на суму 15,5 гривень), що містяться на а.с. 10;

чеки від 05, 06, 07 та 09 листопада 2010 року, що містяться на а.с. 11;

чеки від 08, 09 листопада 2010 року та два чеки від 10 листопада 2010 року, що містяться на а.с. 12;

чеки від 11, 13 та 14 листопада 2010 року (крім чеку від 12 листопада 2010 року на суму 45,4 гривень), що містяться на а.с. 13;

чеки від 18 та 20 листопада 2010 року (крім накладної № 3 від 31 жовтня 2010 року на суму 1130,25 гривень), що містяться на а.с. 14.

Суд не бере до уваги ці докази, оскільки в наведених чеках відсутнє найменування медикаментів, що були придбані за ними, що позбавляє суд можливості вирішити питання стосовно обґрунтованості та необхідності їх придбання. Інших доказів на обґрунтування понесених витрат за цими чеками позивачем не надано.

Стосовно майнової шкоди, завданої позивачу у вигляді пошкодженої одежі, суд також вважає її доведеною, оскільки вона підтверджується товарними чеками на придбання пошкодженого одягу на суму 440 гривень (джинси) та 1600 гривень (кросівки) - а.с. 19. Ця обставина обумовлена тим, що вогнепальні поранення кінцівок були здійснені в той момент, коли позивач дійсно був одягнений. За цих обставин, завдання таких поранень без пошкодження одягу та взуття (внаслідок втрати крові) неможливе. Крім наведеного, ці факти спростовані відповідачем не були.

Оскільки позивач проходив курс лікування в Роменській ЦРЛ, що знаходиться в м. Ромни (поза межами місця проживання позивача) і, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень (пошкодження кінцівок), він не був здатний самостійно в повній мірі задовольняти свої потреби і здійснювати за собою догляд (по достатньому харчуванню, купівлі медикаментів тощо), а отже потребував сторонньої допомоги близьких та родичів, суд вважає обґрунтованими та доведеними вимушені витрати позивача на пальне, що були компенсовані його дружиною на користь брата позивача, автомобілем якого дружина та брат ОСОБА_1 приїзжали до Роменської ЦРЛ, де останній лікувався.

Понесені позивачем зазначені витрати на пальне, підтверджуються показами свідків ОСОБА_6 (дружини позивача) - а.с. 138, ОСОБА_7 (брата позивача) - а.с. 137, а також чеками на придбання пального на загальну суму 1084 гривні 84 копійки в період лікування позивача в Роменській ЦРЛ (а.с. 20-21).

Отже, суд вважає доведеною завдану відповідачем майнову шкоду позивачу в сумі 5980 гривень 65 копійок.

Відносно завданої позивачу моральної шкоди.

Моральна шкода, згідно вимог ст. 23 ЦК України, відшкодовується внаслідок порушення прав особи в розмірах, визначених судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичного, душевного страждань, та з урахуванням вини особи, яка їх завдала. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Суд вважає доведеною завдання позивачу моральної шкоди неправомірними діями відповідача, що підтверджується постановою суду, а також тим, що завдання моральної шкоди обумовлено спричиненням відповідачем травматичною зброєю тілесних ушкоджень потерпілому. Завдання тілесних ушкоджень викликає біль та фізичні страждання.

ОСОБА_1, в зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що також є підтвердженням спричиненої йому моральної шкоди.

Щодо суми відшкодування.

Виходячи з глибини фізичних та душевних страждань, характеру та ступеня тяжкості завданих тілесних ушкоджень, тривалості лікування потерпілого, а також давності спричинення тілесних ушкоджень, крім того, за умов розумності та справедливості, суд вважає належною та достатньою завдану позивачу моральну шкоду в сумі 15000 гривень.

Отже, позивачем доведено завдання йому відповідачем майнової шкоди в сумі 5980 гривень 65 копійок та моральної шкоди в сумі 15000 гривень.

В той же час, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню в зв'язку з наступним.

05 квітня 2010 року під час попереднього судового засідання по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні цього злочину відносно позивача, потерпілим (позивачем ОСОБА_1) було заявлено цивільний позов до підсудного (відповідача по справі) на відшкодування майнової та моральної шкоди, що є предметом розгляду цієї цивільної справи (а.с. 103-104).

Цивільний позов обґрунтовувався тими ж доказами, що надані позивачем по справі.

Під час розгляду зазначеної кримінальної справи відповідачем, на відшкодування завданої його злочинними діями шкоди, було сплачено позивачу наступні кошти:

12 квітня 2011 року - 20000 гривень (а.с. 59);

30 травня 2011 року - 800 доларів США (еквівалент станом на 30 травня 2011 року - 6392 гривні) - а.с. 58;

24 червня 2011 року - 800 доларів США (еквівалент станом на 24 червня 2011 року - 6400 гривень) - а.с. 57.

Всього на загальну суму 32792 гривні.

Сплата цих коштів на відшкодування майнової та моральної шкоди підтверджується відповідними розписками. Крім цього, сплата цих коштів на відшкодування шкоди, завданої скоєним відносно потерпілого (позивача) ОСОБА_1 злочином, не заперечувалась та не оспорювалась сторонами.

А отже, з урахуванням доведеної позивачем завданої йому майнової шкоди в сумі 5980 гривень 65 копійок та моральної шкоди в сумі 15000 гривень, а також фактично сплачених коштів відповідачем позивачу в загальній сумі 32792 гривні, спрямованих на відшкодування збитків, завданих злочином, суд вважає, що ця шкода відшкодована позивачу в повному обсязі.

Відшкодування відповідачем завданої позивачу шкоди підтверджується також власноруч написаними останнім заявами, одна з яких - від 12 квітня 2011 року, надана відповідачем, як доказ на обґрунтування заперечень проти позову (а.с. 84), а інша - від 14 квітня 2011 року, міститься в матеріалах кримінальної справи, згідно якої завдані позивачу майнова та моральна шкода відшкодовані (а.с. 102).

Підтвердженням цьому є і протокол судового засідання (від 14 квітня 2011 року) по кримінальній справі, під час якого ОСОБА_1 відмовився від заявленого позову в зв'язку з відшкодуванням завданої йому майнової та моральної шкоди (а.с. 97-98).

Посилання позивача на ту обставину, що сплачені йому відповідачем кошти в сумі 32792 гривні, лише частково погашають завдану йому моральну та майнову шкоду, суд знаходить непереконливими, оскільки вони не доведені і спростовуються іншими доказами по справі в повній їх сукупності.

Таким чином, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про відшкодування майнової шкоди в сумі 6913 гривень 50 копійок та моральної шкоди в сумі 17400 гривень, слід відмовити, в зв'язку з необґрунтованістю вимог.

Судові витрати належить віднести на рахунок держави.

На підставі ст.ст. 23, 1166-1168, 1195, 1202 ЦК України, керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 61, 80, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про відшкодування майнової шкоди в сумі 6913 гривень 50 копійок та моральної шкоди в сумі 17400 гривень, відмовити, в зв'язку з необґрунтованістю вимог.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Сибільов О. В.