ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 2608/5657/12
пр. № 2-а/2608/631/12
11 травня 2012 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого-судді: Ключника А.С., при секретарі: Холявчук А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про зобов'язання встановити статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, в якому просив суд прийнявши постанову, якою визнати факт його участі в складі невоєнізованого формування Цивільної оборони по (дезактивації доріг), по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 27-29 квітня 1986 року, дійсним.
В судовому засіданні 18.04.2012 року заявником уточнено вимоги, а саме: останній просить суд зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації встановити йому статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період 27-29 квітня 1986 року був відряджений по наказу в Чорнобильську зону відчуження в м. Прип'ять на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС в складі невоєнізованого формування Цивільної оборони. Проводив дезактивацію доріг м. Прип'ять про що свідчить маршрутний лист. В період ліквідації аварії стався нещасний випадок, про що складено Акт Форми Н-1 та було встановлено 2-гу групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
В своїй заяві, ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до ч.2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993р. № 3551- XII до інвалідів війни належать: - інваліди із числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами в наслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних підчас виконання обов'язків пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідач подав заперечення на адміністративний позов ОСОБА_1 та просив суд відмовити у його задоволенні.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав заперечення проти заявленого позову де просив суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що законних підстав для встановлення позивачу статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення Управлінням праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації немає.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 15 травня 2009 року та вкладкою № НОМЕР_2 до вказаного посвідчення (а.с.5).
З копії Трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що останній у 1986 році працював водієм в Державному комунальному автотранспортному підприємстві КАТП-273904 (а.с.13).
Згідно «маршрутного листа»комунального автотранспортного підприємства КАТП-273904, ОСОБА_1 в період 27-29 квітня 1986 року був відряджений по наказу в Чорнобильську зону відчуження в м. Прип'ять для мийки та дезактивації доріг (а.с. 9).
Позивач в своїй позовній заяві посилається на те, що наслідком цієї роботи стало захворювання, яке є причиною його інвалідності та посилається на висновок спеціалізованої радіологічної медико-соціальної експертної комісії серії КИ-1 № 060513, оскільки даним документом йому встановлено 2 групу інвалідності з 01.06.2003 року та зазначено, що захворювання пов'язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.11).
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 із змінами та доповненнями «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни»передбачено, що посвідчення інваліда війни видасться на підставі довідки медико-соціальної експертизи про групу та причину інвалідності.
Відповідно до законодавства колишнього СРСР, заходи Цивільної оборони (далі -ЦО) носили обов'язковий характер, а створення служб та формувань ЦО здійснювалось за територіально-виборчим принципом із зарахуванням до них максимальної кількості працездатного населення. У зв'язку з тим, що план ЦО в період аварії на ЧАЕС не вводився, працівники, які залучались для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від інших міністерств та відомств і стали інвалідами внаслідок пов'язаних з цим захворювань, не можуть бути віднесені до осіб, що підпадають під дію вимог п.9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»не поширюється на осіб, які направлялись на виконання робіт з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС органами управління у справах ЦО, створеними у складі підприємств, установ і організацій. Умови визначення правового статусу цих категорій осіб та їх соціального захисту регулюється Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зважаючи на те, що в документах наданих громадянином ОСОБА_1 відсутнє документальне підтвердження залучення його особисто до формування ЦО згідно з наказом чи розпорядженням, а також відсутні документи про створення такого формування, підстав для встановлення йому статусу інваліда війни немає.
Окрім того, суд відмовляє в задоволенні позову в частині визнанняння факту щодо належності ОСОБА_1 до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 158, 161-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про зобов'язання встановити статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А. Ключник