УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" березня 2012 р.справа № 1170/2а-3381/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Рябоченка Д.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року
у справі № 1170/2а-3381/11
за позовом ОСОБА_1
до управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головного Державного казначейства України в Кіровоградській області
про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернувся у Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про скасування наказу від 18 травня 2011 року № 202 по особовому складу в частині звільнення, поновлення на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку кримінальної міліції Кіровоградського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства України при виданні наказу про звільнення.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу (а.с. 252-257) в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позивачу позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги обставини та докази складання та направлення рапорту від 19 квітня 2011 року про припинення розгляду рапорту від 07 квітня 2011 року щодо попередження про звільнення та подальше небажання звільнятися з органів внутрішніх справ України, а також обставини неотримання чергової відпустки за 2011 рік. Причини відмови суду від розгляду зазначеної обставини судом не наведені і не повідомлялись. Крім того, судом залишено без розгляду обставини щодо відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Позивач вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 1997 року проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом від 31 грудня 2010 року № 630 позивача було переведено на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку кримінальної міліції Кіровоградського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області.
Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 18 травня 2011 року № 202 по особовому складу позивача звільнено за пунктом 64 «ж», за власним бажанням, з 18 травня 2011 року (а.с. 18).
04 січня 2011 року управлінням кадрового забезпечення управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області позивачу видано обхідний лист в зв'язку з переведенням на іншу посаду.
Щодо посилання позивача на те, що він неодноразово звертався до керівництва фінансового забезпечення управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області за отриманням грошового атестату, але йому було відмовлено з посиланням на те, що позивачем не було здано обхідний лист, та на те, що позивач звертався з проханням провести службове розслідування по даному факту, судом першої інстанції встановлено наступне.
Відповідно до підпункту 1.13 пункту 1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 р. N 499 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за N 205/14896 (далі Інструкція), звернення осіб рядового і начальницького складу щодо неправильної виплати грошового забезпечення розглядаються у встановленому законодавством порядку.
Позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що він дійсно звертався з вимогою надати йому грошовий атестат або з вимогою провести службове розслідування про неповне нарахування грошового забезпечення до моменту написання ним рапорту про звільнення. Також суд, зазначає, що направлення грошового атестату залежало від фінансової частини іншого відділу, який має іншу бухгалтерію, а не фінансової частини Кіровоградського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, де останній проходив службу.
07 квітня 2011 року позивачем написано рапорт про звільнення зі служби, підставою для звільнення зазначено факт низької заробітної плати та ненормований робочий день (а.с.63).
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (далі Положення).
Відповідно до пункту 8 Положення, дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться: за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
В своєму рапорті позивач зазначив дві причини, які спонукали його до звільнення -це низька заробітна плата та ненормований робочий день. В рапорті про звільнення ОСОБА_1 не зазначав, що причиною звільнення є недоплата, на думку позивача, належного йому грошового забезпечення або неприязні стосунки з керівництвом районного відділу.
Твердження позивача, що рапорт про звільнення від 07 квітня 2011 року він підписав під примусом керівництва оцінюється критично.
Так, відповідно до статті 60 Конституції України, ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
Згідно з частини 6 статті 4 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV, у разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.
Позивач не надав доказів звернення з заявою про те, що його зобов'язують виконувати незаконний наказ.
Крім того, позивач зазначає, що рапорт він писав не в присутності керівника районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, а в кадровій службі за допомогою працівника кадрової служби, що виключає можливість здійснювати керівником районного відділу примусу до написання рапорту на звільнення, оскільки під час написання рапорту керівник районного відділу був відсутній в кабінеті кадрової служби, а тому не міг вчиняти будь-який тиск на позивача.
Пояснення позивача, що в кадровій службі йому допомогли в написанні рапорту шляхом диктування змісту рапортів, не може свідчить про відсутність наміру у позивача на звільнення або про прояв будь-якого тиску, так як позивач не зазначав, що на нього тиснув окрім керівника районного відділу ще й працівник кадрової служби.
В цей же день, позивач добровільно здав посвідчення працівника міліції, картку-замісник на отримання табельної вогнепальної зброї, ключі від службового кабінету та металевої шафи, службову печатку та внутрішню службову документацію, що на думку суду є додатковим доказом наміру позивача звільнитися з органів внутрішніх справ.
Позивач має вищу юридичну освіту і тому не міг не розуміти наслідків своїх дій та зміст написаних рапортів.
Також, суд критично оцінює посилання позивача, що він 09 квітня 2011 року направив на адресу відповідача рапорт про відкликання попереднього рапорту про звільнення, оскільки жодного документального доказу, який би підтверджував такі пояснення позивачем суду не надано. Крім того, судом першої інстанції була досліджена книга реєстрації вхідної кореспонденції Кіровоградського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на предмет чи був зареєстрований лист від позивача відповідачем. В наслідок чого було встановлено, що відповідачем не було отримано рапорту або іншого звернення до відповідача з проханням відкликати рапорт про звільнення.
Крім того, позивач 07 квітня 2011 року написав ще один рапорт, в якому просив розглянути рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ від 07 квітня 2011 року на кадровій комісії без його участі, а також в якому зазначив про те, що на звільненні наполягає. Посилання про будь-якій інший рапорт або заяву про відкликання рапорту про звільнення в вищезазначеному рапорті на йдеться (а.с.179).
Відповідно до пункту 48 Положення, атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.
Отримавши рапорт позивача на звільнення та рапорт про розгляд рапорту про звільнення на кадровій комісії без участі ОСОБА_1, відповідачем була проведена атестація за період з серпня 2010 року по квітень 2011 року з результатами якої позивач був ознайомлений під підпис, що підтверджується його особистим підписом 16 квітня 2011 року, даний факт підтверджується також і позивачем особисто. Під час ознайомлення з висновками атестації позивач будь-яких заяв про відкликання свого рапорту або про незгоду з висновками атестаційної комісії не виявляв.
На думку суду, позивач всіма своїми активними діями та в деяких випадках бездіяльністю доводив керівництву управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про відсутність наміру продовжувати службу в органах внутрішніх справ, а саме: написав рапорт про звільнення, здав службову документацію та ключі від службового приміщення та сейфу, що унеможливлює взагалі проводити будь-яку роботу, написав повторний рапорт в якому наполягав на звільненні його до 25 квітня 2011 року, нез'явлення на робочому місці 11 квітня 2011 року та з 23 квітня 2011 року по 18 травня 2011 року.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Ухвала в повному обсязі складена 12 квітня 2012 року.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим