Справа № 2-а-834/2011 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2012 р. Ренійський місцевий загальний

адміністративний суд Одеської області

Суддя Ренійського місцевого загального адміністративного суду Одеської області Сорокін К.В., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Ренійському районі Одеської області про визнання відмови у нарахуванні та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, противоправною та зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, -

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Пенсійного Фонду України у Ренійському районі Одеської області про визнання відмови у нарахуванні та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком безпідставною та зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Ренійському районі Одеської області нарахувати та виплати їй підвищення до пенсії за період з січня 2011 р. по червень 2011 р..

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-1V їй з 01.01.2006 року повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка протягом 2010-2011 р.р. йому в цьому розмірі не виплачується. Позивач звернувся до Управління Пенсійного Фонду у Ренійському районі Одеської області з запитом щодо отримання надбавки, але йому в цьому було відмовлено, листом № 832/О-01 від 20.09.2011 р. Таку відмову позивач вважає протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. Оскільки ст.. 22 Конституції України гарантує конституційні права і свободи. Згідно ч. 1 ст.. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках передбачених законом. ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «діти війни»та в інших випадках, передбачених законом. Ст.. 6 Закону України № 2195-1У «Про соціальний захист дітей війни»передбаче но, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, за розрахунком позивача, сума невиплаченої допомоги йому як дитині війни з січня 2011 р. по червень 2011 р. складає 1371 грн. Оскільки, відповідно до положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 01.03.2002 р. за № 121/2001 р. Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і на нього покладено обов'язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплат, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсії, позивач висуває вимоги саме до Управління Пенсійного Фонду України в Ренійському районі Одеської області про нарахування та виплату йому підвищення до пенсії як дитині війни.

Ухвалою суду від 26.12.2011 р. позовні вимоги, в частині зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, за період з 01.01.2011 р. по 26.03.2011 р. залишені без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, а з клопотанням про поновлення строку звернення до суду позивач не звертався

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 183-2 КАС України справа розглянута в порядку скороченого провадження.

Управляння Пенсійного Фонду України в Ренійському районі Одеської області відповідно по положень ч. 3 ст. 183-2 КАС України у встановлений в ухвалі про відкриття скороченого провадження строк заперечення на проти позову не подало.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В Законі України «Про соціальний захист дітей війни»( далі Закон № 2195-1У) встановлені основні положення що до реалізації конституційного права громадян, які мають статус «дитина війни», на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Так, ст.1 вищеназваного Закону № 2195-1У визначає, що дитина війни, це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої Світової війни ( 2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до соціальної категорії - «Дитина війни»і має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується копіями документів, що знаходяться в матеріалах адміністративної справи: паспортом громадянина України серії НОМЕР_1, пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 з печаткою «дитина війни», які підтверджують право позивача користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 6 Закону України № 2195-1У «Про соціальний захист дітей війни»передбаче но, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком. Позивач є пенсіонером, має статус «дитина війни»і має право на зазначене підвищення до пенсії, яке повинен нараховувати і виплачувати відповідач. Ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист. Право на соціальний захист гарантується ч.2 ст. 46 Конституції України, це право також закріплене в ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої державні соціальні гарантії «дітям війни»встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, тому судом не приймаються до уваги посилання на ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачу конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни. Крім того, відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

На підставі викладеного, позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, який необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст.28 Закону України № 1058-1У.

Пенсійний фонд України діє згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, яке затверджене Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/ 2001, і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»покладено на УПФУ в Ренійському районі за місцем проживання позивача.

Звернення позивача ОСОБА_2 до відповідача з вимогами що до перерахунку пенсії підтверджується листом відповідача з відмовою № 832/О-01 від 20.09.2011 р. здійснити такий перерахунок та роз'ясненням, що підвищення до пенсії дітям війни виплачується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

Відповідно до положень ч.2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1V державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і Постановою Кабінету Міністрів України.

Всупереч ст.6 означеного Закону № 2195-ІV позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Таким чином, відповідач позивачу неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст.6 зазначеного Закону. З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України № 530 і повинен виконуватись відповідачем.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду, нарахування та виплата йому доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст.6 Закону № 2195-1 V, відповідачем не здійснені, у зв'язку з чим він і звернувся за захистом своїх прав до суду.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом шляхом гарантування кожному прав на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Ст. 8 Конституції України визначено, що норми Конституції України є нормами прямої дії, а тому звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на їх підставі гарантується.

Ч.ч. 3, 4 ст. 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, а відмова в розгляді та вирішені адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини забороняється.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.

У статті 8 КАС України також передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з справ людини.

Згідно зі ст. 1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч.1 ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, то становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права»і, таким чином, як власність.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України»(заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет»на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як lех specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Прийнятий 27.04.2010 року Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не містить положень, що зупиняють дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни»чи його окремих норм. Ст. 70 цього Закону надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами. Таким чином, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до ст.6 Закону № 2195-1У в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки норма ст.70 передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно дія цієї норми не поширюється на спірні правовідносини. Дії відповідача у 2010 році з не нарахування і невиплати дітям війни підвищення до пенсії відповідно до норм Закону «Про соціальний захист дітей війни»є неправомірними, оскільки фактично виплати проводились в меншому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік»установлено, що у 2011 році норми і положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного Фонду України на 2011 рік. Але відповідно до ст.7 Закону України № 2195-1У фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. Якщо в державному бюджеті України відсутні кошти на виплату щомісячних надбавок дітям війни, утворюється ситуація правової невизначеності що до джерела коштів, з яких повинна виплачуватись означена надбавка. Разом з тим, така обставина, як відсутність коштів у бюджеті, не може бути підставою для порушення права громадянина на соціальний захист, що включає в себе і право на отримання надбавки до пенсії згідно зі ст. 6 Закону України № 2195-1У.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак до суду заперечення на позов від відповідача не надходили.

У свої позовних вимогах позивач просить нарахувати йому щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з січня 2011 р. по червень 2011 р. у розмірі 1371 грн. Однак, розрахунок суми невиплаченої соціальної допомоги не підтверджений відповідними довідками та іншими доказами, отже не може бути взятий судом до уваги. За таких умов суд вважає, що розрахунок суми невиплаченої соціальної допомоги має бути виконаний компетентним органом - відповідним управлінням Пенсійного фонду України при нарахуванні розміру соціальної допомоги для її виплати позивачу.

Таким чином, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України у Ренійському районі Одеської області нарахувати та виплатити недоплачену допомогу до пенсії, підлягають частковому задоволенню, а саме в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ст.. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 27 березня 2011 року до 30 червня 2011 року включно, з урахуванням фактично виплачених сум.

Керуючись ст.ст. 3,8,22,46,48, 55, 64,92 Конституції України, ст.ст. 1,3,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р зі змінами та доповненнями, ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, ст.2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15.07.199 року, Законами України «Про Державний бюджет на 2010 рік»та «Про державний бюджет на 2011 рік», ст.ст. 1,6,7,8,9,11,21,71,86,98, 99,104,105,122,158-163,183-2 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Ренійському районі Одеської області -задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Ренійському районі Одеської області в частині не нарахування і невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_2 , як дитині війни, за період з 27 березня 2011 р. по 30 червня 2011 р.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Ренійському районі Одеської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 , з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 27.03.2011 року до 30 червня 2011 року. включно, виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні інших вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України та п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України Управління Пенсійного Фонду України в Ренійському районі Одеської області зобов'язане постанову суду виконати негайно в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ренійський місцевий загальний адміністративний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії цієї постанови. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому проваджені, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя К.В. Сорокін