справа № 2а-2899/11

У Х В А Л А

2011 року березня десятого дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

розглянувши в м. Дніпропетровську у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ХБС»до Дніпропетровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Сервісавтоматика»про визнання рішення не чинним, договорів недійсними і скасування державної реєстрації договорів, де третіми особами без самостійних вимог на стороні відповідача Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів і виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, –

встановив:

Позивач звернувся у серпні 2005 року до господарського суду на предмет захисту свого майнового інтересу щодо отримання в користування земельної ділянки із земель комунальної власності міста і з урахуванням уточнень оскаржував рішення міської ради від 13.07.2005 № 364/29 про передачу земельної ділянки під будинком в оренду іншому суб’єкту господарювання з усуненням сумнівів у дійсності договорів оренди, укладених між відповідачами, так само оскаржуючи законність державної реєстрації цих договорів. Вимоги позивачем пред’явлені з підстав укладення з виконкомом міськради договору на резервування земельної ділянки, за умовами якого за позивачем визнавалося право забудовника з обов’язком підготувати проектно-вишукувальну документацію для відводу йому земельної ділянки, зарезервованої третьою особою, тоді як до закінчення узгодженого в цьому договорі строку спірна земельна ділянка була передана у володіння іншого суб’єкта господарювання на праві оренди. Також позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на відсутність підстав за нормами земельного законодавства для виникнення в іншого суб’єкта господарювання права оренди спірної земельної ділянки через порушення прав співвласників будинку такою передачею за оскаржуваним рішенням міськради.

Справа розглядається неодноразово, і зі скасуванням судових рішень ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.10.2010 направлена на новий розгляд з мотивів порушення судами першої й апеляційної інстанцій правил визначення юрисдикції спору, що обов’язкові за нового розгляду.

В судове засідання сторони викликався судовими повістками, надісланими на зазначену ним для листування поштову адресу, і про зміну цієї адреси та про причини неявки не повідомляли, що не перешкоджає адміністративному суду завершити підготовче провадження згідно з ч. 5 ст. 111 КАС України.

Суд на підставі неявки сторін, провівши необхідні підготовчі дії, за наявними у справі доказами у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України дійшов висновку про неможливість подальшого провадження у цій справі, виходячи з наступних міркувань.

Оскаржуваним рішенням Дніпропетровської міської ради № 364/29 від 13.07.2005 затверджено розроблений проект відведення двох земельних ділянок на проспекті Кірова, 21, в м. Дніпропетровську під кадастровими №№ 1210100000:06:070:0039 і 1210100000:06:070:0040 з передачею цих земельних ділянок в строкову оренду ТОВ «ДС Сервісавтоматика»відповідно до ст.ст. 118, 124 ЗК України, у чинній на час його прийняття редакції, у зв’язку з чим на підставі п. 4.1 цього рішення умови такої передачі Дніпропетровською міською радою узгоджені з ТОВ «ДС Сервісавтоматика»в укладених 10.08.2005 договорах оренди, які згідно з ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі»зареєстровані у Книзі реєстрації Державного земельного кадастру під №№ 040510400694 і 040510400695. За підписаними здавально-приймальними актами володіння ТОВ «ДС Сервісавтоматика» встановлене над цими земельними ділянками 01.08.2005.

Зі змісту позовної заяви і уточнень до неї вбачається, що позивач вказує на спір з приводу набуття ТОВ «ДС Сервісавтоматика»права оренди на земельні ділянки на підставі оскаржуваного рішення, що з огляду на ч. 5 ст. 116 ЗК України оспорює його (позивача) інтерес набути такі ж права на земельну ділянку, яка б включала в себе частину тієї, що, таким чином, вже перебуває у землекористуванні ТОВ «ДС Сервісавтоматика». Майнова заінтересованість позивача при цьому заснована на підставі договору, укладеного з третьою особою, виконкомом міськради, 10.01.2005 на предмет погодження умов, на яких в майбутньому має бути укладений договір оренди, але не пізніше погодженого в цьому договорі строку.

