Справа № 8-а-17/12

У Х В А Л А

Іменем України

02.04.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Колдіної О.О.

з участю секретаря Овдій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

заявник звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Голосіївського районного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни.

Свої вимоги заявник мотивує тим, що Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2011 закріплено необхідність застосування судами при вирішенні справ за адміністративними позовами «дітей війни», осіб, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, постанов Кабінету Міністрів України щодо встановлення на час виникнення спірних правовідносин розмірів пенсійних виплат зазначеним категоріям громадян.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 січня 2010 р. позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі.

На думку заявника, вказане рішення суду має бути переглянуте в зв'язку з прийняттям 26 грудня 2011 року рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2011, оскільки на час розгляду справи Голосіївським районним судом міста Києва про виниклі істотні для справи обставини, що зазначені вище, представникам Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва не було і не могло бути відомо.

Заявник просить суд скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 26.01.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПФУ у Голосіївському районі міста Києва про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник заявника в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Позивач ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення заяви УПФУ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на те, що постанова суду від 26.01.2010 р. була прийнята із дотриманням норм закону, обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими.

За згодою позивача суд, з врахуванням правил ч. 2 ст. 252 КАС України, вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представника УПФУ у Голосіївському районі м. Києва.

Вислухавши заперечення позивача та дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне заяву Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва, залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 26.01.2010 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПФУ у Голосіївському районі міста Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни позовні вимоги було задоволено у повному обсязі, визнано відмову відповідача протиправною та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням до пенсії на 30% від мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і

56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII „Прикінцеві положення" Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік" було прийнято 26 грудня 2011 року.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях раніше висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

В той же час Рішенням Конституційного суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) розтлумачено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України»Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд», Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону.

У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Положення Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік», які діяли до прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік»від 14.06.2011 р. не містять обмежень щодо здійснення соціальних виплат у розмірах, визначених Законами України «Про соціальний захист дітей війни», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того, предметом розгляду Конституційним Судом України було конституційне поданням 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII „Прикінцеві положення" Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року № 2857-VI .

Згідно з пунктом 4 розділу VII „Прикінцеві положення" Закону у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Однак, зазначене рішення Конституційного Суду України не розповсюджується на правовідносини, які виникли між сторонами на час постановлення рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 26.01.2010 р., оскільки суд при його постановленні керувався нормами Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік».

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 26.01.2010 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПФУ у Голосіївському районі міста Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни не підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими в розумінні ст.245 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 253 КАС України,-

у х в а л и в :

заяву Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 26 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Зазначена апеляційна скарга подаються до Апеляційного адміністративного суду міста Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя