ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
24 квітня 2012 року 13:57 № 2а-19385/11/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:
від позивача: Савчука Ю.О.,
від відповідача: Беляєвої Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Елекон»
до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва
про визнання нечинним та скасування рішення № 3508 від 19 жовтня 2011 року, -
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Елекон»(далі - позивач, ПАТ «Елекон») з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва (далі позивач, УПФУ в Дарницькому районі м. Києва) про визнання нечинним та скасування рішення № 3508 від 19 жовтня 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2012 року було відкрито провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч укладеної мирової угоди від 15.10.2008 року про добровільну сплату ВАТ «Елекон»уточненої суми заборгованості зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка була виконана боржником у повному обсязі та у визначені терміни, винесено рішення № 3508 від 19.01.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.
В судових засіданнях уповноважений представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що ПАТ «Елекон»було сплачено суму заборгованості зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що мала місце за період з лютого 2008 року по серпень 2010 року, проте з порушенням встановленого ст. 20 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»місячного строку. За таке порушення на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 вказаного Закону до позивача було застосовано штрафні санкції та нарахована пеня згідно оскаржуваного рішення.
Стосовно мирової угоди від 15.10.2008 року представник відповідача зазначав, що вказана угода всупереч вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства не була затверджена судом, а відтак угода вважається неузгодженою, та, відповідно, є недійсною.
З огляду на вищенаведене, представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач -ПАТ «Елекон»(код ЄДРПОУ 24582136) зареєстроване Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією 04.02.1999 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 12795433 від 19.01.2012 року (а.с. 13-16).
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду у Дарницьокму районі м. Києва та відповідно до ст. ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. № 1058-IV у період до 01.01.2011 року був платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та мав обов'язки з нарахування, обчислення і сплати таких внесків в установлені строки в повному обсязі.
У відповідності до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до принципів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування належить принцип відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків
Згідно з п. 1, п. 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду (п. 9 ст. 20).
Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Аналогічні положення містяться в пункті 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженій Постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. №64/8663 (далі Інструкція № 21-1).
При цьому, пунктом 10 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Управління Пенсійного фонду України в дарницькому районі м. Києва № 3508 від 19 жовтня 2011 до ПАТ «Елекон»за несвоєчасну сплату страхових внесків у період з 20.03.2008 року по 28.09.2010 року застосовано штрафні санкції у розмірі 10 045, 67 грн. та нараховано пеню у розмірі 4 426, 99 грн.
Позивач не погоджується з винесеним рішенням, посилаючись на недотримання відповідачем умов укладеної між сторонами мирової угоди від 15.10.2008 року, якою було затверджено графік погашення заборгованості зі страхових внесків. Як зазначав позивача, всупереч визначених такою угодою строків погашення заборгованості, відповідач застосовував штраф та нараховував пеню на залишок непогашеної заборгованості.
З приводу обставин укладення вказаної мирової угоди судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду від 17.08.2008 року по справі № 2/222 було вирішено стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Елекон»на користь Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 16 902, 83 грн.
З даних Документообігу адміністративних судів вбачається, що постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.
Під час виконання вказаної постанови суду між ВАТ «Елекон»та Управлінням Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва було укладено мирову угоду від 15.10.2008 року, якою сторонами було уточнено розмір заборгованості станом на момент укладання угоди та затверджено графік її погашення протягом періоду з листопада 2008 року по червень 2009 року.
За змістом вказаної умови, у випадку повного виконання обома сторонами своїх зобов'язань згідно з умовами цієї Мирової угоди, сторони цієї мирової угоди відмовляються від усіх взаємних матеріальних, майнових та інших претензій одна щодо іншої у справі № 2/222 (а.с. 11).
Однак суд не приймає до увагу дану мирову угоду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України мирова угода, укладена між сторонами в адміністративній справі, подається в письмовій формі до суду, який ухвалив рішення у справі. Мирова угода, укладена між сторонами виконавчого провадження, або заява стягувача про відмову від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення. Мирова угода може стосуватися лише прав, свобод, інтересів та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає мирову угоду або заяву стягувача про відмову від примусового виконання в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду мирової угоди або заяви стягувача про відмову від примусового виконання суд може постановити ухвалу про визнання мирової угоди між сторонами у справі, між стягувачем і боржником або про прийняття відмови стягувача від примусового виконання і про закінчення виконавчого провадження.
За своїм змістом дана стаття визначає форми і порядок примирення сторін виконавчого провадження під час виконання судового рішення в адміністративній справі.
Положення даної статті випливають із принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони можуть розпоряджатися своїми вимогами щодо предмета спору, а у виконавчому провадженні - своїми правами і обов'язками, які випливають із судового рішення.
Водночас, положення даної норми спрямовані на запобігання випадкам, коли умови примирення порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси або суперечать закону.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд не визнає мирову угоду або не приймає відмову стягувача від примусового виконання, якщо це або порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Таким чином, мирова угода, якою по суті встановлюється порядок виконання судового рішення, набуває чинності лише після затвердження її ухвалою суду.
Всупереч вказаних положень Кодексу адміністративного судочинства України мирова угода від 15.10.2008 року не була затверджена судом, що не заперечувалось сторонами.
За таких обставин, суд погоджується з позицією відповідача, що мирова угода від 15.10.2008 року не набула чинності та не створювала для сторін жодних правових наслідків.
Відтак, погашення суми заборгованості, визначеної постановою Окружного адміністративного суду від 17.08.2008 року по справі № 2/222, повинно було здійснюватись позивачем шляхом повного перерахування суми заборгованості на рахунок управління Пенсійного фонду України.
З облікової картки особового рахунку страхувальника -ПАТ «Елекон»вбачається, що рішення суду шляхом одночасної сплати усієї суми заборгованості відповідачем виконано не було.
Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону № 1058-IV за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
З урахуванням зазначених положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»сплачені ПАТ «Елекон»поточні платежі зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у період з березня 2009 року по вересень 2010 року були зараховані відповідачем в рахунок погашення вказаної суми заборгованості, внаслідок чого у позивача виникло прострочення по сплаті поточних страхових внесків за вказаний період, що і стало підставою для застосування фінансових санкцій згідно оскаржуваного рішення.
Відповідно до абз.6 ч.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року № 2464-VІ на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або несплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п.9.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі - Інструкція) до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011р.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що за результатами виявлених порушень законодавства відповідачем правомірно застосовані фінансові санкції згідно рішення № 3508 від 19 жовтня 2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд вважає необґрунтованою позицію позивача відносно безпідставності прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
В свою чергу, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Елекон»задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69-71, ст. 94, 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Патратій О.В.
Повний текст постанови складено та підписано: 03 травня 2012 року.