За правилами ст. 3 КАС України до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори. Слідуючи тлумаченню Конституційним Судом України положень ст. 12 ЗК України в рішенні від 01.04.2010 у справі за конституційним поданням ВАС України, міська рада, як суб’єкт владних повноважень, виступатиме у земельних відносинах лише з прийняттям рішення щодо виконання нею владних управлінських функцій: нормотворчої, координаційної, дозвільної, реєстраційної, розпорядчої, зокрема, –відносно фізичних і юридичних осіб, які складають об’єкт адміністративних (публічних) відносин, на відміну від цивільних (приватних), де об’єктом визнаються речі й інші майнові блага.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ЦК України до юридичних фактів, з якими пов’язане виникнення та припинення цивільних прав і обов’язків, що складають майнову основу господарювання за ст. 133 ГК України, віднесені також адміністративні акти індивідуальної дії. Такі адміністративні акти на відміну від інших вчиняються з наміром викликати не лише адміністративні (публічні), а й цивільні (приватноправові) наслідки. У зв’язку з цим у випадку їх реалізації, коли вичерпуються адміністративні правовідносини, ефективність правового захисту за практикою його тлумачення Європейським Судом з прав людини в рішенні від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі»вимагає вирішити по суті спір про право цивільне, що є наслідком реалізації адміністративних відносин, який з огляду на межі адміністративної юрисдикції за ст.ст. 17, 21 КАС України адміністративним судом не розв’язується.

До способів захисту прав суб’єкта господарювання з приводу майнової основи його діяльності у господарських відносинах за визначенням ст. 4 і ч. 7 ст. 23 ГК України віднесене визнання повністю або частково недійсними актів органів місцевого самоврядування, що ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України і п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Договір про резервування земельних ділянок від 10.01.2005, на який посилається позивач як на підставу своєї юридичної заінтересованості, розглядається ним відповідно до ст. 635 ЦК України і ст. 182 ГК України як попередній з приводу вибору земельної ділянки під забудову, через що звертає свою вимогу, як до співвідповідачів, до органа місцевого самоврядування і до суб’єкта господарювання про поновлення своїх суб’єктивних прав природокористування, що за ст.ст. 148, 151 ГК України складають зміст майново-господарських зобов’язальних відносин. Тобто, позивач посилається на факт незаконної передачі земельної ділянки на території міста у титульне володіння юридичної особи, внаслідок чого остання, не визнаючи прав позивача, набула зобов’язальне право на землю, що лише земельними відносинами за ст. 9 ЦК України і ст.ст. 2-4 ЗК України не охоплюється. В свою чергу державна реєстрація договорів оренди за визначенням ст.ст. 18, 20 Закону України «про оренду землі»має суто цивільне значення за ст.ст. 210, 640 ЦК України щодо визначення моменту їх укладення.

Відповідно, оскаржуване рішення міської ради, здійснюючи право територіальної громади комунальної власності, у зв’язку з укладеними спірними договорами оренди землі відповідно до ст.ст. 2, 172 ЦК України стосується участі територіальної громади в цивільних (майнових) відносинах оренди через органи місцевого самоврядування, а позивач домагається по суду захисту свого охоронюваного законом інтересу переведення на себе прав орендаря, що виник з господарських відносин, а не прав в адміністративних правовідносинах, що вказує на спір про право цивільне, на ознаки якого свого часу звертав увагу Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови № 13 від 03.12.1997.

За таких обставин, не вирішуючи питання про обґрунтованість вимог, суду належить дійти висновку, що цей спір не має ознак публічно-правового, і, будучи суто господарським (цивільним), підпадає під юрисдикцію господарських судів згідно з п. 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України у формі позовного провадження, на підставі чого належить встановленим статтею 121 КАС України порядком ухвалити про закриття справи провадженням згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки цей спір за визначенням ст.ст. 2, 3, 17 цього Кодексу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а строки перебування цієї справи в провадженні судів загальної юрисдикції мають визнаватися поважними причинами зволікання з пред’явленням позову про захист права цивільного.

Керуючись ст.ст. 17, 121, 160 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ХБС»до Дніпропетровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Сервісавтоматика»про визнання рішення не чинним, договорів недійсними і скасування державної реєстрації договорів, де третіми особами без самостійних вимог на стороні відповідача Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів і виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, закрити за п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Роз’яснити Приватному підприємству «ХБС», що розгляд цього спору підпадає під юрисдикцію господарських судів у формі позовного провадження господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська заінтересованими особами апеляційної скарги з одночасним надсиланням її копії безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п’яти днів, починаючи з наступного за днем вручення її копії.

Суддя: